Історію жінки опублікувало британське агентство BBC. Матеріал також оприлюднено на сайті “BBC Україна”.

На початку XX століття санітарні інспектори називали Нижній Іст-Сайд (район Манхеттену, Нью-Йорк) “районом смертників”. Тисячі людей, котрі скупчилися на площі в одну квадратну милю (близько 2,6 кв. км), антисанітарія в багатоквартирних будинках і відсутність соціального забезпечення зробили це місце розсадником черевного тифу, кору, дизентерії та інших інфекційних захворювань.

Департамент охорони здоров’я Нью-Йорка в той час не докладав зусиль для поліпшення ситуації в цьому районі.

Однак у 1908 році департамент відкрив перше в США Бюро дитячої гігієни, яке очолила Сара Жозефіна Бейкер. Жінка відразу звернула увагу на умови життя жителів Манхеттену: вона ініціювала відкриття чистих молочних кухонь, відправила в район освічених медсестер, а також почала навчати матерів основ гігієни та догляду за немовлятами.

Хто така Сара Жозефіна Бейкер

Сара Жозефіна Бейкер народилася 15 листопада 1873 року в населеному пункті Покіпсі, штат Нью-Йорк. Після того, як її батько і брат померли від тифу, вона зіткнулася з необхідністю фінансово підтримати матір і сестру. У зв’язку з цим у віці 16 років Бейкер обрала кар’єру в медицині.

У 1898 році вона отримала диплом Жіночого медичного коледжу при Нью-Йоркській лікарні та вступила в інтернатуру бостонської лікарні для жінок і дітей. Дівчині довелося швидко подорослішати: приймаючи пологи у приміщеннях бідних американців, вона побачила, як живе робітничий клас – переповнені, занедбані багатосімейні будинки та антисанітарія.

Після інтернатури Бейкер повернулася до Нью-Йорка, де в 1902 році почала працювати інспектором департаменту охорони здоров’я міста.

Хоча система громадської охорони здоров’я тоді тільки зароджувалася, співробітники департаменту Нью-Йорка мали знання у сфері бактеріології для боротьби із заразними хворобами.

Варто відзначити, що в XIX столітті французький хімік Луї Пастер розробив теорію мікробів, яка продемонструвала, що мікроорганізми та їх розмноження можуть провокувати захворювання.

Згодом німецький лікар Роберт Кох також довів, що певні мікроорганізми можуть бути причиною хвороби. Він визначив бактерію Bacillus anthracis, відповідальну за сибірську виразку.

Надалі вчені виявили й інші мікроорганізми, які викликають туберкульоз, холеру, черевний тиф і чуму. З’явилася можливість робити аналізи на визначення бактерій, діагностувати хвороби і вакцинувати людей.

Але коли Бейкер розпочала роботу в департаменті Нью-Йорка, то виявила, що багато її колеги не застосовують нові інструменти.

Інспекцію шкіл, яку проводив департамент, жінка називала “суцільним фарсом”. Потрібно було ходити по школах, оглядати хворих дітей і відправляти їх додому. За годину інспектори повинні були відвідати три школи, що не давало можливості поставити правильний діагноз. Деякі інспектори, за словами Бейкер, просто дзвонили в школи і дізнавалися, як почуваються діти.

У 1907 році жінку перевели на посаду помічника комісара з питань охорони здоров’я. Вона зайнялася питанням здоров’я немовлят та дітей.

А через рік вона очолила Бюро дитячої гігієни при департаменті охорони здоров’я Нью-Йорка. Бюро було створено з метою вирішення проблеми дитячої смертності.

Бейкер стала першою жінкою в США, яка обійняла  посаду такого рівня.

Діяльність і досягнення на новій посаді

Повноваження Сари Бейкер поширювалися на весь Нью-Йорк, але вона передусім приділила увагу іммігрантським кварталам Манхеттену.

Район страждав від перенаселеності, поганих санітарних умов та відсутності водопроводу. Щодня його заволікало димом від фабрик. Більшість місцевих жителів були європейськими іммігрантами, котрі нещодавно прибули до країни.

Багато соціальних працівників не вірили, що цим людям можна якось допомогти. Але Сара Бейкер вважала інакше. Вона була впевнена, що якщо матерів навчити правил  сучасного догляду за немовлятами, більшості дитячих смертей можна запобігти.

Дитяча смертність у Нью-Йорку в ті часи була дуже високою. Третина дітей у місті помирали до п’ятирічного віку, а 1,5 тис. немовлят – щоліта.

Насправді цифри могли бути ще вищими, оскільки статистика враховувала не всі випадки дитячих хвороб, а інспектори перевіряли не всі райони міста.

Профілактична медицина тоді була новинкою. Бейкер почала відправляти до сімей з новонародженими медсестер. Вони навчали матерів правил  гігієни, пояснювали, як годувати грудьми, щоб уникнути зараження, вчили сповивати немовлят легкими пелюшками влітку, наполягали на частому купанні та провітрюванні приміщень.

Бейкер відкрила кабінети матері й дитини, де видавали належним чином пастеризоване молоко, а також зважували й оглядали немовлят.

Крім того, вона розробила дитячу суміш для тих жінок, хто не міг годувати грудьми.

Крім цього, Бейкер домоглася ліцензування для акушерок, які допомагають при пологах жінкам, яким було незручно з лікарями-чоловіками.

Ці зміни суттєво вплинули на показники смертності серед немовлят: до кінця першого року роботи Бейкер на новій посаді в Нью-Йорку померло на 1200 дітей менше, ніж зазвичай.

А до 1911 року рівень смертності немовлят у місті знизився на 40 %.

Ще одне досягнення Бейкер – створення “Ліги маленьких матерів”, де дівчаток від 12 до 16 років навчали доглядати за молодшими братами та сестрами, поки батьки працювали. У 1915 році “Ліга” налічувала 25 тис. дівчаток.

Крім профілактики здоров’я і гігієни дітей, Бейкер також здійснила істотний внесок у розуміння того, що немовлятам потрібне емоційне піклування. У 1915 році вона випадково провела експеримент.

Під керівництвом Бюро дитячої гігієни на острові Рандалс в Нью-Йорку відкрили лікарню для покинутих дітей. Попри відмінну на ті часи медичну допомогу, майже половина немовлят в лікарні померли.

Тоді Бейкер вирішила відправляти немовлят у сім’ї Нижнього Іст-Сайда. Материнська любов і профілактичний догляд сприяли тому, що смертність дітей скоротилася вдвічі.

Таким чином, Бейкер науково довела, що дітям для виживання потрібна любов. Всупереч загальноприйнятій думці про те, що матері повинні виховувати в дітях самостійність з раннього віку, Бейкер виявила, що недолік емоційного зв’язку не можна нічим компенсувати.

Разом з однодумцями-реформаторами у сфері охорони здоров’я і декількома членами Конгресу вона підтримала закон Шеппарда-Таунера про створення федерального фінансування допомоги матерям і дітям.

Успіх програм Бейкер був феноменальним. До 1923 року рівень дитячої смертності в Нью-Йорку був нижчим, ніж у будь-якому іншому великому місті США чи Європи.

Згодом 35 американських штатів ввели програми здоров’я матері та дитини, розроблені Бейкер.

Коли в 1930-х роках жінка вийшла на пенсію, журналісти підрахували, що завдяки її зусиллям близько 90 тис. немовлят у Нью-Йорку залишилися в живих.

Тифозна Мері

З діяльністю Бейкер пов’язана історія “тифозної Мері”.

Так, у 1907 році Бейкер відправили взяти аналізи крові й сечі у кухарки на ім’я Мері Маллон (ірландської іммігрантки). Остання стала першим відомим безсимптомним носієм черевного тифу (вона могла переносити та поширювати хвороботворний мікроорганізм, не маючи симптомів).

За час її роботи кухарем від неї заразилися мінімум 53 людини, троє з хворих померли.

Коли Бейкер приїхала до Маллон, жінка категорично відмовилася здавати аналізи. Тільки через два дні Бейкер з поліцією знайшла жінку і силою відвезла її в місцеву лікарню.

Маллон помістили на карантин на три роки під наглядом департаменту охорони здоров’я, а потім звільнили під обіцянку більше ніколи не працювати з їжею і влаштуватися прачкою.

Але у жінки не було багато можливостей для працевлаштування, а за прання платили набагато менше, ніж за приготування їжі. В результаті Маллон у 2015 році знову почала готувати.

Після чергового спалаху черевного тифу Бейкер відстежила її вдруге. Після цього жінку помістили на карантин до кінця життя на острові Норт-Бразер в протоці Іст-Рівер  (належить до міста Нью-Йорка).

Викладання і написання статей

Сара Бейкер намагалася не брати близько до серця критику і відвертий сексизм, проте їй все ж довелося пережити приниження.

Так, у 1915 році декан медичної школи Нью-Йоркського університету попросив її прочитати курс дитячої гігієни для нещодавно відкритого ступеня “доктор санітарії та громадської гігієни”.

Бейкер відмовилася, тому що як жінка раніше не мала права відвідувати цей курс.

Але коли декан не зміг знайти нікого іншого, він дозволив Бейкер прочитати лекції, а також пройти курс, щоб отримати диплом. Університет був змушений відкрити свої двері й для інших студенток.

Під час першої лекції студенти-чоловіки перебили Бейкер гучними оплесками. Те саме повторилося і після лекції.

“Це не були оплески подяки, це був ганебний, ворожий гул, яким проводжають непопулярну бейсбольну команду”, – описувала згодом цю ситуацію Бейкер.

Протягом наступних 15 років кожна лекція, яку вона прочитала в університеті, починалася і закінчувалася однаково.

Сара Бейкер пішла з посади голови Бюро дитячої гігієни в 1923 році. Надалі вона багато писала, опублікувала сотні журнальних і газетних статей про охорону здоров’я та п’ять книг про догляд за дітьми.

За час своєї діяльності Бейкер також заснувала Американську асоціацію гігієни дітей, президентом якої стала в 1917 році. А в 1935 році вона очолювала медичну асоціацію жінок.

Останні задокументовані роки свого життя вона провела на фермі в Нью-Джерсі зі своєю партнеркою – письменницею Ідою Вілі та їхньою подругою, лікарем Луїзою Пірс.

Сара Бейкер померла від раку в 1945 році.

• Раніше повідомлялося, що вчені вивчають можливість використання аналізів крові для прогнозування ризику передчасних пологів у жінок.