#Букви розповідають, що відомо про чорні діри.

Чорна діра – область простору, в якій гравітаційне тяжіння настільки сильне, що покинути її не можуть навіть об’єкти, які рухаються зі швидкістю світла. Кордон області, за який не виходить світло, називають “горизонтом подій”, або просто “горизонтом” чорної діри.

Історія відкриття

У 18 столітті англійський геофізик і астроном Джон Мічелл припустив, що в природі можуть існувати настільки масивні зірки, що навіть промінь світла не здатний покинути їх поверхню. Використовуючи закони Ньютона, він розрахував, що якби зірка з масою Сонця мала радіус не більше 3 км, то навіть частинки світла не могли б полетіти далеко від такої зірки.

У листопаді 1915 року Альберт Ейнштейн опублікував теорію гравітації, яку він назвав загальною теорією відносності. У 1916 році фізик Карл Шварцшильд першим у світі застосував цю теорію для вирішення конкретного астрофізичного завдання, розрахунку метрики простору-часу поза і всередині сферичного тіла, що не обертається.

З обчислень Шварцшильда випливало, що тяжіння зірки не надто спотворює ньютоновську структуру простору і часу лише в тому випадку, якщо її радіус набагато більше тієї самої величини, яку обчислив Джон Мічелл.

Протягом наступних 25 років астрономи та фізики не ставилися серйозно до чорних дір. Але астрономічні відкриття в середині 1960-х років змусили поглянути на них як на можливу фізичну реальність.

Виявилося, що існують нейтринні зірки, які при великих масах виявляються нестійкими й стискаються до стану колапсу. В результаті виникає сингулярність, “суперконцентрат” гравітаційного поля, замкнутий в нескінченно малому обсязі. Кривизна простору-часу і, отже, сила тяжіння поблизу сингулярності прагне до нескінченності. В 1967 році американський фізик Джон Арчибальд Вілер першим назвав такий фінал зоряного колапсу чорною дірою.

Звідки беруться чорні діри?

Існує кілька теорій про те, як утворюється і з’являється чорна діра. Найбільш відома з них полягає в тому, що чорна діра виникає в результаті гравітаційного колапсу зірки з достатньою масою. Таким стисненням може закінчуватися еволюція зірок з масою більш як три маси  Сонця. По завершенню термоядерних реакцій всередині таких зірок вони починають прискорено стискатися у надщільну нейтронну зірку.

Що буде якщо потрапити в чорну діру?

У той момент, коли людина потрапить в чорну діру, реальність розділиться надвоє. В одній реальності її миттєво спопелить, в інший же – вона пірне углиб чорної діри живою і неушкодженою.

Чорна діра – це місце, де порушуються відомі нам закони фізики. Ейнштейн говорив, що гравітація спотворює сам простір, примушуючи його скривлюватися. Тому, з огляду на досить щільний об’єкт, просторово-часовий континуум може стати настільки викривленим, що закручуючись сам по собі, утворює діру в самій тканині реальності.

На зовнішній поверхні чорної діри, яка є сферичним кордоном, досягається баланс між силою гравітаційного поля і зусиллями світла, що намагається покинути чорну діру. Якщо перетнути горизонт подій, вирватися буде вже неможливо.

Найближча до Землі чорна діра

У травні група астрономів з Європейської південної обсерваторії (ESO) та інших інститутів виявила чорну діру всього за тисячу світлових років від нашої планети. Ця чорна діра ближче до Сонячної системи, ніж всі інші, відомі на сьогодні.

Виявлена чорна діра входить в потрійну систему зірок, видиму неозброєним оком. Вчені знайшли її за допомогою 2,2-метрового телескопа MPG / ESO в обсерваторії ESO Ла Сілла в Чилі.

На сьогодні в нашій Галактиці лише кілька  десятків чорних дір.

• Роджер Пенроуз, Райнхард Генцель і Андреа Гез, які досліджували чорні діри, стали лауреатами Нобелівської премії з фізики.