Про це інформує Державна прикордонна служба України.

За словами Микити, 24 лютого всіх захисників острова Зміїний окупанти повантажили на буксир “Шахтёр” та доставили до Севастополя. Там всіх утримували у казармі військової комендатури два тижні. Після чого прикордонників та морпіхів відправили літаком до Курська. А звідти, прямо з аеродрому, в Білгородську область, у СІЗО, що у місті Старий Оскіл.

Повідомляється, що там їх утримували місяць. Потім чотири місяці за ґратами у виправній колонії у Валуйках. А вже звідти переправили до виправної колонії, що знаходиться в Алексєєвці. Всіх захисників з острова Зміїний утримували разом, але через деякий час розділили. Де перебувають 10 прикордонників, наразі невідомо.

“Ще більш-менш нормально годували, коли були в Криму. Їжа була як для військовослужбовців. А вже в колоніях якість харчів відверто тюремна – картопля, макарони, щі. Порції давали маленькі. Умови були терпимі. У кожного було своє ліжко”, – згадує прикордонник.

Зазначено, що на четвертому місяці тримання за ґратами захисників острова Зміїний почали відводити на роботи до швейних цехів, спочатку у 6-ій, а пізніше у 4-ій виправній колонії. Там полонені виготовляли роби для будівельників, одноразові медичні халати тощо.

Також додається, що мінімальна інформація поступала з радіо, щось на кшталт пропагандистського телеканалу “Росія24”. Тобто постійні новини та “промивка мізків”, було не зрозуміло, що насправді коїться на Батьківщині. Там розповідали про захоплені українські міста, області тощо. Здавалось, наче ворог пів України вже взяв. Час від часу давали почитати місцеві газети.

Наголошено, що ставлення до полонених залежало від людей, які заступали на зміни. Були адекватні, які поводились із полоненими нормально. А були й “зомбовані”, які навіть слухати не хотіли, хто ці хлопці. Просто знущались й завдавали морального та фізичного насилля, тому що ти українець.

“Шукали, хто сказав фразу “Русский военный корабль, иди на х*й”. Деякі працівники цих колоній, заради забавки, робили так звані допити військовополонених з острова Зміїний. Коли дізнавались, що з острова, то питали: це ти послав? А хто послав, якщо не ти?” – пише пресслужба.

За словами Микити, ніхто не знав, хто сказав цю фразу, адже вона була сказана в ефірі на 16-му міжнародному морському каналі судноплавства, а вони були на позиціях й не чули цього. І тільки з приміщення чергового прикордонної застави це можна було зробити. Про те, як це вплинуло на бойовий дух українців та автора, вони вже дізнались після приїзду додому.

Повідомляється, що до останнього моменту Микита не знав, що його з побратимами будуть обмінювати. У той день його забрали з робіт зі швейного цеху. Переодягнули та відвезли в інше СІЗО, де були ще наші хлопці. Коли посадили на літак, було вже зрозуміло, що це нарешті обмін.

Зустріли в Україні представники Координаційного штабу. Одразу повантажили в автобуси, де вони доїхали до Запоріжжя.  З батьками Микита зустрівся в Києві. Потім реабілітація – два тижні в госпіталі та два тижні – в санаторії. А перед Новим роком він та побратими повернулись додому на Одещину.

• Фраза “русский военный корабль, иди на х*й” стала словом 2022 року за версією словника сучасної української мови та сленгу “Мислово”.