Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

У запеклих, але здебільшого статичних боях на засніжених, усипаних артилерією полях і зруйнованих містах, Україна взимку відбила російський наступ. Тепер черга України йти в атаку.

Скрізь є ознаки того, що вона настане приблизно через місяць.

Україна отримує нову західну зброю, яка може зіграти головну роль в контрнаступі. Зокрема мовиться про німецькі танки Leopard-2 та американські машини для розмінування.

Тисячі новобранців навчаються в новостворених підрозділах, призначених для наступальних дій, а військове командування України стримує елітних солдатів від бойових дій на сході, у місті Бахмут та навколо нього, щоб кинути їх у майбутній контрнаступ.

За понад рік повномасштабної війни Україна загартована в боях.

“Ми вкриті трьома сантиметрами каменю”, – сказав у нещодавньому інтерв’ю один із бійців, лейтенант Ілля Самойленко.

Але ця міць коштує дорого. Україна втратила тисячі своїх найдосвідченіших бійців. Зараз лейтенант Самойленко, досвідчений командир, який пережив блокаду Маріуполя, використовує свій досвід для підготовки новобранців.

Новий контрнаступ України стане випробуванням здатності її армії переозброювати та формувати батальйони, зберігаючи мотивацію та маневрові навички, які дали їй перевагу в трьох попередніх контрнаступах.

Час має вирішальне значення. Успіх України в битвах на південно-східних рівнинах продемонстрував би світові занепад військової могутності Росії, зменшив би занепокоєння, що війна зайшла в глухий кут, і, швидше за все, спонукав би союзників України продовжувати озброювати та фінансувати ЗСУ у війні.

Підтримка Заходу поки що була надійною, але не гарантованою. Наприклад, очікується, що бюджет США на військову допомогу закінчиться приблизно до вересня, і високопоставлений американський посадовець з міноборони нещодавно назвав останній транш артилерійських снарядів і ракет, надісланих Україні, як “останню відчайдушну спробу”.

“Ключовим моментом в очах вашингтонських еліт — а вашингтонські еліти є суддею і присяжним — це те, що Україна повинна розглядатися як така, що отримала значні території в майбутньому наступі”, — сказав Кліфф Купчан, голова Eurasia Group, фірми з оцінки політичних ризиків у Вашингтоні.

Виклики лякають.

Українські офіцери повинні будуть поєднувати штурми артилерії, піхоти та бронетехніки, які пробиваються через російські окопи, танкові пастки та мінні поля. На півдні російські підрозділи будували оборонні позиції з моменту витіснення з Херсонської області в листопаді. Сучасні західні танки з кращою живучістю та вогневою міццю матимуть вирішальне значення для викорінення цих позицій.

До повномаштабного вторгнення армія України складалась приблизно з 260 000 солдатів. Після 24 лютого 2022 року ця кількість зросла приблизно до мільйона осіб у різних підрозділах служб безпеки та військових.

За останній рік, за оцінками Заходу, загинуло або було поранено близько 100 тисяч українських військових. Україна не повідомляє, яку чисельність сил залучить до контрнаступу.

Вважається, що Україна спробує роз’єднати лінії постачання росіян через окуповану Росією територію вздовж південного узбережжя Чорного та Азовського морів, поблизу Криму, або домагатися принизливого повороту в бойових діях на східному Донбасі — або і те, і інше.

Якщо зброя і навчені військові будуть вчасно на місці, Україна здатна завдати російській армії втрат, які можуть мати далекосяжні геополітичні наслідки, заявила в телефонному інтерв’ю директорка Інституту Маккейна Евелін Фаркас.

Вона наполягає, здавалось би колись, на неймовірному результаті: Україна може перетворити Росію на ослаблену військову силу в Східній Європі з невеликими важелями впливу, яка матиме мінімальні важелі впливу під час перемовин щодо припинення війни.

“Людям бракує уяви. Вони уявляють лише те, що бачать зараз”, — сказала Фаркас.

Але, за її словами, багато чого може змінитися з надходженням на передову нової західної зброї та десятків тисяч українських солдатів, які тренуються до контрнаступу вдома та у Європі.

Проте успіх навряд чи гарантований. Союзники зволікали з надсиланням зброї, і солдатам довелося задовольнятися прискореними курсами з тактики штурму.

“За короткий час потрібно багато чому навчитися”, — сказав Роб Лі, військовий аналітик з Інституту дослідження зовнішньої політики. І, зазначив він, “їм доведеться піти, перш ніж вони отримають все обладнання”.

Озброєння та обладнання для прориву траншей і перетину мінних полів з’являється, хоча залишається незрозумілим, чи в достатній кількості.

Українські військові опублікували в Twitter фотографії бронетранспортерів Stryker і Cougar зі США, бронемашини Marder з Німеччини та танків Challenger з Великої Британії. Минулого тижня українські екіпажі зенітних ракет Patriot завершили навчання в США, повідомили в Пентагоні.

Військові аналітики кажуть, що контрнаступ, принаймні на його початковій стадії, цілком може залежати від проходження розтягнутих мінних полів. Для цього Україна покладатиметься на непривабливі, але важливі машини для розмінування, які вона має у своєму арсеналі з радянських часів. Деяке озброєння ЗСУ захопили у росіян, а зараз Україна отримує засоби розмінування від Заходу.

Російські військові мають величезний арсенал протитанкових і протипіхотних мін із яскравими прізвиськами, як-от “Чорна вдова” та “Лист”, деякі спеціально розроблені, щоб ускладнити розмінування за допомогою мін-пасток.

Розмінування може проводитися вручну, за допомогою спеціально навчених солдатів, які досліджують ґрунт і пильно стежать за дротами, коли вони йдуть попереду штурмових підрозділів, або за допомогою спеціальної техніки для розмінування. Ці транспортні засоби запускають ракету, яка буксирує довгу лінію вибухівки.

Натягнувши лінію на мінне поле, а потім підірвавши її, ви розчищаєте шлях для солдатів або бронетехніки.

Якщо сапери не скажуть “готово, маршрут вільний”, піхота не буде атакувати, — сказав лейтенант Маркіян, який командує українським підрозділом з розмінування. Він попросив назвати його лише ім’ям та званням.

Підготовка до контрнаступу обійшлася дорогою ціною.

Росія використовувала ув’язнених і найманців, щоб виснажити ворога в багатомісячній боротьбі під Бахмутом, напружуючи виснажених українських захисників до межі.

Україна намагалася не потрапити на вудочку росіян, розгортаючи добровольчі підрозділи територіальної оборони та зволікаючи з ротаціями.

Наприклад, село Олександро-Шултине на одному з флангів битви за Бахмут зараз захищає Українська добровольча армія, підрозділ, який складається з цивільних добровольців і рядових солдатів.

Село являє собою картину руїн, бруду та снігу. Протягом місяців, здавалося, нескінченні хвилі російських солдатів вели штурми, і місцевий командир, який має прізвисько Сокіл, визнав, що його солдати були вбиті та змушені поступатися протягом місяців, поки Україна вела оборону.

Але він майже не здавався розчарованим.

“Вони зосередили тут свої сили. Що це означає? Що ми ще десь наступатимемо. І зараз у нас є всі можливості для цього”, — сказав він про російську армію.

У контрнаступі Україна, ймовірно, розпочне інтенсивний артилерійський обстріл уздовж вузької лінії фронту, кажуть військові аналітики, після чого підуть групи розмінування та танкові штурми.

Очікується, що Україна завдасть великого удару на півдні, де місцевість коливається від широко відкритих сільськогосподарських полів, лише з рідкісними смугами дерев для прикриття, до міст і сіл. Поштовх приблизно на 80 км через степ від нинішньої лінії фронту до окупованого Росією міста Мелітополя розділить утримувану

Росією територію на дві зони, розірве лінії постачання та поставить українську артилерію в зону дії російських баз на Кримському півострові.

Місяцями триває підготовка новобранців на заміну загиблим, пораненим і виснаженим бійцям. Десятки тисяч новобранців пройшли підготовку в Європі та в Україні, зокрема у новосформованих підрозділах Наступальної гвардії. До десантно-штурмових підрозділів записалося близько 35 тисяч українців.

Але моральний дух, сфера, в якій українські бійці тримали перевагу протягом більшої частини війни, стає все складнішим викликом. У низці нещодавніх інтерв’ю солдати на позиціях поблизу Бахмута або вийшовши з горнила вуличних боїв на короткі перерви висловили занепокоєння масштабами насильства та смерті.

“Море ніколи не буває спокійним. Воно підіймається і опускається. Я хочу побачити свою сім’ю, своїх дітей”, – сказав про свій душевний стан сержант Масик, який обіймав позицію на південь від Бахмута.

В одному з найяскравіших прикладів військового відновлення є підрозділ “Азов”, низка бійців якого були вбиті, поранені або взяті в полон під час облоги Маріуполя та утримання на металургійному заводі “Азовсталь” минулої весни. Деякі загинули від вибуху в бараку для військовополонених в Оленівці.

Якось нещодавно на базі в сосновому лісі новобранці “Азову” марширували, стояли “смирно” і кидалися для віджимань. За п’ять тижнів вони навчилися основним солдатським навичкам.

“Ми будемо готувати нових людей, підіймати їх до нашого рівня”, — сказав лейтенант Самойленко, який був звільнений з російського полону в результаті обміну.

Щоб гарантувати, що в його штурмовий підрозділ потрапили лише найбільш мотивовані солдати, новобранцям надається вибір. Після закінчення курсу навчання вони можуть вибрати залишитися на базі, а не розгортатися для бою. Для цього вони дзвонять у дзвінок, вказуючи, що вони бажають залишитися.

“Ми знаємо, як воює Росія, і знаємо, як їй протистояти. Стійкість — це здатність знаходити нових людей, рухатися вперед”, — сказав лейтенант Самойленко.