Про це повідомляють #Букви.

Історія його сім’ї склалася трагічно – в СРСР його батьків спочатку “розкуркулили”, а потім, у роки Другої світової війни, репресували.

Майбутній автор поеми “Слався, Вітчизно моя!” мріяв бути вчителем, закінчив Новомосковську педагогічну школу. У 1940 р. пішов служити в армію, де здобув кваліфікацію авіамеханіка. Згодом потрапив до Ленінграда, де перебув усю блокаду. Після війни служив в Азербайджані, демобілізувався 1947 року.

Був нагороджений трьома бойовими орденами, проте ними не хизувався. А просто взяв та й віддав сусідським підліткам.

Писати гуморески почав під час навчання в Криворізькому педагогічному інституті. На щастя, його помітив Остап Вишня, який допоміг йому розпочати у Києві успішну літературну кар’єру. Так, протягом 1950–1961 рр. поет обіймав посаду заступника головного редактора легендарного журналу “Перець”.

Деякий час був на радіо редактором музично-гумористичної програми, у журналі “Мистецтво” очолював відділ “Новини кіноекрану”. З 1968 року, ставши членом Спілки письменників, повністю поринув у творчість.

З середини 1960-х до середини 1990-х років Глазовий написав чимало збірок гумору та сатири. Як пригадував колегу Глазового Пилип Юрик, радянська влада не любила популярного у народі поета, адже він “говорив чесно про владу, вади суспільства. Якщо не вдавалося відверто – застосовував езопівську мову”.

З нагоди ювілею ділимося з вами одвічно актуальними творами гумориста.

Не в своїй тарілці
Прибув Сава до Києва
З дружиною в парі.
Продавали сало, м’ясо,
Яйця на базарі.
З покупцями торгувались,
З людьми говорили.
Потім пішли Хрещатиком
На Дніпрові схили.
А як звідти повертались,
Мовив Сава жінці:
– Давай “чтокать”, бо невдобно,
Що ми українці.

Кухлик
Дід приїхав із села, ходить по столиці.
Має гроші – не мина жодної крамниці.
Попросив він:
– Покажіть кухлик той, що з краю.
– Продавщиця: – Что? Чево? Я нє понімаю.
– Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка.
– Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка.
– Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:
– На Вкраїні живете й не знаєте мови.
– Продавщиця теж була гостра та бідова.
– У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова.
– І сказав їй мудрий дід:
– Цим пишатися не слід,
Бо якраз така біда в моєї корови:
Має, бідна, язика і не знає мови.

Водночас вірш поета “Кошмарний сон” 2000 року назвали пророчим. Там мовиться про те, що росіяни називають Севастополь “городом русской славы”, а Крим хочуть анексувати. У соцмережах користувачі зауважували, що події за змістом схожі на 2014 рік, коли росіяни анексували півострів. Глазовий в своїх рядках описав нічний кошмар кримчан, яким звідусіль кричать про “рускій мір”, також майстер пера зауважив на невід’ємній характерній рисі росіян – мародерстві.

***
Подивишся передачі
Та різні програми
І думаєш: – Скільки ж можна
Дражнитися з нами?
Після кожної реклами,
Кожної об’яви
Тільки й чуєш: “Севастополь –
город русской славы”.
Позавчора пізнувато
Я уклався спати.
Сплю і бачу: ніби привид
Пхається до хати.
Пика кругла, наче диня,
Оченята хитрі,
Нога в гіпсі і блатняцька
Кепка на макітрі.
– Ти чого це серед ночі? –
Питаю в прояви,
А він каже: – Собираю
Вещи русской славы,
Откудова эта шуба?

Кажу: – Із Полтави.
Пхає в сумку. – Значит, это
Шуба русской славы.
А откуда эта шапка?
Кажу: – Зі Сваляви.
Пхає в сумку. – Значит, єто
Шапка русской славы.
З шафи чоботи жіночі
Тягне за халяви.
– Итальянские? – питає, –
Значит, русской славы..
А откудова иконы?
Из какой державы?
– Із Києва.
– Киев тоже
Город русской славы.
Впакувався, сів до столу
Поїв “на халяву”.
– Обожаю вареники –
Всерусскую славу!
– А откуда коньячишко?
Кажу: – З Балаклави..
– Так это же Севастополь,
– Город русской славы…
Видув пляшку. Лізе в ліжко…
До дружини Клави.
– Куди?! – кричу.
Это, – каже, –
Баба русской славы!..
Я злякався і проснувся.
Звідки ця химера?
Напевне я надивився
Передач про мера,
Який має біля моря
Русской слави дачу,
А ще хоче Севастополь
І Крим – на додачу.

• 24 серпня 1991 року Україну проголошено незалежною. Автором ухваленого тоді документа став дипломат і дисидент, багаторічний в’язень радянських таборів, лауреат Шевченківської премії Левко Лук’яненко, який також народився 24 серпня. #Букви згадують життя та легендарні цитати батька української незалежності.
• 27 серпня, виповнилося 166 років від дня народження видатного українського письменника, поета, перекладача, громадського і політичного діяча — Івана Франка.
• День народження українського письменника Сергія Жадана: творчість та волонтерська діяльність під час війни.