#Букви розбиралися, які нововведення пропонують нардепи.

Згідно з даними на сайті Верховної Ради, законопроєкт №3917 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо відповідальності за пропаганду гомосексуалізму і трансгендеризму” був поданий в парламент у вівторок, 21 липня. Зараз він знаходиться на розгляді комітету.

(прим. ред. Використаний в законопроєкті термін “гомосексуалізм” вважається багатьма лінгвістами застарілим і некоректним, таким, що несе негативну оцінну конотацію; замість нього пропонується використовувати слово “гомосексуальність”; також використано слово “трансгендеризм”, яке є неправильним варіантом написання терміна “трангендерність”).

Ініціаторами законопроєкту виступили народні депутати від партії “Слуги народу” Георгій Мазурашу (обраний по округу №203, Чернівецька область) та Олена Лис (по округу №201, Чернівецька область).

Що пропонують нардепи?

Відповідно до тексту законопроєкту, який з’явився на сайті парламенту за дві доби після подачі документа, його автори пропонують доповнити Кодекс України про адміністративні правопорушення статтею 180-2 “Пропаганда гомосексуалізму чи “трансгендеризму”, яка може негативно вплинути на фізичне або психічне здоров’я, моральний або духовне стан і розвиток людини”.

За таке правопорушення пропонується ввести покарання у вигляді штрафу для громадян у розмірі 17 тисяч гривень, для юридичних осіб — 51 тисячі гривень.

За “публічну пропаганду гомосексуалізму або трансгендеризму”, яка виражається в “публічній демонстрації способу життя осіб, що мають одностатеві сексуальні відносини або ідентифікують себе зі статтю, протилежною біологічній, їх орієнтації та поведінки” пропонується штрафувати на 85 тисяч гривень.

Для службових та посадових осіб за “пропаганду гомосексуалізму або трансгендеризму”, а також сприяння таким діям, передбачений штраф на суму в 136 тисяч гривень.

Які цілі переслідує законопроєкт?

У пояснювальній записці до проєкту закону нардепи вказали, що відповідно до Конституції України та визнаних Україною міжнародних правовик документів, держава зобов’язана піклуватися про фізичне та психічне здоров’я, моральний або духовний стан і розвиток людини, а також захищати сім’ю, як союз чоловіка і жінки.

На думку авторів законопроєкту, “агресивна пропаганда гомосексуалізму і трансгендеризму” спрямована на знищення інституту сім’ї й є “аморальною загрозою сучасності”.

Лис і Мазурашу заявили, що публічна пропаганда “аморальних відхилень від конституційної норми сім’ї” заважає “вихованню дітей в конституційному руслі”, що прирівнюється ними до порушення прав дітей та їх батьків.

“Тому введення адміністративної відповідальності за пропаганду гомосексуалізму і трансгендеризму є важливим кроком, якого давно очікує українське суспільство”, — зазначили вони.

Ініціатори законопроєкту також виступили проти поняття “гендер” і ідеї “гендерної рівності”. Використання цього поняття в громадському дискурсі трактується депутатами як “пропаганда гомосексуалізму та трансгендеризму”.

Задля обгрунтування необхідності введення адміністративної відповідальності за такі дії автори посилаються на досвід інших європейських країн.

“Україна обрала європейський вектор розвитку, і по прикладу Литви та інших європейських захисників інституту сім’ї, послідовно реалізує своє право на збереження національних цінностей своєї країни”, — зазначено в пояснювальній записці.

Також  автори законопроєкту зауважили на тому, що реалізація закону не потребуватиме додаткових витрат з боку держави,  ще й надто, може стати джерелом поповнення держбюджету.

Що таке “пропаганда гомосексуалізму”?

“Пропагандою гомосексуальності” в різних контекстах може бути названий широкий спектр явищ — від згадки гомосексуальних стосунків у  мистецтві (книгах, фільмах, фото) до проведення масових акцій на підтримку ЛГБТ (Марш рівності, Прайд). “Пропагандою” може вважатися і поширення інформаційних друкованих матеріалів про ЛГБТ, і публічний прояв своєї орієнтації негетеросексуальною людиною, і освітлення гомосексуальності в ЗМІ тощо.

У законопроєкті “слуг” і пояснювальних документах немає чіткого трактування того, що саме є “публічною демонстрацією способу життя ЛГБТ-персон, їх орієнтації та поведінки”, за яку пропонується ввести адміністративну відповідальність.

Термін використовується переважно противниками ЛГБТ-спільноти, які вважають, що подібна діяльність мотивує молодих людей вступати в гомосексуальні відносини та є дискримінацією гетеросексуальних осіб.

ЛГБТ-спільноти розцінюють вираз “пропаганда гомосексуальності” як ідеологічне кліше, заперечуючи існування такого явища. Ця позиція базується на твердженні про те, що орієнтація не є чимось таким, що людина в силах вибрати.

Поняття “пропаганда гомосексуальності” з’явилося в США в 1960-х роках як реакція на вихід ЛГБТ-персон з “підпілля” під час Стоунволських бунтів і початок формування руху лесбіянок, геїв, бісексуалів і трансперсон за рівноправність.

Боротьба з “пропагандою гомосексуальності” в Україні

Варто зазначити, що протягом останнього десятиліття депутати Верховної Ради неодноразово вносили в парламент законопроєкти про заборону пропаганди гомосексуальності в Україні.

Такі законопроєкти ініціювали, зокрема, депутати минулих скликань Євген Царьков (фракція “Комуністичної партії”), Вадим Колесніченко та Віталій Журавський (Партія регіонів).

Наразі більшість з них зняті з розгляду. Тільки законопроєкт Царькова дійшов до розгляду в залі парламенту. Він був прийнятий в першому читанні, однак подальші читання не проводилися.

Депутат пропонував ввести заборону на виробництво та розповсюдження продукції, яка пропагує гомосексуалізм (стосунки сексуального характеру між особами однієї статі) та заборону на використання засобів масової інформації для “пропаганди гомосексуалізму”.

Пропонувалося, у тому числі,   введення кримінальної відповідальності (штраф до 5100 гривень або позбавлення волі на строк від 3 до 5 років) за ввезення, виробництво та розповсюдження творів з “пропагандою гомосексуалізму”.

У пояснювальній записці до законопроєкту було зазначено, що поширення гомосексуалізму веде до епідемії ВІЛ/СНІДу, руйнує інститут сім’ї та може призвести до демографічної кризи, в зв’язку з чим загрожує національній безпеці України.

• Раніше народний депутат від “Слуги народу”, голова Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Галина Третьякова заявила, що виступає за легалізацію секс-індустрії і одностатевих шлюбів.
• У 2019 Швеція посіла перше місце в щорічному рейтингу з безпеки для представників ЛГБТ, Україна розташувалася на 88-й позиції.