Ми спитали у Спартака як пережити медійний тиск та розповісти про свій досвід.

«Спочатку я не знав, я ніколи з цим не стикався. Я ніколи не хотів бути супермедійною якоюсь людиною. Я просто писав контент. І коли сталася така історія, я побачив, що все зсередини виглядає не так, як виглядає зовні. Зовні виглядає наступним чином: купа людей бажає тобі смерті, купа людей вважає, що ти покидьок, що ти не маєш права існувати. Медіа транслює цей масштаб самостійно: що робить перегляди, що робить трафік, то і буде сприйматися як основна інформація. Я помітив, що попри те, що це дуже гучна історія, це відбувається в мережі. Ніхто до тебе не підходить і не починає з тобою битися на вулиці. Ніхто тобі не каже нічого поганого. До речі, важливо розуміти, що моє життя ніяк не змінилося. Абсолютно. Я куди ходив їсти, туди і ходжу. Що робив, те і роблю.»

За словами Спартака на вулиці з питаннями про скандал ніхто до нього не підходив.

«Є велика різниця між тим, що писати в інтернеті, і щоб підійти й сказати в обличчя. Це дуже велика різниця. Якщо ти підходиш до людини на вулиці й заявляєш, що вона покидьок, які у тебе є аргументи, окрім того, що ти почув в інтернеті?»

Ми поцікавились чи йдуть далі люди до Спартака з вирішенням своїх персональних проблем. 

«Крім приватної практики, проводжу масові заходи. У мене новий формат, який називається “Під питанням”. Я сиджу, тут вільний мікрофон, будь-яка людина з аудиторії, абсолютно будь-яка може вийти, сісти, і ми з нею спілкуємось. Коротше кажучи, я продовжую свою діяльність. Їжджу з турами. У мене нема з цим проблем.»