Обурення та розпач українців переросли у низку емоційних звернень та подальших ініціатив, адресованих до міжнародних спільнот, а насамперед до ООН. Так, український художник, фотограф та артдиректор, відомий в інфопросторі як Йось – здійснив акцію привернення уваги до бездіяльності ООН та ВООЗ, наклеївши плакати на авто організації із написом “USELESS”. Попри широку підтримку громадськості, 20 червня автор отримав “запрошення” на судове засідання. Більше про головні меседжі та ідеї ініціативи, а також готовність до подальшого розгляду справи – в коментарі ініціатора акції для #Букв.
Фото: особистий архів Йося
– Йосипе, Ваші соціальні мережі є інструментом боротьби як на інформаційному, так і волонтерському фронтах. Ваша манера вирізняється особливою щирістю та відвертістю, що дуже відгукується у людей. Особисто Ви якою вбачаєте свою місію, на кого орієнтуєтеся і що вважаєте власною зброєю у війні?
– Важливо зазначити, що немає волонтерського чи інформаційного фронту. Фронт є лише один. Є інформаційна підтримка та волонтерська підтримка. А яка може бути ще місія наразі в людини, крім тієї допомоги державі, яку вона може зараз надати? Як на мене, це сьогодні головне. Зброя – у руках воїнів. Я не вважаю за доцільне порівняння мене з ними. Так, у мене є слова та навички роботи з інформацією, тому я їх і застосовую, але точно ними не воюю.
– Повернімося до моменту, коли Ви вирішили реалізувати ідею щодо плакатів для позашляховиків ООН та ВООЗ. Донесення якого меседжу було першочерговим? Особливо якщо говорити про іноземну аудиторію.
– Я прописав усе, що хотів сказати, у соціальних мережах: “На цих кадрах перед Вами кілька повністю готових для поїздок по бездоріжжю білих позашляховиків ООН та ВООЗ, які стоять на одній із парковок Києва. Росія спричинила найбільшу техногенну катастрофу останніх десятиріч. Сотні людей залишилися без житла, всім їм потрібна допомога та евакуація. Наступного ранку після катастрофи перед Вами також кілька готових для поїздок по бездоріжжю білих позашляховиків ООН та ВООЗ, які все ще стоять на одній із парковок Києва. “Декілька” чистих, білих позашляховиків. Жодного вандалізму, просто висловлюю свою позицію”.
– Скажіть, будь ласка, яку реакцію спричинила Ваша ініціатива у громадськості? Адже ми спостерігали широкий розголос, і дуже важливо акцентувати на тому, чи мало це продовження, і чи є так само потужна підтримка від людей станом на сьогодні.
– Я б не давав власну оцінку зі сторони, адже я не є стороннім спостерігачем. Але ми всі бачимо, що кадри буквально облетіли усі медіа, тому реакція була різною, але саму підтримку важко недооцінити. І для мене було важливо правильно направити її, тож ми продовжили справу далі, створили аукціон і раціонально розпорядились коштами на ЗСУ.
Я бачив, що багато іноземців реплаїли в Твіттері, відповідно також висловлювали підтримку. Оцінювати масштаби нереально, але мені вдалося поглянути на це вживу: коли я робив фото для аукціону, то до мене підійшла жіночка-іноземка та попросила потиснути руку. Сумарне охоплення цього всього точно було більше мільйона, але мене це мало турбувало. Бо насамперед мене хвилювало, де грошей на допомогу Херсону нарулити, бо це було головне. Типу, коли все це відбулось, я десь годину відповідав на коментарі та запити, а далі побіг перераховувати гроші на потреби волонтерів і робити аукціони. Щодо негативної реакції, то я навіть мав діалог з одним військовим, який не погоджувався зі стейтментом акції. Але ми все проговорили, його позиція є зрозумілою, і передусім я вдячний за те, що він робить і де він є.
– Чи була реакція безпосередньо від представництва організацій або інших державних структур до самого позову? Тобто, як попереджувальний знак або намагання налагодити комунікацію та врегулювати це питання.
– Серед позитивних дій – United24 запостили це фото, висловивши потужний жест підтримки, а гуманітарна місія ООН зробила звіт у себе в каналі щодо постачань у Херсон. Натомість щодо попереджувальних знаків або прямих звернень від представництва організації, то нічого не було. Лише поліція склала на мене протокол про адмінпорушення, що передбачає від десяти до п’ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку. Тепер мені призначили суд, який, до речі, припав на мій День народження.
– Йосипе, чи можете детальніше розповісти про мету і перебіг аукціону для Херсону, який було побудовано на ідеї ініціативи з плакатами? Я правильно розумію, що він був розрахований безпосередньо на залучення іноземної аудиторії? Які масштаби допомоги було охоплено?
– Було два аукціони: один в Твіттері – за власним ресурсом, інший – спільно з Сейнт Джевелін, який охопив чимало іноземної аудиторії. У мене було декілька букв U від Useless. Це було щось на кшталт “Давайте доведемо що U, більш корисне ніж UN”. Тож, я виставив одну з букв на аукціон. Той, хто запропонував найбільшу суму – отримав її та надруковане фото. Відтак усі кошти було передано на допомогу для Херсонщини.
– Чи очікували Ви таких рішучих дій щодо ініціативи на державному рівні? Якою Ви сьогодні відчуваєте власну відповідальність у цій справі?
– Я лише скажу, що так, я чітко усвідомлював, що за подібні дії можу бути притягнений до відповідальності. Закон для всіх один. Я, натомість, буду діяти в межах законодавства України. Якщо мене викликали – я прийду, якщо я маю право на адвоката – я ним скористаюсь, якщо визнають мою вину та необхідно буде сплатити штраф – я його сплачу.
– Чи вплинув позов безпосередньо на Вашу діяльність і реалізацію подальших планів? Яку ідею Ви продовжуєте відстоювати щодо власної діяльності під час війни?
– Ні, на мою діяльність позов не вплинув, ця історія просто триває. А я вже несусь робити інші проєкти та інший арт. Ви, до речі, можете побачити, що я вже зробив збір для ССО, що працюють у Херсоні, на 160 тисяч гривень. Знаєте, у нас є такий вислів: “понад усе.” Власне, це сьогодні основна ідея.
Натомість я хочу вкотре подякувати кожному, хто зараз рятує Херсон. Кожному, хто захищає нашу країну. Кожному, хто ліквідує наслідки, волонтерить, переганяє корчі через всю країну, рятує тварин. Кожному, хто пише новини, документує злочини та робить свою роботу для допомоги державі. Дякую кожному, завдяки кому наша країна існує.