Нагадаємо, Олександр Онищенко підозрюється українськими правоохоронними органами в організації схеми з розкрадання коштів при видобутку та продажу природного газу в рамках договорів про спільну діяльність з ПАТ “Укргазвидобування”.

Верховна Рада надала згоду на притягнення його до відповідальності, затримання та арешт 5 липня 2016 року. Однак напередодні голосування, скориставшись статусом народного депутата, Онищенко залишив територію держави. Він був оголошений у  національний розшук 8 серпня 2016 року. Протягом певного  часу він перебував у Іспанії, де також просив притулку, однак отримав відмову.

У липні 2018 року року Національне антикорупційне бюро України (НАБУ) завершило досудове розслідування “газової справи”. Фігурантам, у тому числі — екснардепу Онищенку, інкримінують злочини, передбачені ч. 1 ст. 255 (створення злочинної організації), ч. 4 ст. 28 (вчинення злочину групою осіб), ч. 5 ст. 191 (привласнення майна), ч. 3 ст. 209 (відмивання грошових коштів), ч. 2 ст. 205 (фіктивне підприємництво), ч. 2 ст. 364-1 (зловживання повноваженнями), ч. 2 ст. 366 (службове підроблення) та ч. 1 ст. 388 (незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт або яке описано чи підлягає конфіскації) КК України.

• 29 листопада 2019 року в німецькому місті Аахен за запитом Національного антикорупційного бюро та Спеціальної антикорупційної прокуратури правоохоронці затримали колишнього народного депутата Олександра Онищенка.
• 6 грудня стало відомо, що Онищенко знаходиться у в’язниці за постановою німецького суду, чекаючи рішення про екстрадицію. Онищенко просить Німеччину про надання політичного притулку.
• 22 січня 2020 року Вищий антикорупційний суд прийняв рішення здійснювати судовий розгляд у справі екснардепа-втікача Олександра Онищенка без його присутності.