В інтерв’ю главреду “Цензор.НЕТ” Юрію Бутусову “Кірт” розповів про те, в яких умовах українських військових застала повномаштабна війна у місті Маріуполь.

Військовий згадав, що місто абсолютно не було готове до оборони. Частина артилерії – 120-міліметрові міномети та гаубиці – з 2019 року знаходилася на ремонті і так й не була повернуті. Також не була зроблена вчасно значна частина кулеметів, зокрема змінних стволів і набоїв.

“Снарядів було не для оборони Маріуполя. Снарядів було катастрофічно небагато”, – розповів Кирило Беркаль.

За словами “Кірта”, в азовців не було ні одного повного боєкомплекту. Вони шукали по складах зброю, але яку і де знайдуть не знали, оскільки фактичне наповнення складів відрізнялося від зазначеного на папері, а місцеве ТРО не знало де знаходиться їхнє спорядження. Кількість і склад військових, зазначених на папері також не відповідали дійсності.

“На паперах воно все так складно виглядало: у них був і особовий склад, і була певна категорія людей, з якими 1,5 року тренувались. Але вони не знали ні про своє озброєння, ні про важке озброєння, хто його отримує, де отримує…”, – розповів Кірт.

Військовий констатував: запасів для оборони Маріуполя в умовах повноцінного вторгнення танкових механізованих частин Російської Федерації не було: “У нас був запас для рядового чергування в зоні ООС”.

Також було лише 10 танків, з яких повністю дієздатні були лише 3, 3-4 заледве справні, решта не готові до бою. У процесі оборони Маріуполя механіки мусили ремонтувати цю техніку, аби усі були на ходу. Протитанкових і протипіхотних мін також майже не було.

Підсумовуючи стан справ і оснащення, “Кірт” сказав”: “Те, що ми протримались 82 дні чистого бою – це просто чудо, це феномен українського духу”.

Він додав, що чималу роль зіграло те, що в кожному підрозділі були гідні військові, які воювали до кінця та робили для усе для української перемоги.

• 20 травня у Київській області стартував благодійний забіг до річниці виходу українських захисників з “Азовсталі”.
• Минув рік відтоді, як українці спостерігали за історією одного доленосного рішення, що передбачало вихід українських захисників з “Азовсталі” до полону. Задля збереження життів, з вірою в підтримку українського народу та рішучість міжнародних спільнот, вони зробили крок у невідомість. Проте шанс на порятунок перетворився на ще більш запеклу боротьбу, де надію замінив морок.
• Рідні військовослужбовців, котрі за наказом вийшли з території заводу “Азовсталь”, потрапивши у російський полон, заявили, що звільнення полонених — борг кожного українця та обов’язок влади.
• 6 травня у межах чергового обміну полоненими вдалося звільнити ще 42 захисники та троє захисниць “Азовсталі”.
• У центрі Києва відбулася хода “Чекаємо додому героїв Маріуполя”, приурочена до роковин виходу Маріупольського гарнізону з “Азовсталі”.