Про це мовиться у матеріалі The Economist.

У результаті українська армія трансформується. Основна частина техніки все ще радянського походження, проте, якщо наприкінці минулого року співвідношення українських і західних комплектів становило п’ять до одного, очікується, що воно становитиме п’ять до двох із надходженням допомоги. Тобто, майже третина української армії незабаром матиме стандартну комплектацію НАТО.

Головнокомандувач ЗСУ, генерал Валерій Залужний сподівається, що згодом він матиме у своєму розпорядженні три нові армійські корпуси, у кожному з яких буде по шість бригад, кожна з яких налічуватиме понад 20 000 осіб.

Наступ Росії, який розпочався наприкінці січня, був спрямований, зокрема, на те, щоб змусити Україну задіяти ці резерви, тим самим значно ускладнивши організацію контрнаступу. Останніми днями російські війська та найманці просунулися вглиб Бахмута Донецької області, яке з літа минулого року перебуває під російським штурмом. Але битва за місто призвела до значно більших втрат росіян, ніж українців. І що важливіше, генерал Залужний уникнув очевидної пастки.

Замість того, щоб кинути значні резерви в Бахмут, аби врятувати місто, яке має набагато більшу символічну, ніж військову цінність, він відправив війська за кордон для навчання на новому обладнанні.

Під час наступальних дій минулого року українська армія здебільшого наступала у ротних формуваннях. Навчання в Графенвері у східній Баварії має на меті об’єднати їх у більші батальйони та бригади, здатні вести “загальнозбройну” війну, в якій піхота, бронетехніка, артилерія та інші види бойової техніки працюють разом, а не просто послідовно, як це переважно відбувається зараз.

Боєприпаси залишаються серйозною проблемою, оскільки західні союзники повільно нарощують виробництво. А нестача повітряних сил України може стати ще більшою проблемою, якщо російські військові літаки виявлять бажання йти на більший ризик під час будь-якого українського наступу.

З іншого боку, російська армія в жахливому стані. Якщо після завоювання Бахмута вона вирішить прорватися глибше в Донецьк, їй доведеться ще більше витрачати власні мізерні резерви. Ворожа армія може з часом почати стягувати підрозділи з інших частин довгої лінії фронту, створюючи прогалини, якими Україна може скористатися, припускає Густав Грессель з аналітичного центру Європейської ради з міжнародних відносин. Союзники України уважно стежать за слабкими місцями.

Тож коли Україна зможе відірвати ще один значний шматок від російської окупації, як це було минулого року на північному сході навколо Харкова та на півдні навколо Херсона це скасувало б переконання, яке, серед інших, висловив генерал США Марк Міллі, що війна може “зайти в глухий кут”.