Про це йдеться у матеріалі The Guardian.

Минулого тижня міністр оборони України Олексій Резніком продемонстрував британські танки Challenger 2, подякувавши за їхнє постачання.

Однак прибувають до України не лише танки Challenger. Останніми тижнями в Україну надходить постійний потік подарованої бронетехніки. Німецькі танки Leopard 2 і бойові машини піхоти Marder, американські Strykers і Cougars.

Раптовий приплив нової техніки, а також прискорене навчання українських екіпажів керувати транспортними засобами у Великій Британії та інших країнах випереджає очікування, висунуті високопоставленими українськими посадовцями, що незабаром вони можуть розпочати передбачуваний весняний наступ.

І хоча взимку президент України Володимир Зеленський вимагав 300 основних танків, а також інших транспортних засобів і сучасних винищувачів, значно скромніші цифри, які наразі надійшли, підігрівають спекуляції щодо того, як ця техніка може бути використана в наступні тижні та місяці.

З огляду на те, що нещодавній наступ Росії на східному Донбасі, очевидно, закінчився з мінімальними досягненнями та великими втратами, не в останню чергу навколо ключового східного міста Бахмута, мало хто сподівається, що Україна має ресурси для широкомасштабної контратаки.

Натомість аналітики – зокрема колишні командири британських танків – очікують контрнаступу або контрнаступів, подібних до тих, коли Україна повернула під контроль частину Харківської та Херсонської областей.

І хоча аналітики вказують на південь як на найбільш вірогідний напрям для весняного контрнаступу, вони застерігають, що ефективне використання Україною дезінформації та обману в минулорічних боях робить ймовірними фінти та так звані демонстрації.

Серед тих, хто розмірковував про те, що нова бронетехніка може означати для війни, є Хеміш де Бреттон-Гордон, який служив командиром танка 14-го/20-го королівських гусарських полків у першій війні в Перській затоці, перш ніж командувати Об’єднаним військом Великої Британії.

Для Де Бреттон-Гордона одним із найважливіших аспектів накопичення західної бронетранспортерної техніки в Україні є психологічний аспект.

“Психологічно це дуже позитивно для українців і негативно для росіян. Якщо говорити лише про цифри, то, на перший погляд, 50-60 сучасних західних танків в Україні не обов’язково змінюють ситуацію. Раніше я казав, що вам знадобиться мінімум 100 для великого удару, а Україна говорила про потребу в 300”, – сказав він.

Попри це, Де Бреттон-Гордон вважає, що кращі можливості західних танків у порівнянні з більшістю російських основних танків, які були розміщені в Україні, і більш ефективна українська тактика будуть мати значення.

“Не забуваймо, що ці танки є доповненням до танків [радянської та пострадянської епохи] Т72, які вже є в України, і вони прибувають для військових, які добре навчені вести маневрову війну, і в той час, коли це дуже ясно, що росіяни не здатні ні на що, крім лобових атак”, – додав він.

Зокрема, каже Де Бреттон-Гордон, здатність Leopards протистояти та стріляти на більшій відстані, а також краща броня порівняно з багатьма танками, які використовує Росія, можуть дати Україні перевагу. Вони також мають кращу здатність діяти по пересіченій місцевості порівняно з меншими російськими танками та ефективно вести бій вночі.

З огляду на відносно невелику кількість танків, питання полягає в тому, для чого вони будуть використані.

“Броня найкраще працює під час ударної дії, що розриває [лінії ворога]. Вони захочуть зосередити вогневу міць, а не розпорошити її”, — вважає Де Бреттон-Гордон.

“Ось тут, я думаю, з’являється західна броня, а за нею й решта української бронетехніки. Найбільш логічним здається щось більш обмежене, як-от розрив зв’язку між окупованими Росією частинами Донбасу та півднем. Я бачу, як вони хочуть створити розрив і розмістити росіян, проїхавши пару сотень кілометрів через цю територію [на південь і схід від Запоріжжя]”, – додав він.

Стюарт Кроуфорд, який служив офіцером у 4-му Королівському танковому полку, також вважає, що хоча танків та іншої західної бронетехніки, що надходить в Україну, недостатньо, щоб зробити кардинальні зміни, вони можуть бути корисними в більш обмеженому контрнаступі, знову вказуючи на південь.

“Це не може бути класичний підхід до пробивання отвору з подальшим розширеним наступом. Це буде більш локалізовано. І якщо дивитися зі стратегічної точки зору, то, зрозуміла річ, про яку говорили, це наступ на південь від Запоріжжя в бік Мелітополя”, – сказав він.

Кроуфорд додав, що якість танків, які надходять, перевершує більшість речей російського та радянського/пострадянського походження, які зараз використовуються з обох сторін.

Кроуфорд також скептично ставиться до припущень про те, що наявність такої кількості різних систем озброєнь, що надходять з різних джерел, обов’язково спричинить проблеми з обслуговуванням і матеріально-технічним забезпеченням.

“Якщо ви подивитеся на досвід союзників у Нормандії в 1944 році, вони мали величезний набір обладнання з різних джерел, і все одно впоралися. Але з матеріально-технічної точки зору, мабуть, має сенс об’єднати всіх Leopards в одну організацію”, – зауважив він.

Однак Кроуфорд бачить прогалину в потенційній відсутності підтримки з повітря.

Жодна зі сторін не досягла загальної переваги в повітрі, тому українці так вимагали американських реактивних винищувачів F16 , які є у широкому доступі, оскільки без переваги в повітрі наземні сили не можуть легко рухатися.

Окрім танків, Кроуфорд вважає надходження бронетранспортерів піхоти, таких як американські Stryker, дуже корисним на “полі бою, де домінує артилерія”.