Про це повідомляє газета The New York Times.

Фашизм ніколи не був переможеним як ідея.

Як про культ ірраціональних поглядів та насилля сперечатися довкола його обґрунтування було важко: допоки нацистська Німеччина виглядала потужною, у Європі все ж поривалися це зробити.

Однак завдати поразки фашизму вдалось лише на полях битв Другої світової війни. Проте через десятиліття фашизм знову повернувся. Цього разу країною, яка веде фашистську війну на знищення, є Росія. І якщо їй вдасться перемогти – це стане втіхою для фашистів в усьому світі.

Ми помиляємось, коли обмежуємо наш страх щодо фашизму образом Гітлера або Голокостом. Фашизм мав італійське походження, був популярним у Румунії, де фашистами були навіть православні християни, які були проти насильства. Фашизм мав прихильників у всіх країнах Європи та у США.

Через це люди часто мають різні погляди на те, що таке фашизм. Проте сучасна Росія відповідає тим ознакам фашизму, які для його опису використовують науковці. Зокрема у РФ є культ президента Володимира Путіна як єдиного лідера. Також у Росії марять минулою імперською величчю, яку хочуть відновити війною проти України.

Україна не вперше стає об’єктом фашистської війни. Завоювання України було головною метою Гітлера у 1941 році. Він вважав, що Радянський Союз, який тоді правив в Україні, був єврейською державою, тому лідер нацистів планував скинути радянську владу і поставити свою, тим самим претендуючи на родючий український ґрунт. Після завоювання України СРСР зазнав би голодомору, а Німеччина взяла б на себе роль імперії. Гітлер вважав СРСР штучним утворенням, а українців – колоніальним народом, тому сподівався легко захопити Україну.

Сьогодні схожість Другої світової війни з війною, яку розпочав Путін у 2022 році, вражає. Кремль називає Україну штучною державою, а нинішній президент Володимир Зеленський, який має єврейське походження, є наче підтвердженням, що Україна не має існувати. Окрім цього, сьогодні Росія заблокувала можливість постачання українських продуктів в інші держави, тим самим провокуючи голод у багатьох країнах.

На думку Путіна, після знищення нечисленної української еліти народ України радо зустріне його на своїй землі і прийме російську владу.

Багато хто вагається у тому, чи можна називати Росію фашистською державою, оскільки СРСР позиціонував себе як переможець фашизму. Проте це не дуже допомагає, власне, у визначенні суті фашизму, і сьогодні з цим ще більше плутанини.

За допомогою американських, британських та інших союзників Радянський Союз переміг нацистську Німеччину та її союзників у 1945 році. Проте опозиція СРСР фашизму була непослідовною.

До приходу Гітлера до влади в 1933 році Радянський Союз ставився до фашистів як до ще однієї форми капіталістичного ворога. Комуністичні партії Європи мали ставитися до всіх інших партій як до ворога. Ця політика фактично сприяла сходженню Гітлера: хоча вони чисельно переважали нацистів, німецькі комуністи та соціалісти не могли співпрацювати. Після цього фіаско Сталін коригував свою політику, вимагаючи від європейських комуністичних партій створити коаліції для блокування фашистів.

Це тривало недовго. У 1939 році Радянський Союз приєднався до нацистської Німеччини як фактичний союзник, і обидві держави разом напали на Польщу.

Нацистські промови передруковувалися в радянській пресі, і нацистські офіцери захоплювалися радянською ефективністю масових депортацій. Але сьогодні росіяни про цей факт не говорять, оскільки це вважається злочином.

Друга світова війна стала елементом історичного міфу Путіна про невинуватість і втрачену велич РФ — Росія повинна мати монополію на жертви та перемогу. А основний факт, що Сталін спричинив Другу світову війну, вступивши в союз з Гітлером, має бути прихованим.

Гнучкість Сталіна щодо фашизму є ключем до розуміння Росії сьогодні. За Сталіна до фашизму спочатку ставились байдуже, потім погано, а потім добре. Допоки Гітлер не зрадив Сталіна, і Німеччина не напала на Радянський Союз.

Радянський антифашизм, іншими словами, був політикою яка розділяє “їх” та “нас”. Але цього не достатньо для пояснення фашизму. Адже фашистська політика починається, як казав нацистський ідеолог Карл Шмітт, з визначення ворога. Тому радянський умовний антифашизм означав саме визначення ворога. Так у фашизму з‘явилася лазівка, через яку він зміг проникнути до Росії.

У Росії 21-го століття поняття “антифашизму” тепер запросто дозволяє російському лідеру обирати собі ворогів нації. Реальні за ідеологією фашисти, такі як Олександр Дугін та Олександр Проханов, мають можливість виступати у російських ЗМІ. А російський президент часто посилається на роботи місцевого фашистського автора Івана Ільїна. Для Путіна поняття фашист та нацист – це ті, хто виступає проти його планів знищення України. Українці, за його логікою, є нацистами вже тому, що, мовляв, вони не приймають факту, що вони насправді є росіянами, а ще й при цьому пручаються.

Якби людина з 30-х років минулого століття якимось дивом опинилася в нашому часі, вона б без проблем назвала б путінську владу фашистською.

Усі ці “Z”-символи, мітинги, їхня пропаганда, розмови про війну заради очищення, ці вириті рови з могилами довкола українських містечок – тут все як на долоні. Війна проти України – це не просто повернення до традиційних фашистських полів битв, а ще й повернення до традиційної фашистської риторики та прийомів – інші народи треба підкорити, Росія ні в чому не винна, бо має давню історію, Україна – це вигадка інших країн, і рішенням для усього того може бути лише ВІЙНА.

Тільки тому, що Путін говорить про фашистів як про ворогів, нам важко прийняти той факт, що він сам насправді є фашистом.

Через агресивну риторику стосовно українців здається, начебто їх без проблем можна навіть вбивати – як от у Бучі, Маріуполі, та у будь-якому регіоні України, що опинився під російською окупацією. Масові поховання – це не якась вимушена ознака війни, а очікуваний наслідок фашистської війни, націленої на знищення.

Коли фашисти називають інші народи фашистами, це і є фашизм, доведений до ірраціональних крайнощів у формі культу, де нема місця розуму. Це фінальна точка, в якій агресивна риторика переінакшує реальність, а пропаганда стає чистим проявом нав‘язування. Це апогей, де сила волі перемагає будь-який сенс. Називати інших фашистам, коли ти сам є фашистом, це ключовий прийом Путіна. Американський філософ Джексон Стенлі називає це підривною пропагандою. Я б назвав це шизофашизмом. Українці виробили свій, ще більш вишуканий термін для цього – вони називають це рашизмом.

Зараз ми маємо глибше уявлення про фашизм, аніж у 30-ті роки минулого століття. Ми знаємо, до чого він призводить. Нам слід вбачати в ньому саме фашизм, бо ми тепер знаємо, з чим маємо справу.

Але простим визнанням цю проблему нам не вирішити. Фашизм – це не позиція у філософській суперечці, а культ сили волі, який постає з вигадок. Це така начебто містична історія людини, яка береться лікувати світ через насилля, і ця ідея підживлюється пропагандою до самої розв’язки історії. Його можна здолати, лише показавши слабкості фашистського лідера. Так, його можна здолати і це означає, що ті, хто протистоїть фашизму, повинні зробити усе необхідне, аби завдати йому поразки. Лише тоді його міфічні ідеї зазнають краху.

Як і у 1930-ті роки, демократія нині переходить до оборони, в той час, як фашисти починають війни проти сусідніх країн. Якщо Росія переможе в Україні, це призведе не тільки до руйнування самої демократії, що вже саме по собі неприємна річ, це ще й деморалізує демократичні системи в інших куточках світу. Навіть ще до війни, путінські друзі – Марі Ле Пен, Віктор Орбан, Такер Карлсон виступали як вороги демократії.

Перемога фашизму на нинішньому полі битви стала б підтвердженням, що груба сила має свою правоту, що виваженість – то все для лузерів-слабаків, і що демократичні форми правління повинні програти.

Якщо Україна не втримає оборону, це стане страшною сторінкою в історії сил демократії в усьому світі. І якщо Україна не переможе, ми ризикуємо на десятиліття провалитися у пітьму.

• Нагадаємо, після 24 лютого, коли розпочався повномасштабний наступ російських військ на територію Україну, Північноатлантичний альянс довів свою здатність мобілізуватися для колективної оборони та вміло підтримувати українців, які воюють за свою країну. Таку заяву зробили військові лідери НАТО.
• Раніше п’ятий президент України та лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко наголосив, що для початку “депутінізації” Росії необхідно затвердити шостий пакет антиросійських санкцій.