У фіналі Ліги Європи, що проходив у Більбао, “Тоттенгем” здобув важливу перемогу над “Манчестер Юнайтед” з рахунком 1:0, ставши новим чемпіоном турніру. Ця перемога стала знаковою для лондонського клубу, адже він вперше за 41 рік виграв єврокубковий трофей, востаннє це сталося у сезоні 1983/84, коли “шпори” тріумфували у Кубку УЄФА.
Цьогорічний фінал Ліги Європи став особливим, адже вперше за шість років у ньому зустрілися два англійські клуби. На шляху до фіналу “Тоттенгем” подолав норвезький “Буде-Глімт”, а “Манчестер Юнайтед” вибив іспанський “Атлетік”. Цей матч став вже четвертим очним протистоянням між командами в сезоні: лондонці двічі перемогли “Юнайтед” у Прем’єр-лізі та здолали команду Рубена Аморіма у чвертьфіналі Кубка англійської ліги.
Єдиний гол у фіналі був забитий на 42-й хвилині першого тайму. Бреннан Джонсон скористався відскоком м’яча від суперника і відкрив рахунок, який виявився вирішальним для результату матчу.
“Манчестер Юнайтед” мав кілька можливостей для взяття воріт. Амад Діалло в першому таймі пробив із гострого кута, але м’яч пройшов повз дальню стійку. У другому таймі захисник “Тоттенгема” Мікі ван де Вен встиг вибити м’яч із порожніх воріт після удару Расмуса Гойлунна, врятувавши свою команду від пропущеного гола.
Незважаючи на те, що “Манчестер Юнайтед” володів м’ячем 73% часу, команда не змогла реалізувати жодного з 16 ударів по воротах “Тоттенгема”. Лондонці ж використали свій єдиний момент у матчі, що й принесло їм перемогу.
Ця перемога стала для “Тоттенгема” третьою у історії здобуттям Ліги Європи (раніше відомої як Кубок УЄФА) і додала до колекції клубу єврокубковий трофей після Кубка володарів кубків, виграного в 1963 році.
