Таку думку висловила оглядач The New York Times Мішель Голдберг.

Автор зазначила, що жоден іноземний фільм в історії “Оскара” та інших кінопремій, ніколи не був настільки визнаний в США.

“Крім переваг кіновиробництва, в його похмурому соціальному баченні явно є щось резонансне, настільки відмінне від усього, що виходить з Голлівуду. Його прийом свідчить про це та ж криза віри в капіталізм, який перетворює Берні Сандерса в лідера висунення від демократів”, – написала вона.

На думку автора, у фільмі зображено світ, де прірва розділяє багатих, “які живуть в повітряній мінімалістській розкоші”, і бідних, які виживають буквально під землею.

Суспільство в фільмі показано так, що американські глядачі можуть вирішити, що в Південній Кореї існує чітка стратифікація на багатих і бідних. Через це у когось фільм викликає бурхливу емоційну реакцію, вони вражені такою соціальною нерівністю.

Американські громадяни схильні сприймати конкретний клас людей крізь модель їх поведінки. Тобто, якщо людина, наприклад, буде успадковувати поведінку багатих, то також доб’ється успіху. Як приклад, вона наводить фільм “На ножах”, де головна героїня, медсестра Марта, змогла стати володаркою незліченного багатства, отримавши спадок. Простій та скромній дівчині з родини емігрантів вдалося це зробити з однієї причини – вона вибрала модель поведінки людей, яких їй потрібно було обдурити, чітко дотримуючись продуманого плану. Тобто розуміння моделі поведінки багатих допомогло і їй стати багатою.

У фільмі “Паразити” все відбувається з точністю до навпаки. Спроби наслідувати модель поведінки багатих людей можуть призвести не до успіху, а до трагедії всієї родини.

У фільмі показано, що сім’я Кім могла б стати успішною, якби застосовувала свої знання, розум, винахідливість – в позитивному руслі. Акцент зроблено на тому, що, якщо вони жили в підвалі в злиднях – це не мало нічого спільного з їх розумовими здібностями і життєвою позицією. Але замість того, щоб стати успішними, наслідуючи поведінку багатих, вони повертаються до своїх витоків – в той же брудний підвал.

Батько сімейства показаний як людина, місце якої в економічній ієрархії – “матеріальна реальність”, яка не має нічого спільного з його навичками та компетенцією. Вона “прилипла до нього”.

Монолог сина батька сімейства Кім в фіналі фільму, коли він розмірковує про те, як стане багатим і звільнить батька, спочатку нагадує американську історію успіху, щасливий фінал в стилі Голлівуду. Але це триває рівно до того моменту, поки глядач усвідомлює – це лише фантазії. Насправді, герой залишився на тому ж рівні, на якому був і раніше. Його клас і соціальний статус – незмінні.

“Можливо, “Паразити” отримали таку реакцію, тому що для дуже багатьох людей нерівність перетворює сучасний капіталізм не на жарт, а на кошмар”, – резюмувала авторка.

• Цього року південнокорейський фільм “Паразити” отримав чотири “Оскари”. Це перший неангломовний фільм, який отримав головну статуетку за “Кращий фільм”.
• Рене Зеллвегер отримала “Оскар” в номінації “Краща жіноча роль” за гру у фільмі “Джуді”. А Хоакін Фенікс отримав “Оскар” в номінації “Краща чоловіча роль”. Він зіграв головного героя у фільмі “Джокер”.
• Американський актор Бредд Пітт отримав першу премію “Оскар” за кращу чоловічу роль другого плану у фільмі “Одного разу в Голлівуді”.
• Киянка Олена Андрейчева і Керол Дайсінгер отримали “Оскар” за документальний фільм “Навчитися кататися на скейтборді в зоні бойових дій (якщо ти дівчинка)” Learning to Skateboard in a Warzone (If You`re a Girl).