Про це він повідомив в інтерв’ю Суспільному.

Під час бойових дій у Маріуполі Георгій отримав два поранення внизу живота. Ворожі кулі перебили сідничний нерв. Бійця повезли до місцевого госпіталю, однак на місці з’ясувалось, що приміщення медзакладу розбомбили. Тоді медслужба повезла Георгія на “Азовсталь”, де його прооперували.

“Коли я виходив з наркозу, лежав і почув дитячий сміх. Спочатку подумав, що у мене галюцинації. А потім побачив, як між лікарняними ліжками пробігли діти. Були й поранені діти, яких прооперували. Вони не мали бути там, в жодному разі. Їх мали евакуювати, дати змогу вийти. Але ці діти мотивували наших бійців. Було за кого битися, боротися, воювати та захищати”, – пригадав Георгій.

За словами бійця, у той час російські армійці “утюжили” всю територію “Азовсталі”. Кожні 15 хвилин підлітала ворожа авіація, яка скидала на завод тритонні та п’ятсоткілограмові бомби.

Під час таких бомбардувань, додав Георгій, єдине, що відчувалось – це як тиск від вибуху заходив у бункер. Спершу людину трясе, а потім – перевертає.

“Поранених було багато. У тому бункері, де лежав я, було двоє хірургів і медсестри із військового шпиталю. Вони практично не спали, постійно оперували. Я навіть запитав хірурга: “Ти спиш взагалі?”. Він просто подивився на мене і нічого не сказав. Але я зрозумів, що він не має вибору. Якщо він буде спати, хтось загине”, – додав Георгій Купарашвілі.

Боєць пригадав, що прорватись до заводу сушею було неможливим, адже Маріуполь оточили “у три кільця”, а найближчі сили ЗСУ стояли за понад 100 км від міста. Тому єдиним варіантом евакуації поранених було небо.

Раніше голова ГУР Міноборони України Кирило Буданов розповідав, що для евакуації поранених з “Азовсталі” використовували військові гелікоптери Мі-8: привозили воду, медикаменти, продукти, а на зворотньому шляху вивозили поранених.

Гвинтокрили вилітали вночі та летіли на дуже високій швидкості і надзвичайно низько, буквально над землею, щоб не потрапити під приціл російських ППО.

“Евакуювати гвинтокрилами – це було божевілля. Але льотчики вилетіли й забрали нас. Потрібно було все робити швидко. Світало. Йшов бій. Гвинтокрил прилетів і сів, нас завантажили. Наші хлопці захищали нас. Вони такий бій влаштували, аби захистити цей гелікоптер і поранених! Використали все, що було. У вертольоті ще були два бійці з Головного управління розвідки, які прикривали кулеметами. Коли вони розрядили їх, я тільки тоді вже зрозумів, що ми у безпеці. Це був надзвичайний ризик”, – сказав Купарашвілі.

Політ тривав годину-півтори. Наступного дня Георгій дістав телефон та подзвонив дружині і дітям, адже до цього він майже місяць не міг вийти на зв’язок з рідними.

Зараз, коли Георгій перебуває на реабілітації, він постійно говорить та думає про тих, кому не вдалось вийти з “Азовсталі”.

“Ми всі, коли закінчуємо реабілітацію, повертаємось і допомагаємо, як можемо. Головне наше завдання – зробити усе, аби витягти хлопців із полону, щоб з ними нічого не трапилось. “Азов” продовжує життя. Перегрупуємось ще і переможемо”, – резюмував він.

• Нагадаємо, журналісти “Громадського” опублікували фоторепортаж, в якому показали, як у київському моргу оглядають тіла загиблих військових Збройних Сил України з Маріуполя, які боронили “Азовсталь”.
• Раніше секретар Ради Нацбезпеки та оборони Олексій Данілов повідомив, де знаходяться більшість захисників Маріуполя, які буди вимушені здатись у полон російським окупантам.
• Окрім цього, пані Світлана, мати 21-річної волонтерки та парамедика “Пташки” Катерини, розповіла, що з перших днів знала, що її донька перебуває на “Азовсталі”. Попри червоний диплом Тернопільського мистецького ко­леджу ім. Соломії Крушельницької дівчина обрала для себе інший шлях.