Про це пише “Європейська правда”.

Видання зазначило, що антизахідні настрої у Грузії виходять на принципово новий рівень. “Сила народу” стала третьою партією після правлячої “Грузинської мрії” та “Єдиного національного руху” експрезидента Міхеїла Саакашвілі. До нового руху увійшли депутати, які начебто вийшли зі складу партії влади, але, як стверджується, залишаються у коаліції.

У червні три депутати парламенту та кілька від місцевих рад, які оголосили про вихід, відзначилися лише відкритими листами до послів США та ЄС. Вони звинувачували їх у тому, що Грузію намагаються змусити відкрити “другий фронт” у війні проти РФ.

Наголошено, що рух виглядав як політпроєкт партії влади з самого початку. Наприклад, один з депутатів, яких перейшов до “Сили народу”, навіть не став змінювати символіку “Грузинської мрії” в оформленні своїх облікових записів у соцмережах. Зате депутати, які вийшли з правлячої партії, можуть критикувати Захід так, як зараз офіційний уряд не може собі дозволити.

4 жовтня з “Грузинської мрії” до нового руху перейшли ще п’ять депутатів.  Відтак їхня кількість досягла дев’яти, зробивши нову політсилу третьою за чисельністю фракцією у парламенті Грузії. До них приєдналися ще низка політологів, а один з депутатів-перебіжчиків є власником телеканалу POS TV, що надасть можливість просувати погляди через нього.

Політичні зміни вказують на довгострокову зміну політики влади Грузії. Це вбачається в тому, що для створення “дрібних неприємностей американським та європейським дипломатам” не потрібно формувати велику фракцію, проте підсилюють її власним телеканалом.

“Швидше за все, відбулася зміна концепції – грузинська влада вирішила зібрати голоси на антизахідному фланзі, куди заходити напряму їм досі неможливо”, — пише видання.

У Грузії відносно поширені антизахідні настрої, зокрема “через гіперконсервативну (та приховано проросійську) позицію Грузинської православної церкви”. Крім того, ситуацію погіршує відсутність прогресу в отриманні статусу кандидата у члени ЄС.

Позиція уряду Грузії полягає в тому, що вони нібито готові виконати всі умови ЄС, а відсутність прогресу полягає в тому, що до країни та її влади упереджено ставляться. Зокрема через небажання повного розриву відносин з РФ, бо, іншими словами, уряд “не хоче відкривати другий фронт у війні”.

Автор зазначає, що “публічний конфлікт із ЄС та США, і так вже не дуже прихований, вже незабаром вийде на поверхню”. Можливо, каталізатором стане ухвалення в Грузії антиолігархічного закону. Правляча партія прописала його так, щоб під його дію не підпадала найбагатша людина країни, засновник та формальний керівник правлячої партії Бідзіна Іванішвілі. Водночас закон стосується якомога більшої кількості опозиційних політиків.

На Заході, ймовірно, не залишать цю ситуацію без уваги. Тому між Грузією та Заходом можливий вихід конфлікту на новий рівень і “грузинська влада починає до цього готуватися”.

Водночас позиція Тбілісі щодо незапровадження санкцій проти РФ разом з ЄС не покращила відносини з Росією. Це відбувається на тлі зміни політики РФ щодо окупованих грузинських територій. Нещодавно до окупованої Абхазії прибув самопроголошений президент Білорусі Олександра Лукашенко. Можливо, візит відбувся через підготовку приєднання територій до РФ.

На межі окупованих територій відновилася бордеризація, тобто “перенесення кордонів вглиб території Грузії з “відкушуванням” все нових і нових територій”.

Зазначено, що, вочевидь, влада Грузії готова піти на ризики розпалювання конфлікту із Заходом, аби не дати опозиції шансів повернутися до влади.

• Міністерство закордонних справ Грузії рішуче засуджує проведені Російською Федерацією псевдореферендуми та спробу незаконної анексії територій України.