Про це повідомляє Bloomberg.

Споживання Індією російської сирої нафти було мінімальним до того, як війська президента Володимира Путіна напали на Україну, але відтоді воно різко зросло, ставши ключовим інструментом прем’єр-міністра Нарендри Моді у боротьбі з енергетичною інфляцією.

Проте структура індійської торгівлі нафтою означає, що кінцева ціна, яку вона платить, включає доставку, страхування та інші витрати після прибуття в її порти без детального розподілу. Через це складно зрозуміти, скільки вона насправді платить Росії, і чи не заважає це меті обмеження доходів Москви від продажу сирої нафти.

Оскільки уряд Моді ніколи не підписувався під обмеженням G7, він не зобов’язаний його дотримуватися, якщо не користується західними послугами страхування або доставки.

І хоча джерела, знайомі з цим питанням, зауважили, що уряд не порушуватиме санкцій, і попросив банки та трейдерів дотримуватися обмежень, — проблема полягає в тому, аби контролювати та забезпечувати виконання таких обіцянок.

Для забезпечення покупців у таких країнах, як Індія та Китай, які продовжують покладатися на російську нафту, з’явився “сірий флот” танкерів.

Провідний аналітик Kpler Віктор Катон заявив, що це допомогло знизити вартість транспортування нафти загалом. Водночас поява “сірого флоту” та інших посередників у російській торгівлі нафтою робить аналіз цінових даних ще складнішим.

Дані Міністерства торгівлі Індії показують, що середня ціна на російську нафту в січні становила $79,80 за барель, що значно вище, ніж обмеження в $60. Ця остаточна ціна, яка включає доставку, страхування та інші витрати, може означати надзвичайні витрати на логістику.

Водночас за даними Argus Media і S&P Global Insights, вартість російської нафти значно нижча за встановлений G7 максимальний поріг. За оцінкою Argus, до кінця лютого експортна ціна становила $45 за барель. Тоді як за даними S&P Global Insights, з 18 січня вартість нафту РФ з доставкою в Індію становила $64,31 за барель.

Але є й нещодавні закупівлі індійськими нафтопереробними заводами російської нафти марки ESPO з Далекого Сходу, яка, за словами азійських трейдерів, торгується за ціною, вищою від флагманської суміші Urals, що дозволяє припустити, що вищі значення не виключені.

Інша група дослідників, які отримали доступ до даних рахунків-фактур на експорт російської нафти, підрахувала, що індійські фірми платили в середньому $64 за барель російської нафти протягом кількох тижнів після введення цінової межі.

Одначе, у той час, як США та їхні союзники заявляють, що вважають, що Індія купує нижче встановленої межі, вони все одно не хотіли б критикувати Делі. Жоден уряд не хоче відчужувати від себе саму густонаселену країну у світі, яка, крім динаміки війни в Україні, розглядається як критична держава, що вагається, в умовах зростаючої напруженості між США і Китаєм.

Раніше стало відомо, що завдяки сталому попиту з боку Китаю та Індії у Росії можуть підтримувати видобуток нафти на тому ж рівні, що й до війни з Україною. Водночас РФ має труднощі при перенаправленні частини експорту нафтопродуктів з Європи.

• Індія стала закуповувати більше російської нафти, яку потім переробляє на пальне для країн ЄС і США.
• Компанія Hindustan Petroleum Corp Ltd, один з провідних індійських державних нафтопереробників, зазнала проблем в оплаті російської сирої нафти через обмеження цін. Нафтопереробний завод не бажає оголошувати ціну купівлі російської нафти, що ускладнює пошук західних банків, готових проводити такі платежі.
• Провідні нафтопереробники Китаю PetroChina та Sinopec відновлюють закупівлі російської нафти за зниженими цінами після короткої паузи в кінці 2022 року. Відновлення закупівель відбулось перед початком ембарго Європейського Союзу на російську нафту.
• Індійські компанії використовують глобальну платіжну систему SWIFT для розрахунків із Росією в доларах, попри те, що багато російських банків заблоковано в системі через міжнародні санкції.