Дослідження опубліковане в медичному журналі BMJ. 

Ще до глобальної пандемії масштабний метааналіз показав, що хронічна або важка самотність була поширеним і ігнорованим досвідом у багатьох країнах.

Соціальна ізоляція та самотність насправді пов’язують із підвищенням ризику ранньої смерті за шкалою, еквівалентною курінню сигарет. Але незрозуміло, який механізм цим керує.

Попередні дослідження в індустріально розвиненому світі показали, що самотність зростає, але без історичних даних щодо цього питання важко дати об’єктивну оцінку цьому явищу.

“Поширеним є переконання, що приблизно 1 з 12 людей відчуває самотність на рівні, який може призвести до серйозних проблем зі здоров’ям, однак джерело таких даних неясно, і дослідники ніколи не встановили, наскільки самотність поширена в глобальному масштабі”, – розповіла епідеміологиня Мелоді Дін з Сіднейського університету.

Вона з колегами зібрали 57 обсерваційних досліджень рівня самотності зі 113 країн або певних регіонів у період з 2000 по 2019 рік.

Найбільше глобальних досліджень рівня самотності було проведено серед підлітків. Результати, отримані в 77 країнах, свідчать про те, що ця проблема може коливатися від 9,2% у Південно-Східній Азії до 14,4% у регіоні Східного Середземномор’я.

Найбільше аналогічних досліджень серед дорослих було проведено в Європі. Північноєвропейські країни мали найнижчий рівень самотності: лише 2,9% серед молоді відчували негативні емоції, та 2,7% дорослих людей середнього віку відчували те саме. Люди похилого віку, старше 60 років, відчували самотність з більшим рівнем – 5,3%.

Східноєвропейські країни, з іншого боку, демонстрували більше ознак самотності, ніж будь-де в Європі. Молодь у Східній Європі повідомила про почуття самотності у 7,5%, тоді як дорослі середнього віку повідомили про почуття самотності у 9,6%. Рівень самотності серед людей похилого віку сягав 21,3%.

Дані не можуть розповісти достеменно, чому саме у Східній Європі населення виявилося найсамотнішим, але одне дослідження, включене в огляд, свідчить про те, що цей ефект пов’язаний із погіршенням стану здоров’я, медичних послуг та соціальної підтримки.

Системи соціального забезпечення зазвичай висуваються як пояснення зниження самотності, і країни Північної Європи, як правило, досягають успіху в цих сферах. 

Дані перепису населення в Сполучених Штатах показали, що сьогодні більше молодих людей і людей середнього віку живуть самотньо, ніж у попередні роки. Але в європейському огляді люди похилого віку найчастіше страждають від почуття сильної самотності. Різні результати в різних країнах свідчать про те, що вікова модель самотності може залежати від контексту.

• Як пандемія коронавірусу змінює наші соціальні навички, читайте в матеріалі.