Про це йдеться у матеріалі CNN.

День за днем, місто за містом, поліціянт і прокурор ходять від дому до дому у нещодавно звільнених від росіян населених пунктів у Херсонській області.

Крокуючи брудними вулицями, повз пошкоджені артилерійськими ударами будинки, вони шукають тих, хто залишився. Двоє чоловіків утворюють спеціалізований підрозділ, який прибув з Києва.

На подвір’я виходять мати з дочкою.

“Ми збираємо свідчення про статеві злочини”, – сказав прокурор Олександр Клещенко.

До початку жовтня ця територія країни була окупована російськими військами. Згорілі машини засмічують поля. Літера “Z” – символ, який використовують російські війська – намальована на стінах.

Шрами війни тут глибокі. Росія використовувала сексуальне насильство як “зброю війни” — навмисну ​​”військову стратегію” — під час вторгнення в Україну, заявили дослідники ООН. Вони навіть передали твердження про те, що російські солдати носили з собою віагру. Водночас російська влада спростувала звинувачення у воєнних злочинах в Україні.

За два тижні роботи в Херсонській області команда з Києва задокументувала шість заяв про сексуальне насильство. Однак правоохоронці кажуть, що реальна цифра майже напевно набагато більша.

56-річна Тетяна є однією з постраждалих. CNN приховує її прізвище та назву її села, щоб захистити особистість жертви.

Проходячи по розбитому склу, вона провела правоохоронців та журналістку у будинок свого брата, у який 26 серпня увірвались двоє російських армійців.

“Вони ходили по тих кімнатах. Один залишився там, а інший, який мене зґвалтував, зайшов сюди. Він зайшов, трохи походив по кімнаті і тут, на цьому місці, почав мене мацати”, – розповіла жінка.

За словами Тетяни, вона сказала окупанту, що “вже не у тому віці”, аби щось йому дати та додала, щоб “шукав собі молодих дівчат”. Однак окупант притиснув її до шафи і порвав одяг.

“Я плакала, благала його припинити, але безуспішно. Єдине, про що я думала – це залишитись живою”, – додала вона.

Росіянин попередив її, щоб вона нікому не розповідала. Жінка нічого не сказала своєму чоловікові, проте розповіла двоюрідній сестрі про зґвалтування. Чоловік Тетяни почув цю розмову.

“Він сказав: “Ти мала сказати мені правду, але ти мовчала””, – додала жінка.

За словами Тетяни, їй було дуже соромно через те, що вона стала жертвою зґвалтування.

“Я б хотіла, щоб він (ґвалтівник – ред.) та вся його родина були мертві”, – зізналась жінка.

Три дні вона провела вдома у стані шоку та дуже соромилась вийти на вулицю. Проте трохи згодом жінка виявила сміливість та розповіла про зґвалтування командиру окупантів.

“Його командир знайшов керівника свого підрозділу. Він прийшов до мене і сказав: “Я його сильно покарав, зламав йому щелепу, але попереду найсуворіше покарання”. Як розстріл. Командир запитав мене: “Ви не проти цього?” Я кажу: “Я не проти, я б їх усіх розстріляли”, – додала Тетяна.

Хоча прокурор Клещенко та поліціянт Олександр Свідро шукають виключно докази сексуальних злочинів, вони повсюди стикаються з жахами окупації.

У цих звільнених селах майже всі будівлі були пошкоджені війною. Багато будинків перетворилися на руїни.

Під час першої зупинки того дня, коли CNN супроводжував слідчих, у Білій Криниці, натовп, які чекали на роздачу їжі, оточив прокурора. Село було за російськими військами, але ніколи не було безпосередньо окупованим. Ті, хто зібрався, кричали, що вони місяцями покинуті без допомоги ні з Росії, ні з України.

“Ви комусь повідомляли (про пошкодження)?”, — запитав прокурор.

“Кому б ми про це повідомили?”, — відповідає чоловік із натовпу.

Чоловік із натовпу розповів слідчим, що його тримали російські військові та імітували розстріл.

Та попри невдоволення цих селян, контрнаступ України на Херсонщині підживив громадські надії на те, що перемога справді можлива.

За декілька хвилин їзди дорогами, порізаними обстрілами, у Твердомедовому мати та донька заявили Клещенку, що вони не чули про жодні сексуальні злочини в їхньому селі з одною дорогою.

Їхня сусідка, 71-річна Віра Лапушняк, нестримно ридала. Росіяни були добрими, коли прибули вперше, сказала вона.

“Вони сказали, що прийшли нас захистити. Але від кого, чому – ми не знали”, – пригадала вона.

Віра Лапушняк овдовіла понад 30 років тому. Вона розповіла, що її чоловік загинув у аварії на мотоциклі. Її син приєднався до ЗСУ незабаром після вторгнення Росії 24 лютого. Жінка вирішила виїхати, приблизно через три місяці після того, як російські війська окупували її село.

Через кілька місяців, після того, як українські військові блискавичним контрнаступом звільнили село, вона повернулася. Обстріли знищили дах її будинку.

“Я не знаю, де зараз спати. Вікон і дверей немає. Я сплю як бомж”, – сказала вона.

Жінка показала також свій дім всередині. У спальні будинку повністю обвалилась стеля. Своє ліжко жінка перенесла у єдину кімнату, де вціліли вікна.

“Я не знаю, куди ліжко поставити, щоб (стеля) не впала мені на голову. Якби вона впала і вбила мене, це було б краще, тому що більше не буду страждати. Але я хочу знову побачити свого сина”, – сказала вона.

Ввечері правоохоронці прибули ц Нововознесенське, село, де вони виявили ще два випадки зґвалтувань російськими солдатами. Наступного дня вони повернулись до Києва, щоб передати зібрані свідчення.

Звичайно, багато з цих свідчень неможливо буде доказати, багато навіть не мають підозрюваних. На даний час команда складає звіти, а слідчі продовжать роботу, сподіваючись висунути звинувачення в майбутньому.

Організація Об’єднаних Націй заявила, що розслідувала в Україні випадки “сексуального та гендерного насильства” щодо осіб віком від 4 до 82 років. Станом на вересень, за даними ООН, відкрито 43 кримінальні провадження.

Офіцер поліції Свідро зауважив, що більшість випадків сексуального насильства взагалі залишаються непоміченими.