Повний текст звернення опублікував “Детектор медіа“.

Українські журналісти закликали позбавити відзнаки журналіста Волтера Дюранті, який став символом замовчування Голодомору в Україні. Жорстокість СРСР він пояснював “азійським” способом мислення росіян, а диктатуру сталінського режиму виправдовував як історично необхідну для радянської імперії.

Волтер Дюранті особисто бачив наслідки Голодомору та колективізації, яку він називав “прогресивним явищем”. Він писав, що противники колгоспів мають “бути ліквідовані або перекуті на пролетарську масу у вогні таборів та примусової праці”.

У 1932 році розповідали про український Голодомор британські журналісти Гарет Джонс з Times та Малкольм Маггеридж з The Guаrdian, які приїжджали потайки через заборону. Натомість Волтер Дюранті у своїх репортажах спростовував факт штучної трагедії в українських селах. Водночас він виправдовував досягнення “вищої мети” шляхом жертв.

“Будь-які повідомлення про голод – перебільшення або злісна пропаганда”, “Росіяни голодні, але не голодують” — так писав про Голодомор Дюранті. Він висміював “страшні розповіді в американській пресі про голод у Радянському Союзі, де нібито тисячі вже вмерли, а мільйонам загрожує голодна смерть”. Малкольм Маггеридж з The Guаrdian називав журналіста “найбільшим брехуном”.

Водночас у 1933 році під час приватної бесіди з дипломатом Великої Британії Вільямом Странгом Дюранті сказав, що “цілком можливо, що не менш як 10 мільйонів людей померло у Радянському Союзі упродовж минулого року”. За репортажі, де він заперечував геноцид українського народу, був у 1932 році нагороджений премією Пулітцера, найпрестижнішою в американській журналістиці.

Українські журналісти звернули увагу, що неправдиве висвітлення подій в Україні створили помилковий образ Йосипа Сталіна як “мудрого” політика, а не кровожерливого тирана. Сьогоднішня російсько-українська війна свідчить, що “маска людяності й цивілізованості, яку часто сприймали за її справжнє обличчя”, є наслідком некритичного ставлення Західного світу до російської традиції тоталітаризму.

Повний текст звернення:

“Пані та панове.

Ми, українські журналісти, які підписали це звернення, вдячні Комітетові за відзначення нашої роботи з висвітлення російсько-української війни та протидії російській пропаганді. Ця нагорода є великою честю для тих з нас, хто чітко бачив різницю між поняттями “свобода слова” і “російська пропаганда” всі ці роки, від 2014-го, коли Росія напала на Україну.

Водночас ця нагорода стала і поштовхом звернутися до вас у справі Волтера Дюранті. Цей журналіст, багаторічний очільник бюро NYT у Москві, здобув Пулітцера у 1932 році за серію маніпулятивних репортажів з Радянського Союзу. У цих репортажах він виправдовував існування концентраційних таборів, пояснював необхідність знищення ворогів радянської влади й обґрунтовував необхідність сталінського тоталітаризму. Пізніше Волтер Дюранті у своїх статтях підтримував радянську пропаганду і заперечував Голодомор в Україні, внаслідок якого було вбито голодом понад 6 мільйонів наших громадян.

Ми можемо дискутувати, з яких причин пан Дюранті саме так висвітлював жахливий тоталітарний режим Сталіна і всього СРСР. Але немає сумнівів, що ці його виправдальні репортажі, та ще й відзначені Пулітцерівською премією, серйозно вплинули на те, як США і решта світу сприйняли радянську диктатуру. І саме ці репортажі допомогли утвердити Сталіна в очах міжнародної спільноти як “мудрого” політика, а не кровожерливого тирана і напарника Гітлера в розв’язанні Другої світової.

У 2003 році Комітет детально розглядав аналогічне звернення і вирішив залишити своє рішення без змін. Водночас звертаємо вашу увагу на те, що нинішня війна Росії з Україною є наслідком некритичного ставлення Західного світу до російської традиції тоталітаризму. І робота пана Дюранті дуже посприяла в тому, щоб одягнути на цей жахливий режим маску людяності й цивілізованості, яку часто сприймали за її справжнє обличчя. Не сумніваємося в стилістичній досконалості його текстів. Але, на нашу думку, навіть найбездоганніші репортажі не заслуговують на нагороду, якщо вони засновані на брехні, маніпуляціях та виправдовуванні масових убивств.

Шановний Комітет відзначив українських журналістів “за мужність, витривалість та відвагу у правдивому інформуванні…”. Тепер ми звертаємося до вас із закликом також виявити мужність і визнати нагородження пана Дюранті помилкою та відкликати його відзнаку.

З повагою

учасники об’єднання українських медіа, журналістів та громадських організацій “Медіарух”.

Зазначимо, що #Букви долучилися до руху “Медіа за усвідомлений вибір” у 2020 році. Рішення ухвалила більшість членів організації.

• Нагадаємо, найпрестижніша щорічна журналістська премія в США – Пулітцерівська премія оголосила про спеціальну нагороду для українських журналістів: “За відвагу, витривалість та відданість правді”.
• Станом на середину квітня 20 працівників засобів масової інформації загинули від злочинних дій окупантів. Серед них – як представники місцевих видань (національних і регіональних), так й іноземних ЗМІ. Дехто загинув зі зброєю в руках, а дехто – під час виконання своєї роботи.