Після того, як українські Сили оборони залишили місто Суджа, російські джерела почали активно поширювати інформацію про «повне звільнення Курської області» та «розгром українських сил» на цій ділянці фронту. Проте, в Генеральному штабі України запевняють, що українські військові все ще контролюють прикордонні території Курської області.

Водночас російська армія намагається здійснити атаки на іншому напрямку – на кордоні Сумської області з Росією. У відповідь, Сили оборони розпочали операцію в Бєлгородській області, що межує з Курською. На одному з таких напрямків, на Сумщині, активно діє 225-й окремий штурмовий полк разом із підкріпленням з 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Їхнє основне завдання – не допустити прориву російських військ через кордон.

На відстані кількох кілометрів від лінії фронту чути звуки пострілів гармати «Мста-Б». Тут працює артилерійський розрахунок 225-го штурмового полку. Бійці з позивними «Балу», «Малий», «Пепсі», «Фіфа» та командир гармати «Фіма» розповідають, що інтенсивність вогню на їхній ділянці настільки висока, що звуки гармат нагадують мінометний обстріл.

«Іноді ми можемо випустити до 70 мінометних снарядів за добу, – зазначають військові. – Хоча ця гармата радянського виробництва, вона надійна і витримує підвищене навантаження». Командир «Фіма», який починав службу в піхоті, підкреслює, що в цій війні немає кращих чи гірших родів військ – усі виконують спільну задачу. «Якщо ламається один у ланцюгу, гармата не стріляє», – пояснює він.

У ніч на 20 квітня гармати тимчасово замовкають – починається так зване «великоднє перемир’я». Однак, за словами президента Зеленського, російські війська в цей час лише збільшили кількість атак на інших напрямках. На позиціях українських артилеристів на Сумщині Великдень минув відносно спокійно. Військові скористалися паузою, щоб замінити пошкоджену гармату. Про перемир’я вони говорять з усмішкою та навіть роздратуванням, адже вважають, що це дає ворогу можливість перегрупуватися.

Наступного вечора о 18:00 отримують наказ «до бою» – штурмові дії та вогонь відновлюються. Оновлена гармата знову веде вогонь по російському кордону. Командир артилеристів «Зарва» керує кількома розрахунками, включаючи той, що очолює «Фіма». Їхня задача – знищувати піхоту ворога, яка намагається просуватися малими групами.

«Росіяни постійно штурмують на певних ділянках, де бачать можливість прориву, – розповідає «Зарва». – Війна на передовій зараз багато в чому стала війною дронів. Хоча далекобійна артилерія справляється, важкої техніки, як у перший рік війни, вже майже немає.»

Місцевість на Сумщині переважно лісова, що ускладнює бойові дії. «Взимку без зеленого камуфляжу ворога було легше виявляти, а зараз, з приходом весни, оборонятися складніше, – пояснює «Зарва». – Росіяни почали наступати, бо їм стало легше пересуватися.»

Логістика також залежить від погодних умов і рельєфу. Колісна техніка у дощову погоду часто не може дістатися до позицій, тому потрібні гусеничні машини, яких обмаль. Це ускладнює підвіз боєприпасів і евакуацію особового складу. Через велику кількість дронів усі переміщення відбуваються переважно вночі.

Щоденна робота полку включає розвідку. Підрозділи аеророзвідки надають оперативну інформацію про ситуацію на передовій та коригують артилерійський вогонь. Пілоти-розвідники працюють у районі стику Сумської, Курської та Бєлгородської областей, де лінія фронту постійно змінюється.

Командир розрахунку дронів «Текіла» розповідає, що їхні безпілотники літають майже безперервно з ранку до вечора, підтримуючи коригування вогню та передачу цілей. Вони щодня спостерігають спроби російських військових просуватися невеликими групами, а також виявляють ворожих пілотів, які намагаються виявити українські позиції.

«Російська техніка на нашому напрямку з’являється рідко, переважно це жива сила, – каже «Текіла». – Пілоти ворога – пріоритетна ціль для нас і для них.»