Венесуела і Панама: уроки історії для сучасної зовнішньої політики США

Бретт МакГурк – аналітик CNN з глобальних справ, який обіймав провідні посади у сфері національної безпеки протягом президентств Джорджа В. Буша, Барака Обами, Дональда Трампа та Джо Байдена.

Понад двадцять років тому, 24 січня 2004 року, я опинився в Багдаді як юридичний радник і зайняв офіс у так званій Зеленій зоні. Було дощово й холодно, мою валізу викинуло в калюжу з літака C-130, який щойно закінчив черговий політ, аби без ризику для наземного вогню дістатися злетного майданчика. Молоді американські солдати зустріли мене, коли ми влізали в транспортний засіб і вирушали з аеропорту крізь місто.

У своїх міркуваннях щодо того, які цілі має ставити США в зовнішній політиці, я часто закликав до обережності й ясності – особливо коли йдеться про застосування військової потужності, яка має бути прив’язана до конкретних, сформульованих і досяжних цілей.

Можна було б припустити, що нинішня ситуація у Венесуелі – де США розмістили близько 15% свого морського потенціалу та проводять наземні навчання поблизу – може слугувати застереженням і настановою дотримуватися обережності. Але не варто поспішати з висновками.

Ситуація в Венесуелі сьогодні має мало спільного з Іраком і радше нагадує Панаму 35 років тому – перед військовою операцією у 1989 році, спрямованою на повалення диктатури та встановлення обраного уряду, який мав широку підтримку населення. Ця місія була успішною: Панама сьогодні – функціональна демократія, дружня США, попри проблеми від злочинності до корупції.

Чи можливо, що ми настільки застрягли у спогадах про Ірак та Афганістан, що пропустимо шанс покращити життя венесуельців та стабільність у нашому регіоні за зразком Панами?

Панама як історичний паралель для Венесуели

23 грудня 1989 року президент Джордж Г. У. Буш звернувся до народу, пояснюючи підходи до панамської операції. Він зазначив, що Панаму очолює Манелю Норієгa, звинувачуваний у наркоторгівлі, який згодом буде притягнений до відповідальності у США. Також говорилося, що режим Норієги загрожував американцям, зокрема загибелі американського солдата.

“Щоб захистити життя американців, захистити демократію в Панамі, боротися з наркоторгівлею та захистити цілісність Панамського договору щодо Панамського каналу.”

Після цього через дві тижні Норієга опинився під вартою, обрана опозиційна урядова команда прийняла владу, а американські сили почали залишати країну. Також у розповіді згадувався колишній американський військовий співрозмовник: «З часів наших багатьох військових походів після Корейської війни Панама має бути визнана однією з наших найуспішніших операцій. Іти туди зараз – побачити дуже процвітаючу демократичну країну».

“З часів наших багатьох військових походів після Корейської війни Панама має бути визнана однією з наших найуспішніших. Іти туди зараз – побачити дуже процвітаючу демократичну країну.”

Нині Венесуела очолювана Ніколасом Мадуро, який, як і Норіега, має кримінальне звинувачення у США: у Нью-Йорку 2020 року його фігурують у справах нарко-тероризму, торгівлі наркотиками та корупції. США також стверджують, що він очолює організацію «Cartel de los Soles», яку Держдеп назвав іноземною терористичною організацією. Вашингтон запропонував винагороду у 50 мільйонів доларів за допомогу у затриманні Мадуро.

Як і Норіега, Мадуро дискредитував кілька послідовних виборів та жорстко подавив демократичні рухи всередині країни. Опозиція, за оцінками незалежних спостерігачів, отримала близько 70% голосів на президентських виборах 2024 року, проти яких Мадуро заперечує перемогу. Також, як і його союзники в Ірані, Мадуро використав затримки та тримання громадян США як важелі дипломатичних маневрів, зокрема затримував американських моряків, резидентів та керівників Citgo – американського підрозділу національної нафтової компанії Венесуели.

У 2023 році Мадуро погрожував вторгненням до сусіднього Гаяни, а сьогодні заявляє суверенітет над двома третинами Гаяни, мотивуючи це «історичною правдою» та сфабрикованим референдумом. Якщо Мадуро буде замінено у Каракасі, немає гарантії, що місцеві влади по всій країні співпрацюватимуть з новим урядом, що відкриває шлях до внутрішніх громадянських війн та конкуренції за владу й ресурси. Оскільки Мадуро стверджує, що залучив мільйонну ополчення, ризик збройного протистояння зростає, навіть якщо ця цифра може бути перебільшеною.

Велика Венесуела потребує значно більшої за Панаму оновленої військової потуги, але геостратегічно контекст відрізняється кардинально. У 1989 році Радянський Союз розпався, Берлінська стіна вже впала за шість тижнів до вторгнення у Панаму, США були беззаперечним лідером світової архітектури сили. Сьогодні Росія та Китай підтримують Мадуро, й будь-яка військова операція США може зіграти на їхній користь у вимірі домінування в регіоні.

Днями колишній президент США Дональд Трамп натякав на можливий курс дій щодо Венесуели, а новітні зіткнення біля узбережжя та в небесній охороні офіційно медійно позначалися як демонстрація тиску. Мадуро у відповідь підкреслює готовність до діалогу та підтримує звернення до своїх підрозділів ополчення, використовуючи навіть пісню Джона Леннона «Imagine» на мітингах.

Уряд США поки що не чітко формулює цілі операції під назвою «Southern Spear»: міністр оборони Піт Хегсетх говорив про захист рідної землі, викорінення нарко-тероризму та захист від наркотиків, що вбивають людей. Пряме зусилля щодо повалення Мадуро залишається поза межами офіційних заяв, але риторика вказує на цілі, які виходять за рамки публічних завдань.

Без сумніву, зняття Мадуро – інтерес для США та венесуельців. Але перед будь-якою зміною режиму слід провезти обґрунтований діалог: зважити переваги й ризики, а також заручитися підтримкою союзників у регіоні. Окрім військової опції, США можуть вимагати, щоб Мадуро відмовився від ключових фігурантів наркоторгівлі, відклав претензії на Гаяну й погодився на нові вибори з міжнародними спостерігачами – але такі кроки потребують координації з союзниками та прозорості перед американським громадянством.

Після двох десятилітть розгортання військових операцій США стали більш обережні у виборі нових дій, особливо коли мова йде про регіональні зрушення. Але паралелі з Панамою радять тримати відкритий дипломатичний та юридичний вплив, використовуючи його для досягнення цілей без прямої військової втручаності в Венесуелі.