Про це повідомило The New York Times.

Віталій та Наталія Киркач-Антоненко до повномасштабного вторгнення мріяли про п’ять дітей, як будуть навчати їх творчості та разом гуляти лісами поблизу їх рідного Слов’янська. Коли Наталія була на третьому місяці вагітності первістком — її чоловік загинув на полі бою, оскільки пішов воювати добровольцем.

Наталія Киркач-Антоненко заявила, що не планує відмовлятися від мрії та має намір подарувати первістку братів і сестер. Віталій, як і сотні інших українських солдатів, заморозив свою сперму перед поверненням до бою в надії, що якщо він не встигне повернутися додому, то зможе передати свої гени.

Багато українців вважають, що збереження сперми військових є водночас особистою та патріотичною справою. Концепція вже настільки прижилася, що парламент обговорює створення законопроєкту, який дозволить солдатам заморожувати свою сперму коштом держави. Українська депутатка Оксана Дмитрієва, яка написала законопроєкт, заявила, що це крок на шляху до продовження генофонду.

Деякі клініки почали надавати послуги безоплатно.

“Сучасний світ дозволяє нам народжувати і виховувати дітей наших загиблих близьких — найсміливіших і найсміливіших людей у цьому світі”, — заявляла Наталія Киркач-Антоненко. “Виховайте їх гідними свого батька, з такою ж любов’ю до України і дайте їм можливість жити в країні, за яку пролив свою кров їхній батько”.

Російські пропагандисти, як-от Ольга Скабєєва, заявляли, що заморожування сперми солдатів є “генетичними експериментами з побудови нації”. Вона казала, що “за допомогою штучного відбору буде виведена ціла армія відібраних українців із підвищеним рівнем русофобії”.

За словами Наталії Толуб, прессекретарки київської клініки безпліддя IVMED, заяви пропагандистки є ознакою того, що українці влучили в ціль. Вона розповіла, що клініка щотижня заморожує сперму приблизно 10 солдатів.

Серед них 31-річний Єгор, який був разом зі своєю дівчиною, 25-річною Світланою Браславською. Військовий розповів, що тепер він почувається спокійнішим і безстрашнішим, ніж уперше.

“Ми боремося за свободу для наших дітей; ми теж маємо на них право”, – сказав Єгор, який з міркувань безпеки попросив назвати його лише на ім’я. “Неважливо, чи з’являться вони на світ зараз, чи навіть після нас”.

Світлана Браславська сказала, що не знаю, чи обрала б допоміжну репродукцію, якби її хлопець не повернувся, але війна змусила її вперше задуматися про дітей. Вона описала свій новий інтерес як “фізичний вплив”, який мала на неї війна, “імпульс продовжувати нашу націю”.

Утім деякі експерти стверджують, що Україна не зможе відновити своє населення, яке і так скорочувалося до війни, використовуючи для вагітності заморожену сперму. Але Джей Вінтер, історик Єльського університету на пенсії, сказав, що військові продемонстрували свою відданість національному виживанню, коли виступають за те, щоб захистити державу й забезпечити нове життя.

Важко сказати скільки українських чоловіків заморозили свою сперму. Олександр Михайлович Юзько, лікар, президент Української асоціації репродуктологів, розповів, що звернення зросли в клініках по всій Україні. Ймовірно, сперма буде використана не лише деякими вдовами, а й жінками, чиї чоловіки зазнали травм — фізичних чи психічних. За його словами, уряд має зробити більше, щоб допомогти жінкам мати дітей солдатів, також оплачуючи процедури допоміжної репродукції.

“Перша частина — це збереження репродуктивних клітин”, — сказав він. “Друга частина — це відновлення репродуктивного потенціалу України”.

Заморожування сперми солдатів не нова ідея, наприклад, такі випадки були під час воєн в Іраку та Афганістані. В Ізраїлі родичі загиблих військових боролися за просування законопроєкту, який би дозволив сім’ям використовувати сперму, взяту з тіла мертвого солдата для продовження роду, якщо він раніше не заперечував проти цього. Критики в Ізраїлі назвали це поняття спланованим сирітством.

На думку Домініка Вілкінсона, професора медичної етики в Оксфордському університеті, поспіх деяких українських солдатів із заморожуванням своєї сперми є етичним, якщо партнери заздалегідь погоджуються, що її можна використовувати, якщо чоловік помре.