Про це повідомило The New York Times.

29-річний співак почав займатися волонтерством з початку російського вторгнення. 10 березня він отримав поранення, коли допомогав мирним жителям покинути Харків. Сергій Іванчук привозив до міста ліки та продукти для тих, хто залишався. Щовечора він підвозив людей, які тікали з-під облоги та не могли дозволити собі таксі.

У день, коли співак отримав поранення у його будинку символічно впали зі столу сімейні релігійні ікони. Його мати сказала, що боїться, що цього разу він не повернеться, але він все одно поїхав.

Вночі, коли він повертався з цивільними та домашніми тваринами — “крізь темряву раптом просвистіли кулі”. Російські військові випустили 30 куль по автомобілю, п’ять з яких потрапили в Іванчука.

“Я відчував кожну кулю. Спочатку вона вдарила в одну ногу, потім в ногу ще раз. Потім я побачив, що мої пальці зруйновані”, – сказав він. “Після цього я відчув кулі в бік і спину”.

У салоні перебувало четверо людей і двоє котів, але поранення отримав лише волонтер. Йому пощастило, що однією з пасажирок була лікарка Вікторія Фосторіна, яка одразу надала медичну допомогу. Завдяки її діям вдалося запобігти колапсу легенів.

Після потерпілі змогли найти блокпост українських військових. На той момент широкомасштабне вторгнення РФ тривало вже три тижні, а Сергій Іванчук врятував сто людей.

Співак прокинувся вже у лікарні. Іванчук переконав хірурга зробити йому операцію, після чого його легені та печінка почали заживати. Він турбувався, що більше не зможе виступати.

Лікування тривало тижнями, а навколо нього були молоді солдати з контузією. Траплялися ситуації, коли вони “вискакували з ліжок, кидали уявні гранати, кричали товаришам, щоб вони ховалися”. Він назвав період відновлення марафоном болю та психологічних страждань.

“Раніше я думав, що без мрії неможливо бути щасливою людиною”, — сказав він. “Але тепер я бачу, що насправді щастя — це просто жити”.

Після Сергія Іванчука відправили до німецького міста Ульма, аби провести складну операцію у військовому госпіталі. До війни чоловік грав на українському струнному народному інструменті бандурі.

Він намагався не думати про повернення до мрії про оперу, але коли на третьому тижні в Ульмі став співати в душі, то був вражений, почувши свій старий голос. У червні він став виступати перед персоналом лікарні.

“Він був надзвичайно позитивним, він взагалі не скаржився на свою ситуацію”, — сказав доктор Бенедикт Фрімерт, головний хірург-ортопед лікарні. “Швидше навпаки: він був переконаний, що те, що він зробив, було правильним. Йому не пощастило, він отримав травму, але він сказав: “Нічого, я одужаю, щоб я міг робити те, що для мене важливо”. Іншими словами: співати”.

Попереду Сергія Іванчука чекає фізіотерапія. Нині він бере уроки в української оперної співачки Марини Зубко, яка працює в місцевому театрі, та винаймає з мамою квартиру в Ульмі. Чоловік все ще вірить, що за кілька років зможе виступати на сценах в Європі та США після навчання.

• Служба безпеки України оприлюднила свідчення жителя Куп’янська Харківської області, який постраждав від тортур російських загарбників.
• 17 вересня у Національній опері України відбулося п
• рощання з солістом балету Національної опери Олександром Шаповалом, який загинув під час виконання бойового завдання на війні з російськими загарбниками.