Про це йдеться у матеріалі The New York Times.

Солдати 101-ї повітряно-десантної дивізії армії США тренуються, їдять і сплять на сірому, розтягнутому посту на південному сході Румунії, лише за сім хвилин польоту на ракеті від місця, де Росія зберігає боєзапаси в Криму.

Далі на північ, під час військових навчань з румунськими військами всього за кілька миль від українського кордону, американські солдати, також зі 101-ї дивізії, ведуть вогонь з артилерії, атакують з вертольотів і копають окопи, подібні до тих, що на лінії фронту в районі Херсона.

Це перший випадок, коли 101-ша повітряно-десантна дивізія була розгорнута в Європі після Другої світової війни, і з їхньою присутністю в Румунії, члені НАТО, її солдати зараз ближче до війни в Україні, ніж будь-який інший підрозділ армії США.

Її місія вважається зразком для американської армії, яка нещодавно відступила від двох десятиліть активних воєн і перейшла в епоху спроб стримувати супротивників — використовуючи демонстрацію сили, а також навчання, поставки зброї та іншу допомогу, щоб повернутися додому.

“Це регіональний конфлікт, але він має глобальні наслідки”, — сказав начальник штабу армії США генерал Джеймс К. Макконвілл в інтерв’ю в середині грудня на авіабазі, яка має спільну злітно-посадкову смугу з сусіднім комерційним аеропортом ім. для колишнього прем’єр-міністра Румунії Михайла Коґальнічану біля Чорного моря.

Розгортання військ у Румунії є попередженням для Москви, частиною обіцянки президента Байдена захищати “кожний дюйм” території НАТО, не спокушаючи президента Росії Володимира Путіна до ескалації. Але проведення спільних навчань також є способом переконатися, що союзники в південно-східній Європі готові утримувати лінію.

Незрозуміло, який слід залишатимуть Сполучені Штати на базі; незабаром Пентагон вирішить, чи зберігати там кількість американських військ і старшого командування.

Дехто в Конгресі США насторожено ставиться до вартості постійних вимог України щодо підтримки — головний республіканець Палати представників, Кевін Маккарті з Каліфорнії, припустив у жовтні, що його партія може не захотіти виписувати “чистий чек” Україні.

Однак прихильники підтримки сильної присутності в Східній Європі вказали на вторгнення Росії в Україну в лютому як на доказ того, що Сполучені Штати та їхні союзники по НАТО зробили недостатньо, щоб стримати Москву минулої зими.

“Це один із найважливіших уроків, які ми повинні винести з України”, — сказав журналістам Сет Моултон, демократ від Массачусетсу, після повернення з короткої поїздки в Україну на початку грудня. “Коли ми дивимося на інший сценарій, який може розгортатися, як Україна, в Тихому океані з Китаєм і Тайванем, ми повинні переконатися, що стримування буде успішним”.

Військові планувальники повторили цю стратегію, зазначивши, що 101-ша повітряно-десантна дивізія також використовувала Чорне море для підготовки прибережної оборони — корисний навик, якщо Китай колись стане більш агресивним і вдереться на Тайвань.

Лише через кілька тижнів після вторгнення Росії дивізія отримала наказ розгорнути близько 4000 солдатів і старших командирів. Вони прибули на авіабазу поблизу румунського прибережного міста Констанца влітку. Раніше база слугувала сонним форпостом для навчання військ НАТО, включно з кількома сотнями американських солдатів, і була більш відома в армії як проміжна станція з невеликою їдальнею для сил США, які прямують до Афганістану та з нього.

Місія тут дещо відрізняється від місії в інших країнах Європи, де деякі американські війська тренують українські сили щодо передових систем озброєнь, які надсилаються українцям. Командир дивізії генерал-майор Дж. П. Макгі сказав, що навчання з іншими солдатами Східної Європи має особливу цінність.

“Ви отримуєте можливість тренуватися та діяти на тій самій землі, яку вам, можливо, доведеться захищати. Ви повинні працювати з союзником по НАТО, і майже неможливо уявити в майбутньому, що ми коли-небудь будемо воювати без союзників”, — сказав генерал Макгі.

Окрім військ у Румунії, генерал Макгі також відправив невеликі групи солдатів для навчання з союзниками по НАТО в Болгарії, Німеччині, Угорщині та Словаччині. Підрозділ пишається тим, що є найближчим до бойових дій, але він аж ніяк не є найбільшим: офіційні особи сказали, що приблизно 12 000 військовослужбовців першої піхотної дивізії армії, доданої після вторгнення, базуються переважно в західній Польщі та на Балтії.

Разом вони представляють нарощування сил США в Європі після того, як Росія вдерлася в Україну, як президент США Джо Байден пообіцяв союзників на саміті НАТО в Мадриді в червні.

У межах військових навчань з американськими та британськими військами, румунські війська протягом останніх кількох місяців випробовували ракетні системи залпового вогню HIMARS — ту саму зброю, яка допомогла Україні підштовхнути російські сили до відступу — проти імітованих цілей у Чорному морі. Румунія придбала три ракетні системи багато років тому, і офіційні особи сказали, що вони все ще перебувають у процесі доставки.

Генерал-лейтенант Юліан Берділа, командувач румунськими сухопутними силами, який привітав розгортання, сказав, що регіональні чиновники попереджали Захід про “поступові та токсичні” успіхи Росії після того, як вона захопила контроль над Кримом в України на “референдумі” 2014 року, який більша частина світу вважає незаконним.

“Ми були дуже уважними до того, що робить Росія, і до яких наслідків це призвело”, – сказав генерал Берділа. Про тренування з американськими військами він сказав: “Ми обміркували різні сценарії війни та готові синхронізувати плани під час розмови”.

За його словами, кількості та старшого командного рівня американських сил, які зараз перебувають у Румунії, достатньо для “передбачуваного стримування та спільної оборони”.

Генерал Макконвілл не хотів прогнозувати, що може зробити адміністрація Байдена в Румунії, але в цілому він сказав, що війська на авіабазі “дійсно змінили ситуацію, і я думаю, що ми продовжуватимемо надавати ці можливості, якщо це буде потрібно”.

Наявність командира дивізії та штабу так близько до кордону з Україною є більш ніж символічним, сказала Бекка Вассер, військовий аналітик Центру нової американської безпеки, дослідницького інституту у Вашингтоні. Це дозволяє швидко приймати рішення про те, де розташувати тисячі військових і озброєння, якщо Росія перекине війну на територію НАТО.

“Те, що ви бачите, вказує на зміну того, як американські військові підходять до позиції та розгортання по всьому світу, оскільки епоха воєн в Іраку та Афганістані змінилася”, – сказала Вассер. “Це не обов’язково буде бойове розгортання — те, що ви насправді маєте, — це розгортання стримування”.

За словами Вассер, це така ж місія, яку виконували десятки тисяч американських військових, відправлені на бази Центрального командування США в 2020 році, коли на Близькому Сході спалахнула напруженість з Іраном.

Для командного сержанта Майор Віталія Сандерс, яка очолює батальйон на авіабазі Михайло Коґальнічану, місія настільки ж особиста, як і професійна.

Вона народилася в містечку біля Ужгорода, на заході України, і переїхала на північний захід Індіани, коли їй було 12 років, щоб жити з бабусею. Востаннє вона була в Україні у 2005 році, і її брат досі там, хоча їхнє спілкування через WhatsApp і Facebook було обмежено, оскільки російські удари вивели з ладу електромережі.

Сержант-майор Сандерс прослужила в армії США 21 рік, служила в Афганістані та Кувейті. Але вона ніколи не забувала про загрозу, яку Росія становила для України.

“Перебуваючи тут, так близько до дому, – сказала вона, – я відчуваю голод і змушую воювати, і, сподіваюся, поширюю цю енергію на солдатів, щоб вони знали, наскільки це важливо для всіх”.