Історію опублікувало американське видання The Washington Post.
Катерина згадувала, що сподівалася, що солдатами були українці, проте вона знала, що це малоймовірно. Вона швидко зрозуміла, що двоє чоловіків є чеченськими бійцями з російського Північно-Кавказького регіону. Окупанти вихвалялися тим, що у них краща уніформа, ніж в інших російських військових.
За плечима окупантів були закинуті гвинтівки, згадує дівчина, і вони виглядали п’яними. Людям, котрі переховувалися, вони наказали надати документи для перевірки. Один із чоловіків зупинив Катерину та приклав руку до її щоки, зробив комплімент про її ніс.
“Він запитав, як мене звати, — сказала вона. — Я вже здогадалася в глибині душі”.
Чоловік сказав, що її потрібно “оглянути” нагорі. Навколо них було чутно обстріл, і вона боялася підійматися. Росіянин привів її до порожньої квартири на другому поверсі, після чого наказав їй нахилитися й спертися руками на дивані. Дівчина відмовлялася, проте “він сказав, що вб’є” її. Вона благала на колінах за життя, “але він мовчки підняв мене і зробив те, що хотів”.
У льоху знаходилися інші чоловіки, які потенційно могли їй допомогти, але місцеві боялися за власне життя. Раніше росіяни вже “прославилися” воєнними злочинами, які скоювали проти мирних жителів України.
Катерина втекла з Маріуполя 25 квітня. Вона разом з 38-річним Артемом, працівником металургійного заводу “Азовсталь”, та трьома друзями, ризикуючи життям пройшли через російські блокпости. Опісля вони перетнули кордон із Латвією, Литвою та опинилися у Польщі. Надалі вони планують перебратися до Норвегії.
Потерпілі перебувають у центрі біженців PTAK у Надаржині, Польща. Дівчина не надала свідчень щодо сексуального злочину з боку росіян. Вона заявила, що поки що не готова для цього, а коли збирали дані щодо воєнних злочинів у центрі біженців — вона відійшла від свого ліжка. Артем підтвердив історію Катерини, додавши, що, повернувшись до підвалу, він почув цю історію від кількох сусідів, які були свідками того, як її винесли нагору.
Катерина поділилася, що колись планує повідомити про зґвалтування, але не думає, що зловмисник отримає покарання. Вона не бачила обличчя воєнного злочинця та нічого про нього не знає, хоча сподівається на те, що він понесе відповідальність.
Фото: The Washington Post
Українська влада не має повної картини сексуальних злочинів, котрі скоїли росіяни. Не всі потерпілі надають інформацію про злочини, а деякі дані майже неможливо отримати через тимчасову окупацію.
Наразі неможливо оцінити поширеність сексуального насильства, та скільки людей мають схожі історії, як у Катерини. Людей можуть зупиняти травми, страх і стигма від того, щоб розповісти про пережите.
“У більшості випадків ті, хто звернувся на нашу гарячу лінію, не бажають спілкуватися з поліцією чи прокуратурою”, — сказала Катерина Черепаха, директор La Strada Ukraine, яка веде національну гарячу лінію для жертв домашнього насильства та гендерної дискримінації.
За її словами, до їхніх волонтерів звернулися за допомогою 16 осіб, котрі могли пережити сексуальне насильство. Усі жертви, крім однієї, були жінки, ще троє були неповнолітніми. Наймолодшому було 13 років.
Спеціальний представник ООН з питань сексуального насильства в умовах конфлікту Праміла Паттен назвала відомі випадки зґвалтування лише “вершиною айсберга”. Чиновники очікують, що коли потерпілі почуватимуться у безпеці, то вони поділяться пережитим з відповідними організаціями, відомствами чи волонтерами.
Посол Росії в ООН Василь Небензя заявив, що “жодних доказів не надано” стосовно сексуальних злочинів. Але РФ спростовує будь-які обвинувачення, котрі здійснила їхня армія, вдершись до України.
Видання навело слова американського чиновника, який не уповноважений говорити в протоколі та залишився анонімним, що навіть російські чиновники стурбовані тим, що вони можуть підірвати свою заяву про те, що вони “визволителі”. Це пов’язано з тим, що вони перетворили Маріуполь на символ найгірших страждань України.
Меру Маріуполя Вадиму Бойченку відомо про близько десяток повідомлень про зґвалтування в місті. Однак мешканці не мають можливості вільно потрапити на підконтрольну територію України, тому потерпілі можуть мовчати через страх і той факт, що вони можуть виїхати лише через РФ, але після “фільтрації” та блокпостів.
- Нагадаємо, першу частину документування #Буквами злочинів російських військових у Маріуполі, зокрема вбивства мирних мешканців можете прочитати в матеріалі.
- Другу частину документування #Буквами злочинів російських військових у Маріуполі можете прочитати за посиланням.
- Росія не просто зруйнувала Маріуполь, а перетворила раніше квітуче місто на кладовище. Хтось уже так і не дізнається, де саме поховані його рідні й чи взагалі були поховані. Тому, #Букви продовжують цикл матеріалів про вбивства Росією мирних жителів Маріуполя.