Новини
Вперше українською мовою і мовою цінностей свободи та гідності: промова Олександри Матвійчук на врученні Нобелівської премії миру
Сьогодні українська мова вперше прозвучала на офіційній церемонії вручення Нобелівської премії миру. Цьогоріч Україна отримала першу Нобелівську премію миру: її вручили керівниці "Центру громадянських свобод" Олександрі Матвійчук.
Понеділок, 12 грудня 2022, 00:40

Букви зібрали уривки із виступу Олександри Матвійчук. Повний текст можете прочитати за посиланням.

Вперше громадян України від імені української організації відзначили такою нагородою, хоча раніше лауреатами Нобеля ставали вихідці з нашої країни, люди, що вчилися чи працювали в Україні. Глава ЦГС Олександра Матвійчук підкреслила, що розцінює премію як визнання зусиль усього українського народу, який бореться проти режиму, який намагається зруйнувати мирний розвиток Європи.

 

“Ми отримуємо Нобелівську премію миру під час війни, яку розпочала Росія. Ця війна триває вже вісім років 9 місяців та 21 день. Для мільйонів людей стали звичними такі слова як обстріли, катування, депортації, фільтраційні табори. Але немає таких слів, щоб передати біль матері, яка втратила новонародженого сина після обстрілу пологового відділення лікарні. Вона щойно пригортала свою дитину, називала на ім’я, годувала грудьми, вдихала її запах – і раптом російська ракета зруйнувала весь її всесвіт. І тепер її омріяна і така жадана дитина лежить у найменшій у світі труні”.

 

“Тепер Росія прагне зламати спротив та окупувати Україну через умисне завдання болю цивільному населенню. Російські війська цілеспрямовано знищують житлові будинки, церкви, школи, лікарні, розстрілюють евакуаційні коридори, ув’язнюють людей у фільтраційних таборах, проводять примусові депортації населення, викрадають, катують та вбивають на окупованих територіях.

Російський народ буде нести відповідальність за цю ганебну сторінку своєї історії та прагнення силоміць відродити колишню імперію”.

 

Люди в Україні як ніхто хочуть миру. Але мир не настає, коли країна, на яку напали, складає зброю. Тоді це не мир, а окупація. Ми знаходили тіла цивільних людей на вулицях та подвір’ях їхніх будинків після звільнення Бучі. Ці люди не мали зброї взагалі”.

 

“Потрібно перестати маскувати відкладені воєнні загрози під “політичні компроміси”. 

 

“Це не війна двох держав, це війна двох систем – авторитаризму і демократії. Ми боремося за можливість будувати державу, в якій права кожної людини захищені, влада підзвітна, суди незалежні, а поліція не б’є мирні студентські демонстрації на центральній площі столиці”.

 

“Міжнародна система миру та безпеки більше не працює”.

 

“Система ООН, створена після Другої світової війни її переможцями, заклала для окремих країн невиправдані індульгенції. Якщо ми не хочемо жити в світі, де правила визначають держави із більш потужним військовим потенціалом, то це належить змінити”.

 

Політики мають спокусу уникати пошуку складних стратегій, що вимагають тривалого часу. Вони часто поводяться так, ніби глобальні виклики самі колись зникнуть. Але правда в тому, що вони тільки загострюються”.

 

Диктатори бояться утвердження ідеї свободи. Тому Росія намагається переконати весь світ, що верховенство права, права людини та демократія фальшиві цінності. Бо під час війни вони нікого не захищають”.

 

“Війна перетворює людей на цифри. Ми маємо повернути імена усім жертвам воєнних злочинів. Незалежно від того, хто вони, їхнього соціального статусу, виду злочину та жорстокості, яку вони зазнали, і чи цікавиться медіа та суспільство їхньою справою. Бо життя кожної людини має значення”.

 

Ми хочемо, щоб наші діти не були змушені проходити через війни та страждання. Ми маємо взяти відповідальність, щоб не перекладати на їхні плечі те, що мусимо зробити ми, їхні батьки. Людство має шанс подолати глобальні кризи та вийти на новий шлях світорозуміння”.

 

“Оскільки це Нобелівська премія миру під час війни, то я дозволю собі звернутися до людей у різних країнах світу із закликом до солідарності. Ви не маєте бути українцями, щоб підтримати Україну. Достатньо бути просто людиною”.

Теги: війна, Демократія, злочини рф, Нобелівська премія миру, Олександра Матвійчук, російсько-українська війна, Росія, тоталітаризм

Межа у Telegram

Підписатись