Джерело: The Washington Post.

Перед візитами до Берліна, Парижа та Лондона Зеленський чітко дав зрозуміти, що довгоочікуваний контрнаступ України не може розпочатися, доки не буде забезпечено більше озброєння.

Але в той час, як британські постачання ракет великої дальності, відомих як Storm Shadows, можуть значно посилити наступальні можливості України, більшість озброєнь, обіцяних європейськими лідерами цього тижня, навряд чи досягне поля бою доти, доки не почнеться контрнаступ, вважають військові експерти. Здатність Європи надавати таку підтримку в майбутньому залишається незрозумілою.

Західні уряди, зокрема європейські, не змогли діяти досить швидко, аби змінити свою промислову політику, щоб задовольнити зростаючі потреби України в артилерійських боєприпасах, бронетехніці та іншому озброєнні. Існуючі в Києві запаси радянського обладнання виснажуються, як і власні запаси Заходу, що підвищує ризик дефіциту постачань до кінця року, що перешкоджатиме здатності України розпочинати подальші наступальні операції, вважають експерти.

Старший науковий співробітник відділу наземних бойових дій Королівського інституту об’єднаних служб, британського аналітичного центру Джек Вотлінг критикує повільні дії союзників. Він зауважив, що кошти на виробничі потужності потрібно було виділяти ще у квітні минулого року, “але люди сиділи, склавши руки”.

У західних столицях зростає усвідомлення того, що часткова допомога Україні поки що може бути недостатньою, щоб дозволити Києву здійснити більше, ніж локальні прориви вздовж лінії фронту, де Росія витратила місяці на зміцнення своїх позицій.

Історія показує, що навіть дурні здатні вчитися, і одна з речей, яку ми повинні добре усвідомлювати, полягає в тому, що Росія знає, що цей наступ наближається”, — зазначив генерал Річард Берронс, колишній командувач Об’єднаних сил британської армії.

І дехто в Москві здається, впевнений, що російська армія може переважно утримати свої позиції, хоча нервозність зростає через постачання ракет великої дальності та побоювання чи зможе Київ прорвати сухопутний міст, який РФ проклала до Кримського півострова, що розглядатиметься як значний удар.

Повномасштабне вторгнення Росії в лютому 2022 року шокувало континент, який десятиліттями спрямовував свої “дивіденди миру” на економічне зростання та соціальні витрати, одночасно скорочуючи свої армії та виснажуючи арсенали.

І західні армії не накопичували боєприпасів у достатній кількості для такого типу непередбачених обставин.

Водночас речниця НАТО Оана Лунгеску заявила, що альянс “продовжує працювати над швидким усуненням недоліків у запасах боєприпасів, підвищенням оперативної сумісності та взаємозамінності, а також зміцненням трансатлантичної промислової бази”.

Кілька союзників, включаючи Сполучені Штати, Велику Британію, Норвегію та Францію, вже підписали великі нові контракти з оборонною промисловістю, що дозволяє їм інвестувати у збільшення виробничих потужностей”, — повідомила Лунгеску. У НАТО відмовилися надати додаткові подробиці щодо контрактів.

Ставки зростають, оскільки Росія намагається зобразити свою війну проти України як битву проти ліберальних демократій того, що вона називає “колективним Заходом”.

Відразу після вторгнення союзники швидко вжили санкцій проти Кремля та згуртували підтримку українцям, водночас прийняли поетапний підхід до надання летальної допомоги, відхиляючи українські запити щодо певного озброєння, перш ніж зрештою поступитися та надіслати його — потім знову повторюючи схему.

Генеральний секретар НАТО Єнс Столтенберг допоміг зосередити увагу на боєприпасах на зустрічі міністрів оборони НАТО в лютому, попередивши, що Україна використовує боєприпаси набагато швидше, ніж їх можна виробити. За його словами, терміни очікування нових боєприпасів великого калібру зросли з 12 до 28 місяців.

Європейська комісія цього місяця оголосила про план на 500 мільйонів євро щодо збільшення виробництва в Європі артилерійських снарядів, яких потребує Україна. Військові експерти наголошують, що хоча ця ініціатива знаменує собою значне зрушення, вона діє надто повільно. ЄС ще не уклала жодних нових контрактів, і нині точаться затяжні суперечки про те, як буде витрачено окрему програму на 1 мільярд євро для закупівлі додаткових артилерійських снарядів та ракет.

Минулого року українська армія вибивала 180 тисяч артилерійських снарядів на місяць. Перед повномасштабною війною виробництво США становило 14 500 снарядів на місяць, виробництво ЄС було приблизно таким же. Сполучені Штати швидше відреагували на виснаження запасів, збільшивши внутрішнє виробництво до 20 000 одиниць на місяць та інвестувавши в нові потужності, щоб зрештою досягти показника у 90 000 снарядів на місяць.

Проте Україна все ще витрачає від 90 000 до 140 000 снарядів на місяць, тоді як нещодавно оголошені інвестиції ЄС у виробництво можуть зайняти від одного до двох років, попри заклик Тьєррі Бретона, єврокомісара з питань внутрішнього ринку, перейти в режим “воєнної економіки”.

Та попри повільну політику Європи, дехто стверджує, що нещодавні заяви ЄС все ще є важливим повідомленням для Росії.

Росія робить ставку на те, що може дочекатися рішення Заходу. Багатомісячний період часу посилає сигнал про те, що солідарність зберігається і підтримка продовжуватиметься, – зауважив високопоставлений дипломат ЄС, який виступав на умовах анонімності для брифінгу для преси. Кількість [снарядів] не має практичного значення. Річ у тім, що вона підтримується. Це посилає повідомлення Кремлю: “Незалежно від того, що ви думаєте, наша політика розрахована на довше”, — продовжив дипломат.

Нагадаємо, 3 травня після тижнів переговорів посли ЄС нарешті узгодили деталі угоди на 1 мільярд євро щодо закупівлі вкрай необхідних Україні боєприпасів.