Джерело: Міністерство у справах ветеранів України
Відповідний проєкт постанови Кабінету Міністрів України “Про реалізацію експериментального проєкту щодо запровадження інституту помічника ветерана у системі переходу від військової служби до цивільного життя” прийнято на засіданні уряду 19 червня.
З 1 липня він стартує у Львівській, Вінницькій, Дніпропетровській та Миколаївській областях.
Проєкт із запровадження в Україні інституту помічника ветерана розроблено фахівцями Мінветеранів.
Функціонуватиме він за принципом “рівний – рівному”, а до обов’язків помічника входитиме індивідуальний професійний супровід ветеранів та членів їхніх сімей у межах переходу від військової служби до цивільного життя.
Майбутніх помічників ветерана готуватимуть у центрах ветеранського розвитку на базі визначених закладів вищої освіти. У партнерстві з Міносвіти розроблено спеціальні навчальні програми для підготовки фахівців із супроводу ветеранів війни та членів їхніх родин.
“Йдеться про координаційну підтримку або спрямування, допомогу нашим Захисникам і Захисницям в отриманні довідок, допомога в тому, де і як пройти програми підвищення кваліфікації або, наприклад, отримати підтвердження сертифікатом наявних навичок, куди працевлаштуватись та багато інших послуг. Тобто всі питання, всі потреби, які виникатимуть у ветеранів – повинні знаходити супровід і підтримку з боку такого помічника. Він відповідатиме за певну кількість ветеранів у громаді”, – розповіла міністерка у справах ветеранів України Юлія Лапутіна.
Також вона повідомила про вимоги до кандидатів у помічники ветерана. Зокрема помічниками можуть стати громадяни України, які володіють українською мовою та мають освіту не нижче молодшого бакалавра.
У пріоритеті – ветерани й ветеранки, які виявлять таке бажання, а також члени їхніх сімей та родин полеглих воїнів.
Фінансування інституту помічника ветерана передбачено за кошти державного бюджету, місцевих бюджетів та за кошти партнерів з розвитку.
- Командир 2 штурмового батальйону 3 ОШБр Дмитро Кухарчук розповів, що держава досі не розв’язала проблему соцзахисту родин загиблих добровольців, багато з яких лишилися без засобів до існування.