У своєму матеріалі The New York Times опублікувала історії визволених українців.

Російські війська тижнями шукали Марію, 65-річну цивільну дружину офіцера української армії.

Двічі, за її словами, вони обшукували її котедж у селі за містом Балаклія, а коли через кілька місяців все-таки затримали її, то неодноразово катували під час допитів, застосовуючи електричний струм і погрожуючи зґвалтуванням.

Відвоювання українськими бійцями більшої частини Харківської області місяць тому тепер показує, яким було життя тисяч осіб, які жили під російською військовою окупацією з перших днів війни. Для таких, як Марія, звинувачених у допомозі українцям, це було “справжнє пекло”.

Поліція, яка повернулась до міст і сіл, була засипана скаргами щодо крадіжок та пошкодження майна, а також розповідями про затримання, тортури та зниклих безвісти родичів.

Масштаби жорстокого поводження з населенням на сході України під російською окупацією, швидше за все, більші, ніж ті, які спостерігалися навесні в Бучі та інших районах навколо столиці Києва, враховуючи територію та тривалість окупації, заявили представники поліції.

Наразі поліціянти зафіксували понад 1000 випадків затримання, повідомив начальник поліції Харківської області Сергій Болвінов. За його словами, реальна цифра, мабуть, у два-три рази більша.

За словами свідків, тортури були звичним явищем. Ознаки жорстокого поводження вже були очевидні на деяких із 534 тіл, знайдених у регіоні, пояснив начальник поліції.

“Є тіла, які були замучені до смерті”, – сказав він. “Є зі зв’язаними руками, розстріляні, задушені, з різаними ранами, порізаними статевими органами”.

Минулого тижня на невеликому кладовищі, розташованому серед відкритих полів на околиці міста Борова, батько мовчки спостерігав, як українські слідчі виконували жахливу роботу з ексгумації тіла його сина Сергія Авдєєва. Дружина Авдєєва знайшла його пронизаний кулями труп у ямі в таборі, з якого кілька днів тому втекли російські війська під час відступу.

Вбивство 33-річного Авдєєва, зварювальника, який раніше служив в українській армії, є лише одним із доказів у справах відносно воєнних злочинів. Його труп виявили у сотні інших, знайдених у десятках міст і сіл, відвойованих українськими військами на північному сході України.

У суботу спільна команда французьких і українських експертів провела розтин тіла Авдєєва в морзі в Харкові, виявивши щонайменше 15 кульових поранень, йому відірвали один ніготь і частину пальця.

Розповіді затриманих свідчать про ту однакову схему жорстокого поводження, включаючи побиття та електрошок під час допитів, майже в усіх відділках поліції та імпровізованих в’язницях по всьому регіону. Деяких ув’язнених утримували у вольєрах у місті Куп’янськ, повідомив один зі свідків.

Марію протримали 40 днів у слідчому ізоляторі, де проводили багатогодинні допити, удари струмом, погрози зґвалтування та смерті. Одного разу вона впала зі стільця, втративши свідомість, прийшла до тями, коли хтось вдарив її ногою по голові.

За їхніми акцентами вона дійшла висновку, що більшість тих, хто проводив допити — були росіянами. ЇЇ неодноразово звинувачували в тому, що вона була корегувальницею вогню для українських армійців.

Зі своєї камери вона чула крики чоловіків і жінок.

“Чоловіки так кричали, що я не можу це описати”, — плакала вона, розповідаючи. З криків зрозуміла, що жінки зазнавали сексуального насильства. “Якщо вони роздягли мене до спідньої білизни, можете собі уявити, що вони зробили з дівчатами”.

Марія сховалася в порожній квартирі біля школи, де працювала прибиральницею, але думає, що хтось повідомив росіянам про її місцезнаходження.

Під час другого обшуку в її будинку росіяни намалювали літеру Z — символ російських окупаційних військ — на кожній стіні та дверях, зокрема й всередині холодильника, а після розстріляли авто чоловіка.

Іншого мешканця Балаклії, 30-річного Сергія, лісоруба, російські військові затримали в лісі біля його будинку, коли він разом із братом і другом вигулював собак. Трьох чоловіків роздягли, побили та допитували.

“Вони хотіли знати, де українські позиції”, — згадує Сергій. “Вони ставили запитання, на які ми не мали відповідей”.

Потім о третій годині ночі їх вивезли в ліс, змусили викопати траншею і піддавали імітаційному розстрілу. Чоловіків тримали в підвалі, а через два тижні відпустили без пояснення причин.

Слідчі, які знову відкривають поліцейські відділки по всій деокупованій території, виявили сотні чоловіків і жінок зі схожими історіями: побитих і катованих за звинуваченнями в службі в українській армії, у наявності родичів в армії або просто в проукраїнській позиції.

Проте ще більше було затримано за незначне правопорушення, як-от порушення комендантської години, або за звинуваченням у шпигунстві.

33-річного Сергія Плетінку, будівельника, який мешкає біля міста Шевченкове, двічі затримували, звинувачуючи в нацизмі, незаконному продажу гуманітарної допомоги та змові з метою вбивства силовика, призначеного РФ.

Його обвинувачами були всі місцеві чоловіки, які отримали роботу в новій проросійській адміністрації, а один з них взагалі мав з ним давню суперечку, наголосив Плетінка.

Інший мешканець його села, 28-річний Олег, якого утримували два тижні, розповів, що більшість звинувачень мотивувалися грошима або дрібною помстою.

“Поліціянти висували неправдиві звинувачення, щоб отримати винагороду”, – пояснив він.

Мешканці спостерігали за тим, як деякі з їхніх сусідів почали насолоджуватися новознайденою владою та їздити на нових автомобілях, хоча не у всіх усе вийшло, зазначив Олег. Так, серед його співкамерників був перший призначений росіянами мер, якого згодом звинуватили у розтраті коштів і заарештували.

Багато з тих, хто співпрацював, включаючи ув’язненого мера, втекли з країни, коли українські війська відвоювали регіон, і, як вважають, перебувають у РФ. Проте є й ті, хто досі залишається в Україні, проте має проросійську позицію.

У поліцейській дільниці Козача Лопань, місці великої російської бази поблизу кордону, слідчі знайшли військовий польовий телефон, який використовувався для застосуванням електрошоку, а також документи, що вказують на призначеного РФ так званого начальника поліції.

Росіяни та їхні ставленики часто демонстрували нав’язливу підозру щодо корегувальників та інших осіб, які могли допомагати українській армії. Вони конфісковували мобільні телефони, щоб не дати спілкуватися з іншою стороною, і навіть цвяхами прибили мобільні телефони до дерева на головній площі Козачої Лопані, щоб налякати громадськість, повідомили українські поліціянти.

“Вони намагалися встановити новий порядок”, – зазначив слідчий у Балаклії, який назвав лише своє ім’я Кирило з міркувань безпеки. “І вони правили за допомогою насильства”.

Затримання тривали до кінця, навіть коли російські війська почали відступати.

Авдєєва, який служив в армії, спочатку допитали та побили російські війська, проте не затримали. Тоді 9 вересня, коли контроль РФ над цим регіоном ослаблявся, підтримувані РФ сепаратисти з Луганського району забрали його. Рідні знайшли його тіло через тиждень у покинутому російському таборі.