Про це він сказав у вступному слові під час дискусії глав п’яти держав щодо майбутнього європейської політики.

Зеленський розповів, що “для України завжди хтось писав закони, вона завжди була частиною тієї чи іншої імперії”.

“Українці, ви знаєте, завжди виборювали незалежність, свою націю і свою Україну. Завжди хтось писав для України закони. Ми були частиною тієї чи іншої імперії і тому довіра до законності, до права, в принципі до міжнародних законів довіра така достатньо скептична в українців. Тому, що хтось завжди писав для України закони”, – заявив він.

Зеленський зазначив, що першу Конституцію в Україні було написано Пилипом Орликом ще у 18-му столітті, але проголошено у 1996 році.

“І ви знаєте, що якщо навіть взяти історію, то Конституцію, першу Конституцію в Україні, українську було написано Пилипом Орликом ще у 18-му сторіччі, але проголошено її тільки в 96 році. Ще не пройшло 25 років, буде в цьому році. І дійсно тоді з’явилася наша проголошена Конституція. А потім були, були дуже складні часи, часи радянські”, – пояснив президент України.

Зазначимо, що Конституція Пилипа Орлика — договір гетьмана Війська Запорозького Пилипа Орлика зі старшиною та козацтвом Війська (від усієї старшини та козацтва конституцію Орлика підписав кошовий отаман Кость Гордієнко), який визначав права і обов’язки усіх членів Війська. Укладений 1710 року. Затверджений шведським королем Карлом XII. Написаний латиною і староукраїнською. Складається з преамбули та 16 статей. За оцінкою українських істориків є однією з перших європейських конституцій нового часу. Чинності не набула, оскільки була написана в умовах вигнання.

Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише сімдесят років потому.

Так,  історик Наталія Яковенко вважає, що найімовірніше, саме Орликові належить ідея (а можливо, й авторство) угоди, ухваленої в день виборів між гетьманом, з одного боку, та старшиною і військом – з другого.

“Цю угоду… нерідко з наївним ентузіязмом трактують як “першу конституцію Української держави”, вкладаючи новітній зміст. Насправді ж укладачі акту 1710 р. мислили його як традиційні для Речі Посполитої “договірні пункти”, на дотримання яких обраний володар присягав перед “вільним народом”. Ідеал договірного правління являв собою стрижень річпосполитської політичної культури, і саме на цей взірець орієнтувалися Орлик та його старшина”, – зазначила Яковенко.

Наступна спроба написати демократичну конституцію була за часів Української Народної Республіки. Щоправда, втілити її у життя не судилося, бо проєкт головного закону УНР прийняла в останній день свого існування 29 квітня 1918 року. Того ж дня стається державний переворот і до влади приходить гетьман Павло Скоропадський. Він пропонує свій проект Конституції, але запровадити теж не встигає.

Західно-Українська Народна Республіка теж мала тимчасовий основний закон. Втім, усі конституційні спроби початку двадцятого століття залишилися лише цікавими для істориків пам’ятками.

Далі була Радянська Україна. З’їздом Рад 1919 року ухвалили головний закон пролетарської диктатури, який фактично копіював усі принципи конституції Російської Радянської Федеративної Соціалістичної Республіки.

Втім, конституція 1919 року була не останньою. Основний закон змінювали у 1924, 1937-му та 1978-му роках. За останньою – 1978-го року – українці жили і в перші роки незалежності.

Перший проект Конституції, розроблений робочою групою Л. П. Юзькова, зазнав редакційних змін від 29 січня 1992 року і привернув серйозну увагу як вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів. Його обговорення проводилися 3–5 березня 1992 року на міжнародному семінарі у Празі, 3–5 липня в Києві на симпозіумі “Конституція незалежної України”, а також на численних “круглих столах”. Цей проект після відповідних доповнень та численних експертиз 5 червня 1992 року був ухвалений Конституційною комісією і винесений на розгляд Верховної Ради України. 1 липня 1992 року Верховна Рада України ухвалила постанову про винесення розробленого Конституційною комісією проекту Конституції України до 1 листопада 1992 року на всенародне обговорення.

Утім, перший проект Конституції України, як і наступні конституційні проекти, не був реалізований. 1992-го року відбулося його всенародне обговорення і 26 жовтня 1993-го вироблено остаточний варіант. Далі справа забуксувала майже на рік. У листопаді 1994 р., після дострокових президентських і парламентських виборів, нові народні обранці створили ще одну Конституційну комісію. Черговою віхою стало 8 червня 1995-го – день підписання Конституційного Договору між президентом і Верховною Радою про організацію державної влади та місцевого самоврядування на період прийняття нової Конституції України.

Ситуація загострилася наприкінці червня 1996-го. 26 червня Рада національної безпеки і Рада регіонів при президентові України різко засудили будь-які зволікання з прийняттям Конституції. Президент  призначив референдум щодо прийняття Конституції на 25 вересня. А наступного дня своє слово сказала інша владна гілка: Верховна Рада  прийняла постанову “Про процедуру розгляду проекту Конституції України в другому читанні”. О 9.18 ранку 28 червня 1996-го країна отримала нову Конституцію.

Нагадаємо, що перша Конституція Речі Посполитої була ухвалена Сеймом 3 травня 1791 року. Її вважають однією з найстаріших у Європі.

• Президент України Володимир Зеленський розповів, що “для України завжди хтось писав закони, бо вона завжди була частиною тієї чи іншої імперії”.