Про це йдеться у матеріалі Politico.

Російському генералу Сергію Суровікіну не звикати до масових вбивств та терору.

Під час війни у Чечні він пообіцяв вбивати трьох чеченців за кожного вбитого російського солдата.

Відома жорстокість Суровікіна і жителям північної Сирії, адже він, своїми наказами, перетворив більшу частину Алеппо на руїни.

56-річний генерал також командував обстрілами лікарень та цивільної інфраструктури в Ідлібі у 2019-му, намагаючись подавити волю противника та спровокувати потік біженців до Європи.

“11-місячна кампанія показала безсердечне ставлення до життів близько 3 000 000 мирних жителів цього регіону”, – наголосив Х’юман Райтс Вотч у своєму звіті.

Два тижні тому Володимир Путін призначив Суровікіна головнокомандувачем російської так званої “спеціальної військової операції’. Глава Чечні Рамзан Кадиров назвав Суровікіна “справжнім генералом і воїном, який покращить ситуацію”.

Але переломити серію приголомшливих українських перемог на полях битв і змінити хід війни може бути не під силу навіть безжальному Суровікіну. Протягом року українці демонстрували, що вони зроблені з суворих речей і не збираються бути заляканими військовими злочинами, адже й раніше вони терпіли бомбардування від не менш безпринципних російських генералів.

Однак західні військові чиновники та аналітики відзначають, що вже є ознаки більшої тактичної злагодженості в армії РФ, ніж це було за часів його попередника, генерала Олександра Дворнікова.

“Його військова тактика повністю суперечить правилам війни, але, на жаль, вона виявилася ефективною в Сирії. Як військовий стратег, він має досвід ефективності — хоча і незаконної”, — сказав виданню POLITICO старший офіцер британської військової розвідки.

Минулого тижня масштабну хвилю атак було спрямовано на енергетичну інфраструктуру України. Обстріли у вихідні призвели до відключень електроенергії по всій країні, внаслідок чого понад мільйон домогосподарств залишилися без світла.

“Це підлі удари по критичних об’єктах. Світ може і повинен зупинити цей терор. Географія цього останнього масового удару дуже широка. Звичайно, у нас немає технічної можливості збити 100% російських ракет і вдарити по безпілотниках. Я впевнений, що поступово, за допомогою наших партнерів, ми цього досягнемо. Уже зараз ми збиваємо більшість крилатих ракет, більшість безпілотників”, – заявив президент України Володимир Зеленський у своєму щоденному відеозверненні.

Проте перехоплення більшості ракет та дронів, якими росіяни обстрілюють українську енергетичну інфраструктуру, недостатньо, щоб компенсувати шкоду, якої Суровікін намагається спровокувати ударами.

Масштаби збитків, завданих українській енергосистемі у вихідні, перевищили ті, що були завдані під час першої хвилі ударів по енергетичній інфраструктурі 10 жовтня, повідомили в “Укренерго”.

Українська влада каже, що близько третини електростанцій країни зруйновано від початку атак.

А для Росії ціна повітряних атак є дешевою, оскільки вона покладається на іранські безпілотні літальні апарати Shahed-136.

Безпілотники, дальність польоту яких становить 2500 кілометрів, ширяють над ціллю, поки не отримають наказ атакувати. З розмахом крил 2,5 метри їх важко ідентифікувати на радарі, і їх виготовлення коштує лише 20 000 євро, у порівнянні, скажімо, з крилатими ракетами, виробництво яких коштує до 2 мільйонів євро.

Минулого тижня Білий дім заявив, що іранських експертів з безпілотників — інструкторів та працівників технічної підтримки —  направлено в окупований Росією Крим, щоб допомагати здійснювати атаки на Україну.

Утім, звернення до Ірану за допомогою також демонструє слабкість Росії, зауважив радник Пентагону. Те, що вони використовують іранські безпілотники, свідчить, що у них справді закінчуються ракети.

“Я не думаю, що їхні можливості настільки хороші, як вони заявляють. Я завжди вважав, що росіяни – це порожня сила. У них немає глибини діапазону з можливостями, і вони не можуть застосовувати їх дуже ефективно. Той факт, що вони звертаються до іранців за технологіями безпілотників, це досить сумне розвінчування колись розхваленого російського чи радянського військово-промислового комплексу”, — сказав радник у коментарі POLITICO.

І хоча безпілотники допомагають завдати значної шкоди, їхні легкі вибухові вантажі вагою 36 кг створюють для росіян проблему – вони недостатньо потужні, щоб “вивести з експлуатації” великі електростанції, тому їх націлюють на менші підстанції.

Згодом західні та українські експерти також знайдуть способи заглушити систему GPS, від якої залежать безпілотники. Отже, вони можуть мати короткий термін придатності, кажуть західні чиновники.

Недостатня глибина можливостей – це не єдина проблема, з якою стикаються російські генерали. Однією з найбільш виснажливих проблем для росіян була відсутність командування малими підрозділами та компетентного нагляду на полі бою.

З 2014 року українці пройшли навчання військовій доктрині США, зосередженій на формуванні професійного корпусу капралів і сержантів, які розуміють загальну картину та мають делеговані повноваження приймати рішення на полі бою, керуючи своїми підрозділами.

Нездатність росіян зібрати такі кадри завдала їм шкоди в Україні, і це недолік, який Суровікін не має часу виправити. Насправді, ситуація, швидше за все, погіршиться, оскільки Кремль зараз кидає у бій неналежно підготовлених призовників за наказом Путіна про часткову мобілізацію.

Мобілізовані почали гинути через декілька днів після початку навчання. І призовників відправляють туди, де зараз є вирішальний фронт на цій стадії війни — до південного портового міста Херсон, — де російська влада наказала всім мешканцям залишити його перед наступом українських військ.

Місто Херсон – єдина регіональна столиця, яку Росії вдалося захопити з початку повномасштабного вторгнення. Це була ключова нагорода у встановленні сухопутного мосту між Кримом і півднем України, а також у відкритті шляху для потенційного нападу на Одесу.

Але український контрнаступ, який розпочався влітку, зараз наближається до Херсона. Тактична позиція Росії в цьому районі дуже скомпрометована, підрозділи десантників окопалися на західному березі річки Дніпро, де вони дуже вразливі.

“З точки зору геометрії поля бою, це жахлива позиція для росіян” — сказав POLITICO Джек Уотлінг, експерт із сухопутних військових дій з Британського королівського інституту об’єднаних збройних сил.

Уотлінг, який проводив оперативний аналіз разом із генеральним штабом України, каже, що росіяни на західному березі є одними з їхніх найбоєздатніших військ, але не можуть бути надійно поповнені в масштабах, необхідних для того, щоб зробити їх конкурентоспроможними, і вони не зможуть контратакувати.

“Українці володіють ініціативою і можуть диктувати темп. З суто військової точки зору, росіянам було б набагато краще відійти від Херсона і зосередитися на утриманні річки зі східного берега, а потім направити основну частину своїх сил на Запорізьку вісь, але з політичних міркувань вони це робили повільно”, – сказав він.

Це збігається з тим, що повідомив Генеральний штаб України у вихідні. У Херсонській області відбуваються переміщення російських військ: одні підрозділи готувалися до бою в місті, а інші відступали.

Загалом, Суровікін змушений спробувати здійснити один із найскладніших військових маневрів — упорядкований відхід для перегрупування сил, включаючи призовників із слабкою підготовкою та підрозділи, які не мають згуртованості. Коли минулого місяця більш досвідчені російські війська спробували зробити такий же крок поблизу Харкова на північному сході України, вони зазнали поразки.

• 8 жовтня у Росії призначили генерала Сергія Суровікіна командувачем так званої “спецоперації” РФ в Україні. Однак, за даними британської розвідки, навряд чи Суровікіну вдасться досягти поставлених Кремлем цілей.
• Колишній підлеглий Сергія Суровікіна – якого нещодавно призначили командувачем “спецоперації” РФ в Україні – розповів про те, як служив під керівництвом російського генерала, який має репутацію жорсткого командира.