Членкиня Американської психологічної асоціації Ані Леоніла Іоселіані розповіла: тривалий час куріння є частиною соціального досвіду та засобом пристосування до соціальних кіл.
“У тому, як ми сприймаємо сигарети, величезну роль також відіграє культура. Наприклад, у США за останні 20 років тютюнокуріння різко скоротилося. Частково через суворе законодавство, частково через негативне ставлення суспільства в цілому. А от в Австрії, дуже прогресивній та орієнтованій на здоров’я країні, куріння дуже поширене і вважається нормальним явищем. І якщо це культурно прийнятно, курців у країні дійсно буде більше”, – пояснила психологиня.
Очевидно, що саме чітке регулювання куріння з боку законодавства дає справжній результат, відчутний у довгостроковій перспективі. Тут йдеться не про порушення прав людей, які свідомо чи несвідомо обрали ризик для свого здоров’я в обмін на цю залежність, а про те, як запобігти вживанню нікотиновмісних речовин серед ширшої аудиторії.
Окрім того, не варто забувати, що куріння — це дійсно дороге задоволення. Щорічно держава вкладає кошти у масштабні програми медичних гарантій для боротьби з раком, зокрема легенів, горла та астматичними захворюваннями. На 2022 рік понад 8,3 млрд грн було заплановано на лікування онкологічних захворювань, що на 4,8 млрд більше, ніж попереднього року. Так, до 36 тис. грн збільшиться тариф на хіміотерапевтичне лікування; сума за радіологічне лікування становитиме 51 тис. грн у той час, як у 2021 році було 36,5 тисячі.
84% передчасних смертей в Україні є причиною неінфекційних захворювань.
Ключовими факторами ризику цих захворювань є тютюн, нездорове харчування, алкоголь, малорухливий спосіб життя. І це рішення, своєю чергою, впливає на всіх довколишніх: рідних, друзів і просто пересічних людей, які змушені ставати пасивними курцями.
Таким чином, куріння створює ще й непряму шкоду економіці, оскільки хвора людина чи її близькі зменшують свою економічну активність. Зменшення обсягів куріння зменшує й навантаження на медичну систему країни. Це дозволить ефективно перерозподілити кошти на інші важливі сфери.
Вже зараз вживання тютюну завдає Україні щорічних економічних втрат на рівні 3,2% ВВП, або близько 179 млрд грн (станом на 2021 рік). За даними ВООЗ, вживання тютюну та вплив вторинного тютюнового диму є причиною передчасної смерті 130 тисяч людей в Україні щороку.
Анна, 27 років: “Мій дідусь після 50 років куріння помер від раку легенів, який його онколог назвав “раком курця”. Помер у мене на очах, я бачила ті нестерпні муки. Але все одно закурила. Хіба це не безглуздо?
Мені був 21 рік, я потрапила до гуртожитку в іншому місті. Як й інші студентки, я проводила час із друзями. Так з’явилася моя перша пачка цигарок. Згодом – друга, третя. Я не помітила, як швидко нова звичка стала залежністю.
Потім я покинула, хоча це було важко. І от, після 6 років, знову курю – не витримала напруження через роботу та війну. Я марно заспокоюю себе, що айкос і вейп не такі шкідливі, як звичайні цигарки, але усвідомлюю, що це не так: вони все одно несуть шкоду, витрати, і, головне – залежність”.
Боротьба з тютюнокурінням на рівні держави
Боротьба зі вживанням тютюну є одним з міжнародних зобов’язань, які у 2006 році взяла на себе Україна з ратифікацією Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну. Відтак, уже понад півтора десятиліття наша країна декларує боротьбу тютюнокурінням як один із напрямів державної політики.
Крім того, Указ президента України № 722/2019 визначає забезпечення здорового способу життя однією з “Цілей сталого розвитку”. А Кабінет міністрів визначив завдання знизити поширеність тютюнокуріння на 4% для жінок та 23%-20% – для чоловіків до 2025-2030 років відповідно (базова авдиторія для обох статей — особи у віці від 16 до 29 років – авт.).
Поточну ситуацію зі вживанням тютюну в Україні можна проілюструвати даними Держстату. Так, у період з 2015 по 2020 рік частка курців серед чоловіків 16-29 років зменшилася на 6,3%, а серед жінок – зросла на 0,6%. Попри, здавалося б, позитивну динаміку серед чоловіків, аби досягти визначених орієнтирів до 2030 року, Україні потрібно прискоритися.
Віктор, 31 рік: “У моєму колі юристів раніше було модно курити люльку. У мене є 6 різних люльок, я їх колекціонував, це своєрідний вид мистецтва. Увечері влаштовував цілий ритуал: набивав тютюн, розпалював – і насолоджувався процесом. Курив без фільтрів. Потім став жити разом із жінкою, запах тютюну викликав у неї відразу, тож тепер я курю рідше. Почав менше кашляти, покращився колір зубів, а час, який витрачав на своє “хобі”, тепер використовую з користю”.
Закон №1978-ІХ, зокрема, також забороняє вживання тютюнових виробів, кальянів, використання електронних сигарет, пристроїв для споживання тютюнових виробів без їх згоряння (IQOS, glo), трав’яних виробів для куріння у громадських приміщеннях та визначених місцях.
Доказом важливості запровадженого обмеження є нещодавній скандал з “правковим шахрайством” – коли поправками до закону “Про охорону географічних зазначень сільськогосподарської продукції” нардепи намагались повернути вживання тютюну у ресторани, кафе, бари та готелі. На жаль, схожі махінації з поправками до законів, зміст яких не стосується змісту поправок, не унікальні. Кожен такий випадок – це чіткий індикатор протистояння громадянського суспільства та лобістських сил, які шукають обхідні шляхи там, де репутаційні втрати є надто серйозними для політиків та чиновників.
Утім, Закон №1978-ІХ, хоч і вносить важливі зміни у сферу регулювання розповсюдження та вживання тютюнових виробів, містить і певні недоліки. Так, у випадку невиконання рішень про застосування фінансових санкцій за порушення законодавства він передбачає, що їхнє виконання здійснюється центральним органом виконавчої влади.
Іншими словами – рішення про штраф надходить до органів виконавчої служби, яка й без того перевантажена. Це, своєю чергою, може впливати на ефективність виконання покарань. Рішенням могли б стати зміни до Закону, які б одразу визначили таку постанову виконавчим документом. Це допомогло б уникнути юридичної колізії з нормами закону “Про виконавче провадження”, спростити, пришвидшити стягнення штрафів за порушення антитютюнових обмежень та позбавити порушників механізмів оскарження таких рішень.
Тютюнові вироби електричного нагрівання прирівняні до цигарок: чому це важливо
Інша важлива новація Закону №1978-ІХ – прирівняння нових способів вживання тютюну до решти тютюнових виробів. Йдеться про ТВЕН (тютюнові вироби електричного нагрівання): електронні цигарки, які функціонують шляхом нагрівання рідин, та пристроїв, що нагрівають спеціальний стік (на кшталт IQOS та glo).
Новація стосується як заборони на вживання та використання таких пристроїв, так і обмежень до інших тютюнових виробів: попереджувальні написи на пакуванні витратних компонентів (стіків тощо), заборона реклами та продажу їх неповнолітнім.
І хоча зміни наберуть чинності упродовж 18 місяців з моменту прийняття Закону, їхню важливість складно переоцінити. Адже ТВЕНи пропонують нібито сучасну, нешкідливу альтернативу курінню. Вкупі зі “сліпою зоною”, яка довгий час існувала щодо них у законодавстві, це давало змогу тютюновим компаніям не лише завоювати нову авдиторію (насамперед – молодь, для якої класичні цигарки вже “немодні”), але й обходити обмеження, встановлені для дистрибуції та реклами класичних видів вживання тютюну.
ТВЕНи позиціонують як “менш шкідливу” альтернативну цигаркам та іншим, “класичним” способам вживання тютюну. Наприклад, компанія Philipp Morris International Inc. заявляла про наявність лише 0,5 мг нікотину в одному стікові для IQOS. Проте, дослідження двох незалежних лабораторій Швейцарії та Данії виявило: вміст нікотину в стікові складає 4,1 мг. Ймовірно, у PMI Inc. вдались до своєрідного “трюку”, вимірявши вміст нікотину у димі, який видихає курець, що є не зовсім коректним. До того ж автори дослідження протестували стіки для IQOS і на вміст нікотину у димі, що вивільняється з кожного стіка: 1,2 мг – вдвічі більше, ніж переконує реклама виробника.
Виробники ТВЕНів і надалі зацікавлені у збереженні постійної уваги покупців. Вони пропонують зручний та якісний сервіс: з ними легко зв’язатися у месенджерах та за допомогою чат-ботів, аби швидко замінити пристрій по гарантії чи придбати до нього необхідні аксесуари. Останнє – класична схема збільшення прибутків для індустрії, адже зарядні пристрої, аксесуари чи засоби для чищення до ТВЕНів – зручний спосіб “заробити” на клієнтах, обійшовши чисельні заборони та регуляції на продаж тютюну.
Сергій, 48: “Важкі 90-ті, курив зі школи разом із друзями. Багато разів кидав, але навіть попри благання сім’ї, все одно зривався. Потім побачив на власні очі смерть від раку легенів – і мене ніби відвернуло. Щоб перенаправити кудись залежність, зайнявся спортом.
Зараз мій стан здоров’я покращився, немає задишки, я вже мовчу про користь спорту для здоров’я та економію. На жаль, більшість моїх друзів курять досі”.
Залучаючи сьогодні нову авдиторію, тютюнова індустрія робить куріння соціально прийнятним. Про те, що тютюнокуріння — соціальне явище, нагадує й членкиня Американської психологічної асоціації Ані Леоніла Іоселіані.
Живучи у соціумі, люди схильні застосовувати ті моделі поведінки, поширені в їхньому оточенні. Це дозволяє зберігати контакт з іншими людьми та ідентифікувати себе як частину спільноти.
“Чимало з нас пробують сигарети з друзями у підлітковому віці, починають курити в університеті під час перерв або в інших, соціальних, ситуаціях в оточенні курців. Люди, які виросли з батьками-курцями, також зазнають більшого ризику “успадкувати” цю згубну залежність й стати курцями. Здебільшого молоді люди починають курити через соціальний тиск та очікування, а іноді – це форма також це є формою підліткового бунту. Пізніше більшість курців намагаються періодично покинути цю залежність. Та часто ця боротьба розтягується на все життя. Тож найкращий спосіб відмовитися від куріння – ніколи не починати”, – зазначає психологиня.
З цієї точки зору важливим напрямком роботи законодавця щодо обмеження сфери вживання тютюнових виробів є подальша мінімізація соціальних ситуацій та просторів, де куріння буде дозволеним.