Про це повідомляють #Букви.

Вони ухвалювалися підняттям рук, не використовуючи систему “Рада”, а також нічого не обговорюючи. Тексти законів стали доступні лише після голосування.

Закони мали нові обмеження та посилювали відповідальність за вже зазначені порушення.

Наприклад, завдяки законам 16 січня могли арештувати за порушення організації мітингу, за вдягнутий шолом на протестах. Крім того, активісту загрожувало 15 діб арешту за встановлення намету. Засуджували й за рух колони авто більше ніж 5 машин.

Тоді “за” проголосував 361 депутат.

Передумови “диктаторських законів”

18 листопада 2013 року Рада міністрів закордонних справ ЄС не ухвалила рішення щодо підписання з Україною Угоди про асоціацію на саміті у Вільнюсі 28-29 листопада. Причина — Україна виконала не всі умови для підписання угоди.

Угода готувалася ще з 1998 року. В соціальних мережах почали з’являтися заклики вийти на масові протести.

1 грудня сформувався й Автомайдан, а 8 грудня у столиці відбувся “Марш мільйона”. На віче, за різними оцінками, прийшло від 500 тисяч до 1 мільйона мітингувальників.

Причетні до створення “диктаторських законів”

Розробником “дикторських законів” називали Андрія Портнова. У 2014 році він виїхав з України. Тоді ж ГПУ включила його у список причетних до масових вбивств активістів на Майдані. З 2021 року знаходиться під санкціями США. Сам Портнов заперечує причетність.

“Я в написанні цих законів участі не брав, але як чиновник президентської адміністрації на той момент, в силу своїх функціональних обов’язків, поставив також свою візу, коли вони прийшли з парламенту на підпис президенту”, — сказав Портнов в етері нині закритого проросійського телеканалу ZIK.

Проти нього завели низку кримінальних справ, втім багато з них він виграв у суді.

Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу за ухвалення “диктаторських законів” за статтями про зловживання владою.

Досудове розслідування завершили в липні 2015 року, а про підозру фігурантам оголосили у жовтні 2018 року.

Серед підозрюваних були Віктор Янукович та 15 колишніх народних депутатів.

Були й народні депутати, які не проголосували за підтримку законів. До прикладу серед них був Микола Княжицький, який розповідав, що тоді у Раді відбувався хаос.

Суть деяких ухвалених “диктаторських законів” 16 січня:

• За рух у колонах понад п’ять автомобілів без узгодження з правоохоронцями запроваджений штраф до 850 гривень або позбавлення права керувати автомобілем.
• Могли вручити штраф за порушення правил дорожнього руху, що зафіксовані в автоматичному режимі. Штраф несла особа, за якою зареєстровано транспортний засіб, а не водій.
• Передбачалося покарання за здійснення діяльності інформаційної агенції без державної реєстрації, “після припинення його діяльності або з ухиленням від перереєстрації”.
• Якщо громадянин порушив встановлений законом порядок організації проведення зборів, мітингів, вуличних походів та демонстрацій, зокрема поруч з органами влади, установи, підприємствами, житлом та іншого володіння осіб його могли покарати штрафом до 3 400 гривень або арештом на строк до десяти діб.
• Також законом встановлювалася відповідальність за участь у мітингах чи зборах в шоломах та масці, або з використанням інших засобів чи способів маскування з метою уникнення ідентифікації.
• Заборонялося встановлювати намети без дозволу правоохоронців для проведення мітингу.
• Закон передбачав процедуру обмеження доступу до інтернет-ресурсів, що порушують законодавство.
• Посилювалася відповідальність за недотримання вказівок з боку працівників СБУ.
• Церкві заборонили займатися “екстремістською діяльністю”.
• За поширення “неправдивих відомостей”, що ганьблять честь і гідність особи, передбачався штраф у розмірі до 850 гривень.
• За наклеп, який прозвучав у засобах масової інформації передбачили штраф у розмірі до 5 100 гривень, або громадські роботи до 240 годин, або виправні роботи до 1 року.
• В законодавстві запровадили нову норму про покарання за блокування доступу до житла чи іншого володіння особи.
• За участь у груповому порушенні громадського порядку також посилювали покарання.
• Законом обмежували збирання та поширення інформації про працівників правоохоронних органів та їхніх родичів. Так само й про суддів.

Більшість законів, що ухвалили 16 січня, набрали чинності 22 січня — наступного дня після опублікування.

У 2014 найвпливовіші видання світу, політики та організації почали засуджували ухвалення цих законів.

Наприклад, у британській газеті Financial Times написали, що закони унеможливлюють протести в Україні.

Зауважимо, що “дикторські закони” були запозичені з російського законодавства. На думку, західних експертів вони у жодний спосіб не свідчили про те, що тодішній президент України Віктор Янукович налаштований на співпрацю з Європейським Союзом.

Після шквалу критики Янукович почав перемовини з опозицією. В результаті закони скасували, а уряд Миколи Азарова відправили у відставку.

28 січня 2014 року у Верховній Раді голосом 361 народного депутата скасували більшість законів 16 січня.