“Порівняйте привітання Путіна й Зеленського. Наше привітання звучало нібито на похороні, привітання Зеленського – як на Новий рік!” – пише у Twitter житель Москви.
“Подивіться промову президента України Володимира Зеленського, порівняйте з двома десятками таких промов при Путіні й дайте відповідь на запитання: “Ви хочете, як в Україні!?” Я от – хочу”, – пише юзер Pavlik Citizen.
“Видатна промова Зеленського. Вона стоятиме в історії поряд із Дж. Ф. Кеннеді”, – запевняє читачів своєї стрічки в Facebook продюсер “Дождя” Міша Козирєв.
А коли опозиціонер Ілля Яшин зазначає, що це “рекламний ролик якийсь”, Козирєв жартує, що у російського опозиціонера профдеформація.
Утім, у цій гілці найбільше уваги заслуговує коментар психолога Юлії Морозової:
“Сьогодні всією родиною подивилися. Й українська мова не завадила зрозуміти суть. Круто, звичайно. Мої однокурсники з психфаку МГУ працюють у його команді. І це відчутно”.
Тепер, безумовно, цікаво почути відповідь прес-секретаря президента Юлії Мендель, але не про роль журнальних обкладинок у світовій політиці та долі людства, а про московських психологів у команді президента України. Втім, це вже тема для іншої статті.
Повертаючись до новорічних привітань, користувачі соцмереж не соромилися порівнювати статистику лайків у російського та українського президентів.
А оглядач “Ехо Москви” Антон Орехъ навіть присвятив окрему колонку вітальним спічам. Беззастережно віддавши першість українському президенту.
“Я подивився зараз знову виступ Путіна і перший раз подивився виступ Зеленського. І спробував дивитися їх саме з точки зору емоцій. Порівнювати ці два виступи просто неможливо! З нашого екрану говорив чоловік, який 31 грудня якраз відсвяткував рівно 20 років при владі. Людина не молода, людина, яка мало того, що з минулого, але йде з кожним роком в це минуле все глибше і навіть перед прийдешнім роком це минуле згадує. До того ж Путін — лідер країни, яка вважає себе супервеликою і на менше не згодна. Тому звернення повинно бути урочистим, без жартів та іронії: серйозний лідер серйозної країни”, – пише оглядач.
За його словами, росіяни до цього звикли й давно нічого нового не очікують. І на цьому тлі “виступ Зеленського виглядає просто неймовірно”.
“Буде час — подивіться обов’язково! Зрозуміло, що Зеленський просто молодший за Путіна, він йому в сини годиться. Зрозуміло, що Зеленський звертається до країни вперше, а не у стонадцяте”, – зазначає оглядач.
“Інша річ, що його (Путіна) звернення — це звернення президента до народу. Президент — окремо, народ — окремо. І весь образ Путіна побудовано на цьому. Він цар, він благодійник, він майже Господь Бог. А образ Зеленського інший. Я — такий самий хлопець, як ви, просто доля закинула мене в президенти. Навіть художньо це вирішено так, що в кадрі не тільки президент України, з екрану країну вітають десятки артистів, спортсменів та інших відомих в країні людей. З усіх міст, на всіх мовах”, – захоплюється російський журналіст.
І вже зовсім вишенькою на торт звучить останній абзац його статті.
“І між іншим, Зеленський формулює те, що так і не вдалося сформулювати Путіну за 20 років — національну ідею. Яка для України полягає в єдності. … Звичайно, завдання просто об’єднатися не схоже на завдання наддержави, на кшталт нас. Але у нас яке завдання при цьому стоїть. “Хто я? Хто ми?” – запитує Зеленський. А ми з вами знаємо відповіді на ці запитання? І хіба ми можемо сказати про себе, що ми єдині?”
Мабуть, після цього російській інтелігенції вирішили відповісти з іншого кутка рингу і нагадати, хто тут головний.
Кац, чиє ім’я краще не згадувати в пристойному товаристві, через його обслуговування інтересів творців проєкту “Новоросія”, накинувся на опонентів за те, що вони якось неуважно слухали свого президента на підсумковій прес-конференції, та обурився, що про ВВП у тостах ніхто не говорить.
“Алло! Вам не вистачило нещодавньої прес-конференції? Вам правда 31 грудня опівночі потрібен звіт про роботу президента за рік? За столом потрібен тост, який і пролунав. І якось дивно порівнювати тост із залишками передвиборних засіків штабу Зеленського. Тому що його виступ хоч і був свіжим на тлі його попередників, але з Новим роком, зі святом, не мало нічого спільного”, – написав Кац.
Наступна порція його роздумів стосувалася вже статусу російської мови.
“Житель Франківська, який захищає свою рідну мову. Уродженець Гурзуфа, який зберігає свою рідну мову?”- перекидає Зеленський містки між представниками однієї нації. Тільки не дуже зрозуміло, від кого у Франківську захищають українську мову. І що в Гурзуфі заважає зберігати кримськотатарську, якщо вона — одна з трьох державних мов у Криму.
Зрештою, чому б у такому випадку відразу після Нового року “Слузі народу” дружно не проголосувати за скасування дискримінаційного мовного закону, а також накласти табу на варварське закриття російських шкіл?”, – написав Кац.
А ще кілька пропагандистів покритикували вже наступного дня Зеленського за те, що він нічого не зробив із маршами пам’яті Бандери.
Тож при всій інтенції росіян отримати примирення з Україною та повернути собі матір міст руських, а також порадіти новому віянню політики, для Кремля це мало що означає. Йому потрібно отримати від нової української влади все необхідне, а потім уже думати, чи пропонувати російському виборцю свого Зеленського чи піти за іншим сценарієм.