Америка, іслам і феномен Зорана Мамдані

Коли я бачив, як в Україні коментували перемогу Зорана Мамдані , мене здивувало, скільки було нерозуміння — як людина, що сповідує іслам, могла стати популярною у США, тим більше в Нью-Йорку.

Але щоб це зрозуміти, треба спершу розібратися, що означає іслам для Америки і як його там сприймають.

Іслам як протест

У 1960-х серед темношкірого населення США поширюється хвиля прийняття ісламу.

Це був виклик системі сегрегації — спосіб відмовитися від нав’язаного християнства, яке рабам прищеплювали насильно.

Іслам стає не просто вірою, а заявою про гідність .

У цей час з’являється радикальний рух “Нація Ісламу” , а його відомими постатями стають Малкольм Ікс та боксер Кассіус Клей .

Після перемоги над Сонні Лістоном у 1964 році Клей заявив:

«Я більше не Кассіус Клей. Це моє рабське ім’я. Мене звуть Мухаммед Алі.»

Так світ отримав легендарного Мухаммеда Алі — символа протесту, мужності та нової чорної ідентичності.

Від Малкольма Ікса до Rage Against The Machine

Ці постаті стали обличчями американського протесту , настільки впізнаваними, що про них знімали фільми, писали книжки, музику, легенди.

З того ж духу народився гурт Rage Against The Machine — їхня пісня Killing In The Name стала гімном американського спротиву.

У відеоряді до пісні Renegades of Funk з’являються Малкольм Ікс, Мухаммед Алі та Че Гевара .

Гурт Rage Against The Machine поєднує їх із представниками хіп-хоп сцени, створюючи відчуття єдиного культурного фронту — від революційних лідерів до вуличних поетів.

Унікальність Rage Against The Machine полягає саме в поєднанні двох сцен — хардкору та хіп-хопу .

Хардкор був музикою робітничого класу, переважно білих, тоді як хіп-хоп — голосом чорних вулиць.

RATM закладають не лише новий стиль у музиці — реп-кор , — а й створюють нову культурну сцену , де ці дві субкультури вперше починають перетинатися.

На їхніх концертах зустрічаються різні світи, і саме з цього міксу — музики, протесту, стилю — народжується нова глобальна культура .

Під час протестів Black Lives Matter її переспівав мегапопулярний співак Machine Gun Kelly , і знову вона стала саундтреком вулиці.

Тобто американський протест давно вийшов за межі кольору шкіри — тепер він охоплює боротьбу за соціальні права , доступну медицину, підтримку ЛГБТ+ і рівність загалом.

Сьогодні цей рух має своє ім’я — Woke культура .

Ілон Маск як анти-Woke

 

Контркультурним обличчям до Woke є Ілон Маск .

Його позиція — протилежна: він виступає проти «культури образи» і медійного диктату лівих.

Парадоксально, але сам Маск — мігрант, який при цьому критикує мігрантів , наголошуючи, що його успіх — це не соціальні виплати, а праця й амбіції.

Його популярність зростає саме на критиці радикалізму Woke , і це робить його привабливим навіть серед консервативних нелегальних мігрантів, які зазвичай є католиками.

Тож Маск — не борець із мігрантами , а радше опонент лівої медіа-ідеології .

Політична шахівниця

Після його медійної підтримки Трамп фактично отримав перемогу.

Але як це часто буває у політиці, союзники розходяться: Таке враження, що Трамп не зрозумів, яка саме аудиторія принесла йому голоси.

Замість діалогу він пішов шляхом силового тиску на мігрантів — і отримав хвилю протестів.

Треба пам’ятати, що Нью-Йорк — це столиця мігрантів .

З моменту заснування США сюди прибували кораблі з людьми з усього світу.

Цій темі присвячено десятки музеїв і виставок.

Тому будь-які спроби «відлову нелегалів» викликають соціальний вибух , бо навіть легалізовані мігранти відчувають це як особисту несправедливість.

Зоран Мамдані як нове обличчя протесту

 

На цьому тлі Зоран Мамдані — природний результат американського маятника.

Для мігрантів із мусульманських країн він — свій .

Для чорного населення, для якого іслам історично був символом визволення, — теж.

А для молоді, що виросла на рок- і хіп-хоп-культурі, — він зрозумілий через контркультуру протесту .

Для великого капіталу, що підтримував Мамдані, релігія чи лозунги не мають значення.

Їм важливий результат, адже будь-який обраний політик змушений домовлятися з грошима .

Політика як маятник

Національно Трампу Мамдані навіть вигідний.

Усі його гасла про соціальну рівність нереальні, і Трамп зможе нескінченно повторювати це у своїй риториці — як завжди, з посмішкою телеведучого.

Для демократів же це Пірова перемога .

Якщо вони здатні перемагати лише завдяки активістам Woke, то втримати підтримку у консервативних штатах буде складно.

Там кандидат-мусульманин голосів не додасть.

Дзеркало світу

У глобальному сенсі це — сигнал: консервативні рухи серед молоді знову набирають сили .

Расизм, як не прикро, — універсальна реакція будь-якої нації на страх перед чужинцями.

І цей маятник теж гойдається.

Це видно навіть у моді: вулична культура повертається до естетики old money , британський бренд Barbour Переживає ренесанс.

Навіть у музиці чи вініловій культурі контркультура Woke нагадує, кому дякувати за глобальну культуру — навіть коли той самий Роджер Вотерс розмахує прапором Палестини, він усе одно залишається частиною західного світу, який і створив цю свободу висловлювання.