Наприкінці минулого року Верховна Рада почала перезавантаження Державного бюро розслідувань. 250 народних депутатів 3 грудня проголосували за спеціальний закон, який достроково припиняв повноваження тодішнього директора ДБР Романа Труби, а також вносив низку змін до українського законодавства.

Зокрема, Держбюро перетворювалося з органу центральної влади на правоохоронний орган. Також очільник структури отримував зобов’язання щороку звітувати перед парламентом щодо своєї роботи. Якщо нардепи визнають діяльність директора незадовільною – його звільняє президент. Чи не найбільша зміна стосується заступників: якщо раніше їх обирали на одному конкурсі з головою ДБР, то тепер директор сам формуватиме конкурсні комісії і призначатиме собі помічників.

Фактично Держбюро розслідувань перетворилося з колегіального відомства на правоохоронний орган з одноосібним управлінням. Також закон, підтриманий депутатами, передбачав призначення тимчасового виконувача обов’язків директора, який має всі повноваження голови ДБР. Він повинен працювати доти, доки конкурсна комісія, яку формують президент, Кабінет Міністрів та парламент, не призначить постійного керівника цього правоохоронного органу.

Звільнення, конкурси, скандали

Варто зазначити, що президент Володимир Зеленський визначив законопроєкт 2116, який дозволяв перезапустити ДБР як невідкладний. Депутати проголосували за нього в першому читанні ще в жовтні. І на той момент про звільнення Романа Труби з посади ще не йшлося. Однак вже 3 грудня ситуація змінилася, й директора Держбюро вирішили замінити. За чутками, які ширилися тоді кулуарами парламенту, на Банковій були не вдоволені просуванням у “справах Порошенка”.

Ще одна причина, цього разу публічна – скомпрометованість вже колишнього очільника відомства. Адже наприкінці листопада Труба став фігурантом гучного скандалу: у мережу потрапили аудіозаписи з його кабінету, на яких зафіксовано, як нібито директор Державного бюро розслідувань обговорює просування тих чи інших розслідувань з третіми особами. Зокрема, він нібито говорив із уже колишнім очільником Офісу президента Андрієм Богданом щодо викликів Петра Порошенка на допити.

Тож Трубу звільнили. Проте президент не поспішав із підписанням проєкту закону – це сталося аж 24 грудня. За кілька днів, 27 грудня, Зеленський призначив тимчасового виконувача обов’язків директора Держбюро – нею стала Ірина Венедіктова, №3 у списку партії “Слуга народу”. Її також називали радницею Зеленського з юридичних реформ. Наступного дня після указу президента Венедіктова вступила на посаду.

І тоді ж, 28 грудня, оголосила конкурс на посади першого заступника та заступника. Стався перший скандал. Адже громадськість дізналася про конкурс лише 1 січня. Також виявилося, що терміни, впродовж яких охочі можуть податися на вакантні посади, доволі стислі: всі документи, необхідні для проходження конкурсу, потрібно було занести до ДБР до 3 січня особисто. Другий скандал був пов’язаний із тоді ще кандидатом на посаду першого заступника т.в.о. директора Держбюро – адвокатом Віктора Януковича Олександром Бабіковим.

Приблизно в той самий час, коли Зеленський призначав Венедіктову на посаду, у низці медіа з’явилися новини про те, що пана Бабікова уже призначено на посаду, однак цю інформацію спростували. Між тим, за даними Bihus.Info, адвокат Януковича вперше нібито з’явився у ДБР разом із пані Венедіктовою 28 грудня. І цього ж дня призупинив свою адвокатську діяльність.

До того він працював у компанії AverLex, яка захищає інтереси Януковича в судах. Врешті Бабіков таки потрапив у високе крісло, що спричинило невдоволення родин Героїв Небесної сотні. Перший заступник т.в.о. директора ДБР був змушений вийти на прес-конференцію, під час якої заперечував будь-яку причетність до захисту Януковича, опубліковані у ЗМІ документи поставив під сумнів, а свою участь у судових засіданнях пояснив тим, що був “молодим адвокатом, якому був потрібен досвід”.

Пані Венедіктова тим часом записала відеозвернення, в якому назвала невдоволення призначенням Бабікова проплаченою кампанією. І пов’язала її з певними політиками. Можна припустити, що тут йшлося про справи щодо Петра Порошенка, який в цей час кілька разів навідувався до ДБР на допити під акомпанемент протестів, на які збиралися прихильники п’ятого президента України.

17 березня Ірину Венедіктову призначили Генеральним прокурором України. І, відповідно, вона звільнилася з посади т.в.о. директора ДБР. Хоча і це призначення не обійшлося без критики. Так, представники “Європейської Солідарності” заявили, що Венедіктова перетворила Держбюро розслідувань на репресивний орган. А депутати від партії “Голос” нагадали, що свого часу Ірина Валентинівна завалила тест на посаду судді Верховного Суду, не набравши необхідної кількості балів (2016 року Венедіктова на конкурсі до Верховного Суду набрала 118 балів – нижче необхідного мінімуму, за інформацією ВВС Україна, нинішня очільниця Генпрокуратури не змогла пройти практичне завдання за спеціалізацією “Цивільне право та процес” – ред.). На ці зауваження Венедіктова порадила депутатам поцікавитися, на якому етапі та чому вона залишила конкурс.

Після звільнення Ірини Венедіктової постало питання про призначення нового виконувача обов’язків директора ДБР. За чинним законом, ним мав стати вже згаданий адвокат Віктора Януковича Олександр Бабіков. Адже згідно із частиною 4 статті 12 закону про Державне бюро розслідувань, у разі звільнення “повноваження директора Державного бюро розслідувань протягом 60 днів виконує його перший заступник, а в подальшому – почергово кожний із заступників і знову перший заступник з ротацією кожні 60 днів до того часу, доки не буде призначено нового директора Державного бюро розслідувань”. І наразі саме пан Бабіков є першим заступником голови Держбюро. Втім, у ДБР вирішили інакше, і т.в.о. директора став заступник Венедіктової Олександр Соколов.

Конкурс на карантині

Згідно зі змінами до законодавства, які перезапускали Державне бюро розслідувань, Офіс президента, Кабінет Міністрів та Верховна Рада мали сформувати конкурсну комісію для обрання нового директора. Також були встановлені граничні строки – не пізніше 60 днів з дня звільнення Романа Труби, тобто від 27 грудня. Водночас у законі йдеться, що Рада та Кабмін мають визначитися із своїми представниками впродовж 30-ти днів з моменту звільнення директора ДБР.

Сама комісія мала формуватися з дев’яти людей – по троє представників від ОП, Кабміну та парламенту. Володимир Зеленський визначився зі своїми кандидатами ще влітку минулого року. Ними стали Оксана Кваша – науковий працівник Інституту держави і права імені Корецького, Олександр Костенко – завідувач відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. Корецького, Віктор Кошиць – викладач професійної етики Інституту спецпідготовки Національної академії прокуратури України. З делегатами від уряду та ВРУ ситуація виявилася дещо складнішою.

Кабінет Міністрів має делегувати до конкурсної комісії представників міжнародних організацій, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання і протидії корупції. Однак ці кандидатури так і не подали. Верховна Рада, між тим, мала направити своїх представників до конкурсної комісії до початку лютого, але не впоралася із цим завданням. Комітет Ради з питань правоохоронної діяльності лише 12 лютого визначився із своїми представниками. Ними стали кандидати, подані партією “Слуга народу”: Юрій Пономаренко, декан заочного факультету Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Юлія Яцик і Владлен Неклюдов, самовисуванці від “Слуги народу”.

“Процедура описана в законі. І там є чіткий дедлайн формування комісії – впродовж 60 днів з 27 грудня. Це пряма вимога. Кабмін мав призначати міжнародників, але, за моєю інформацією, міжнародники чекали, поки своїх кандидатів призначить парламент, аби не бути в разі чого простою ширмою. Рада ж мала призначити своїх кандидатів до 27 січня – до цієї дати кандидатури мали проголосувати у залі засідань. Однак цього не сталося”, – розповів у коментарі “Буквам” перший заступник голови комітету з питань правоохоронної діяльності, депутат від партії “Голос” Андрій Осадчук.

Він додає: міжнародні організації, які мали делегувати своїх кандидатів від Кабінету Міністрів, вимагали, аби серед членів конкурсної комісії не було депутатів Верховної Ради. “Адже це опосередкований конфлікт інтересів. Була складна дискусія в комітеті, між групами “Слуги” відбувся конфлікт. Врешті їхня фракція взагалі не подала кандидатів. Якщо чесно, це виглядало як саботаж процесу. А потім дивним чином представники “Слуги народу” почали самі себе висувати”, – додає Осадчук.

Проте проголосувати за кандидатури, які узгодили на профільному комітеті, парламент не встиг – адже почався розгляд поправок до закону про ринок землі. Згідно із процедурою, депутати не могли перервати цей процес для розгляду інших питань. Вже 17 березня народні обранці вирішили піти на карантин: не збиратися у будівлі Ради й працювати у комітетах. Тож строки, відведені законом для формування конкурсної комісії, пропущені. Однак у “Слузі народу” не бачать у цьому проблеми.

“Конкурсну комісію для обрання директора ДБР не змогли сформувати вчасно, оскільки ніхто не очікував на такі надзвичайні обставини в країні. Думаю, коли карантин завершиться і парламент почне працювати у звичному режимі, народні депутати повернуться до цього питання. Як на мене, то призначення кандидатів не у строки, відведені законом, не зможуть вплинути на процес відбору. Оскільки подібні прецеденти вже були: згадайте перший конкурс, коли запускали ДБР, і як Верховна Рада не змогла вчасно призначити людей”, – розповів “Буквам” голова комітету з питань правоохоронної діяльності, депутат від “Слуги народу” Денис Монастирський.

Він також зауважив, що міжнародні організації й справді висловили два побажання щодо конкурсу: відсутність у комісії народних депутатів та призначення своїх кандидатів після парламенту.

“Якщо президент визначився зі своїми кандидатами ще минулого літа, то Кабмін залежить від міжнародних партнерів. А вони, зі свого боку, висловили побажання призначити своїх представників після того, як своїх кандидатів до комісії призначить Верховна Рада. Так, міжнародні партнери справді пропонували, аби членами конкурсної комісії від парламенту не були народні депутати. І моя особиста позиція ідентична. Оскільки з власного досвіду скажу, що ця робота забирає велику кількість часу і потребує певних професійних знань (Денис Монастирський був членом конкурсної комісії, яка обирала першого директора ДБР – ред.). Профільний комітет Ради в результаті рекомендував призначити одного не-політика та двох своїх колег-депутатів”, – зазначив Монастирський.

Загалом члени профільного комітету Ради розглядали 17 кандидатур, серед яких, зокрема, і нардепи Сергій Власенко, Ілля Кива, Григорій Мамка, Сергій Алексєєв, адвокат Євгенія Закревська та інші, але вони набрали менше голосів на рейтинговому голосуванні. Наразі невідомо, коли саме депутати зможуть затвердити своїх представників до конкурсної комісії. Адже, як переконують співрозмовники “Букв” у парламенті, серед “слуг” не всі можуть підтримати запропоновані кандидатури, оскільки вони нібито розходяться з офіційною позицією фракції.

Більше того, поки незрозуміло, коли нардепи зможуть повернутися до звичного ритму засідань, під час яких можна розглянути це питання. Теоретично це можна було б зробити під час позачергового зібрання парламенту, які, очевидно, ще будуть під час карантину. Але у розмові з “Буквами” частина депутатів зазначила, що в умовах карантину питання призначення директора Державного бюро розслідувань не є пріоритетним, оскільки є “нагальніші проблеми”.

Також складно спрогнозувати, чи подадуть своїх кандидатів міжнародники. Оскільки теоретично їх можуть не задовольнити кандидатури від парламенту. Більше того: ймовірно, після завершення карантину окремі політичні партії спробують подати новий проєкт закону, який міг би продовжити або поновити строки, протягом яких має зібратися конкурсна комісія. Тому можна говорити, що за оптимістичного сценарію ДБР отримає свого директора щонайменше у другій половині цього року. В гіршому разі процес добору кандидатів може затягнутися аж до наступної зими.