“Русскій мір” в дії

Через беззаконня та брак справедливості “русскій мір” приносить навіть у підконтрольні йому населені пункти руїни та смерть. А саме: непоодинокі обстріли сіл на Миколаївщини, розстріл евакуаційних колон у Давидовому Броді на Херсонщині, Оріхові в Запорізькій області, масові жертви цивільних та розтрощені будинки в Снігурівці, Правдино, Новій Зорі, Козацькому…

На днях в середмісті Херсона пʼяні окупанти на великій швидкості вчинили аварію. За минулий тиждень це вже вдруге, є загиблі та поранені серед цивільних. Ворог з місця злочину втік.

Зв’язок

З початку березня окупанти навмисно пошкоджували лінії українських мобільних операторів, не дозволяли місцевим службам усунути проблему та залишали мешканців півдня без зв’язку. Часто це відбувалось під час проукраїнських мітингів або посиленого режиму незаконних перевірок.

Від 30 травня мобільний зв’язок на окупованих територіях повністю відсутній. Альтернативою українським операторам московитська влада пропонує невідомі сім-карти “На связи”. Через паніку та страх втратити контакт з рідними, люди стояли у чергах для отримання звичайного пластику. Адже поповнити баланс сім-карти на окупованих територіях неможливо — термінали та банківські системи не працюють. Метою самопроголошеної влади є не забезпечення народу засобами зв’язку, а збір паспортних даних жителів, які вони мають надати при купівлі сім-карти, та перехоплення телефонних розмов. Подекуди працює вай-фай, к людей є підозри, що і він – під контролем російських загарбників.

Харчові продукти

У перші дні вторгнення люди купляли все і по максимуму, на випадок деблокади або загального дефіциту продуктів. У наступні два місяці війни магазини окупованих міст та сіл були спустошені. На полицях залишались мінімум круп, максимум алкогольних напоїв, локальних овочів, подекуди цукерки та приправи. Рашисти жодного разу не пропустили ні української гуманітарної допомоги, ні постачання у магазини.

З багажників авто, з тачок та візків, з саморобних прилавків місцеві мешканці торгували рештами українських харчів, цигарками. Соняшникова олія, дріжджі, дитяче харчування були на вагу золота, якщо взагалі були. Ковбасами і сирами торгували з-під прилавків, як в старі радянські часи.

У травні в м. Мелітополь Запорізької області, м. Нова Каховка Херсонської області українська мережа супермаркетів “АТБ маркет” перетворилась в “СОЦмаркет” та “МЕРАмаркет”. Окупанти влаштували свій бізнес в українських магазинах – “віджали” приміщення, заповнили полиці своїм асортиментом, замінили перші три літери вивіски, розвісили кульки, чекають на клієнтів. Все просто.

Вирощена продукція півдня

Родючі землі Херсонщини та Миколаївщини годували фактично всю Україну. Через тимчасову окупацію, втрачену логістичну систему страждають великі агропідприємства, малий агробізнес та фермери. Ціни на вирощену продукцію сягнули мінімуму як на недавно окупованих територіях, так і в Криму.

Вартість полуниці в окупованих населених пунктах Запоріжжя близько в 3 рази нижча, ніж у Києві та Вінниці. Ціна на огірки на Херсонщині 3 гривні, в той час, як на Львівщині вони коштують у 20 рази більше. Вирощені овочі та фрукти великими обсягами гниють на смітниках під пекучим сонцем.

Медикаменти

Найсуттєвішою проблемою для мешканців окупованого півдня виявилась нестача медикаментів або взагалі їхня відсутність. Черги в аптеках тривали із 5 ранку та до завершення. Найбільше дефіцит ліків відчули люди із захворюваннями серця, щитовидної залози, з онкологією та гіпертонією. Медикаменти замовляли через волонтерів, які, ризикуючи власним життям, доставляли їх з підконтрольної України. Кількість допомоги з препаратами була суттєво обмеженою, такою, щоб при обшуку на російських блокпостах ворог не помітив української допомоги. Траплялися випадки, коли окупанти виявляли волонтерську діяльність — наразі доля добровольців невідома, розшук багатьох з них все ще триває.

Нещодавно ворог відкрив декілька аптек на Херсонщині, раніше відомих на територіях ОРДЛО – “Народная аптека”.

Люди, що потребують медичної діагностики або складного хірургічного втручання, прямують до лікарняних центрів Криму.

Втеча від “русского міра”

За 3 місяці “тихого терору” міста та села спустошились до мінімуму.

“За попередніми підрахунками, з березня лише з Херсона виїхало близько 45% людей, з області — кожен п’ятий. Це катастрофічна цифра” – Геннадій Лагута, голова ХОВА.

Люди різного віку втікають від триколорів через поля та численні блокпости, залишаючи рідні домівки, господарство. Хто через Крим в Грузію, Туреччину, Польщу, більшість — у бік вільної України.

Є і ті, хто через багато причин виїхати з окупації не можуть — фінансова неспроможність, небажання покидати набуте, страх розправи з боку окупантів або загроза замінованих доріг. Адже за час окупації самопроголошена влада не надала жодного зеленого коридору.

• Оксана Глєбушкіна – корінна жителька Херсона, яка від початку війни 62 дні пробула в окупації, а 2 травня виїхала з міста разом з мамою, донькою, колегою та її донькою. Виїхала після того, як 30 квітня зник зв’язок – і це дуже допомогло, оскільки через це окупанти, блокпости яких стояли уздовж траси у бік Берислава-Кривого Рогу, ні разу не перевірили телефон, хоча зазвичай роблять це дуже уважно. Також вона вважає удачею те, що її авто жодного разу не потрапило під обстріл, як це бувало з багатьма.