Подільський районний суд міста Києва зобов’язав авторів програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” спростувати неправдиву інформацію, поширену ними в сюжеті під назвою “Друзі Президента крадуть на оборонці (секретні переписки)”. Цей цикл півтора року тому завдав нищівного удару шансу Петра Порошенка переобратися на другий строк. Тож як вийшло так, що Гладковський-молодший виграв суд при новій владі?
“Йо**ні висотомєри”, або Чому Україна купувала в Росії за завищеними цінами
В основу гучного серіалу “Бігус.Інфо” лягла закупівля висотомірів для ремонту казахського літака АН. Станом на 2015 рік майже вся техніка ЗСУ мала радянське походження, і деталі для неї або вироблялись лише в РФ, або не вироблялись взагалі, і їх потрібно було шукати на складах або знімати з іншої техніки.
З очевидних причин про прямі закупівлі такого товару у виробника чи МО РФ не йшлося взагалі. Для того, щоб військова техніка змогла бодай доїхати до передової, як і для її обслуговування, потрібно було знайти спосіб купити запчастини так, щоб покупця не можна було пов’язати з держструктурами в Україні. Така практика не є унікальною і використовується у всьому світі, часто, щоб обійти накладені на покупця чи продавця санкції.
Для цього зазвичай використовують приватні компанії, які зареєстровані в третіх країнах. Така компанія купує необхідну продукцію начебто для власних потреб, після чого напряму, чи частіше ще через кількох посередників, продає її кінцевому користувачу. Звісно, подібні операції ні покупець, ні посередник не афішує, також з очевидних причин, першою з яких є втрата можливості отримувати необхідну продукцію, як це і відбулось у випадку з Україною. Невдовзі після публікації розслідування ФСБ РФ перекрила канали закупівлі необхідних ЗСУ деталей, про що повідомляли на засіданні тимчасової слідчої комісії Верховної Ради в березні 2019 року.
250 мільйонів для…
У лютому 2019 року, через 4 роки після описаних у програмі подій, та за місяць до першого туру президентських виборів на каналі BIHUS.info вийшов черговий випуск програми “Наші гроші”, в якому автори звинуватили тодішнього заступника секретаря РНБО Олега Гладковського та його сина Ігоря у контрабанді виробів оборонного призначення в Україну та їхній закупівлі “Укроборонпромом” через фірми-прокладки. Зокрема, “Оптимумспецдеталь”.
Матеріал був густо пересипаний фрагментами з виступів Петра Порошенка (попри те, що жодного доказу його причетності автори не надали), з чого деякі глядачі зробили висновок, що він є замовним і націлений на зниження рейтингу п’ятого президента перед виборами. Наступні серії передачі побачили світ 4 та 11 березня, заповнивши медіапростір напередодні виборів президента обговоренням начебто причетності Петра Порошенка до розкрадань в “Укроборонпромі”.
Журналісти на своє виправдання пояснили, що до того вони робили вже сюжети про зловживання при виробництві військової техніки. Отже, не могли не скористатись матеріалом, який вони отримали на пошту, а серіал вийшов у них не тому, що вибори, а через велику кількість матеріалу, про який вони вважали за потрібне розповісти.
У матеріалі Лесі Іванової йшлося про те, що Ігор Гладковський начебто був організатором та учасником схем з розкрадання оборонного бюджету, які створив під протекцією свого батька, Олега Гладковського. Автори програми звинуватили ряд осіб у контрабанді деталей до військової техніки з Росії та продажу їх українським оборонним підприємствам за завищеними цінами, на чому начебто заробили 250 мільйонів гривень.
Уже через тиждень стало зрозуміло, звідки ростуть ноги переписки. Фігуранта журналістського розслідування та кількох кримінальних проваджень Андрія Рогозу затримали після того, як дружина затриманого чиновника доби Януковича Сухомлина написала скаргу у військову прокуратуру, що цей молодик начебто просив у неї 800 тисяч доларів, обіцяючи витягти затриманого чоловіка з тюрми. Для доведення можливого злочину у Рогози вилучили телефон, і частину переписки з нього злили журналістам. Відповідно виникло запитання, наскільки цілісний матеріал скинули журналістам.
Свої звинувачення автори програми мотивували наявністю у них “дампів переписок” фігурантів програми, проте показувати кому-небудь їх відмовились, мотивуючи це тим, що є ризики розкриття джерела інформації.
Але якщо в матеріалі є достатньо цитат з Ігоря Гладковського, то його батько лише згадується у переписках (що він вітався з Рогозою у спортзалі та йому має щось перепасти від посередників).
4 березня 2019 року Петро Порошенко звільнив Олега Гладковського з посади заступника секретаря РНБО, проте уникнути негативного ефекту від виходу програми в ефір йому не вдалось. Команда Володимира Зеленського не упустила такої можливості атакувати опонента, зробивши лозунг “посадіть Свинарчуків” одним із лейтмотивів своєї кампанії. Проте історія на цьому не закінчилась.
Ігор Гладковський звернувся до суду з позовною заявою про захист честі, гідності та ділової репутації у квітні 2019 року, ще перед другим туром виборів. Доки справу розглядав суд, Олега Гладковського встигло затримати НАБУ і навіть вручити йому підозру. Однак… у справі, ніяк не пов’язаній з озвученими в матеріалі BIHUS.info звинуваченнями в контрабанді та розкраданні коштів оборонного бюджету. Попри те, що рік президентства Володимира Зеленського відзначився спробами притягнути до відповідальності Петра Порошенка, його соратників, або хоча б людей, які з Порошенком якось перетинались під час його каденції, ані Олегу, ані Ігорю Гладковським не було повідомлено про підозру в контексті тих звинувачень, які прозвучали в ефірі BIHUS.info.
Що вирішив суд та як на це відреагували сторони справи?
Повний текст рішення Подільського районного суду на момент написання статті ще не складено, проте з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень вступної та резолютивної частини рішення можна встановити, що суд визнав інформацію, озвучену в програмі журналіста Дениса Бігуса “Наші гроші”, недостовірною і такою, що підлягає спростуванню.
Одночасно суд зобов’язав громадську організацію “Том 14” як власника та виробника передачі “Наші гроші”, Бігуса Дениса Станіславовича та Іванову Лесю Олегівну протягом 10 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили зачитати в ефірі програми “Наші гроші з Денисом Бігусом” і розмістити на вебсайті даної програми в розділі “Новини” повідомлення про те, що в передачі “Друзі Президента крадуть на оборонці (секретні переписки)”, яка вийшла в рамках програми “Наші гроші з Денисом Бігусом”, була поширена недостовірна інформація про Ігоря Гладковського як організатора схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського оборонного комплексу. Також відповідачі повинні спростувати поширену ними інформацію про причетність Ігоря Гладковського до ТОВ “Оптимумспецдеталь” та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди та відмивання грошей.
Реакція позивача була доволі скромною. Адвокат Ігоря Гладковського Руслан Волинець обмежився заявою по суті рішення суду, зазначивши, що справа розглядалась у суді майже півтора року в тому числі й через позицію відповідачів, які неодноразово не з’являлись до суду, чим примушували суд переносити та відкладати розгляд справи.
Представник відповідачів, юридична компанія “Міллер”, опублікувала пост на своїй сторінці в Facebook, в якому зазначила про свою незгоду з рішенням суду та намір подати апеляцію.
Фактично представники відповідачів виразили свою незгоду лише з другим пунктом рішення Подільського районного суду Києва, ніяк не прокоментувавши решту пунктів, якими відповідачів зобов’язано оприлюднити повідомлення про спростування поширеної ними інформації щодо причетності Ігоря Гладковського до організації схеми вимивання сотень мільйонів гривень з українського оборонного комплексу, щодо причетності до ТОВ “Оптимумспецдеталь” та схем розкрадання мільйонів на оборонці, російської контрабанди та відмивання грошей.
Проте один із відповідачів, журналіст Денис Бігус, відреагував набагато емоційніше, записавши відео, в якому повідомив, що “сидів вранці невеселий, палив, гуглив і знайшов сайт, на якому були опубліковані ті ж, інші, але ті ж переписки, які й лягли в основу передачі про Ігоря Гладковського”. У своєму пості він надав посилання на сайт, на якому начебто знайшов, начебто випадково, ті ж файли, на базі яких було створено передачу “Друзі Президента крадуть на оборонці (секретні переписки)”.
Реакція на це відео не забарилась, зокрема, деякі користувачі Facebook зауважили, що сайт, який начебто випадково нагуглив Денис Бігус – створено того ж дня, 9 липня 2020 року, о 6:02 ранку, і пошукові системи ще не встигли проіндексувати його, а ті файли, які начебто були отримані авторами програми “Наші гроші” – створено в той самий день, 9 липня 2020 року.
Що далі?
Очевидно, далі буде подання апеляційної скарги відповідачами, а судовий розгляд триватиме ще кілька місяців – на жаль, нинішні реалії з кадровим та фінансовим забезпеченням судів ніяк не сприяють швидкому розгляду справ.
Можна припустити, що суд апеляційної інстанції змінить рішення суду першої інстанції в якійсь частині, ймовірно, в частині визнання недостовірною “всієї” озвученої в передачі інформації. Щодо іншої частини рішення, в якій йдеться про спростування причетності Ігоря Гладковського до організації схем, то відповідачів чекає та ж проблема з доказуванням, яка існувала весь цей час – немає законного способу одержання ними тієї інформації, того “дампу переписок”, на який вони посилаються.
Для того, щоб суд прийняв доказ, він має відповідати вимогам, встановленим статтями 77-78 Цивільного процесуального кодексу України, тобто бути належним та допустимим, отриманим в порядку, встановленому законом, та містити інформацію щодо того, що, власне, доказується. Очевидно, що в законний спосіб отримати файли з листуванням сторонніх осіб автори програми не могли, оскільки подібні повноваження є лише у правоохоронних органів і в чітко окреслених рамках, отже, навіть якщо якісь файли з листуванням Ігоря Гладковського існували та якимось чином були отримані авторами програми “Наші гроші”, доказом у справі про захист його честі, гідності та ділової репутації вони бути не можуть.