Нове розслідування Межі про те, як  Женевська конвенція стирає межі соціальної справедливості, та чому держава на вбивцю витрачає більше, ніж на майбутнього захисника?

На Росії купують мотивацію так званих «СВОшників».

З інформації ворожих «ЗМІ», у Білгородській області оголосили рекордну суму одноразової виплати за підписання контракту з Міноборони.

Мова йде про 3 млн рублів або 32 тисячі доларів.

За словами губернатора області В’ячеслава Гладкова, виплату підвищили на 2,2 млн рублів.

Наше військо – це не про гроші. Це про ідею, боротьбу, сміливість.

Саме захисники, в тому ж числі і майбутні – пріоритет номер один під час війни.

Тому з метою встановлення соціальної справедливості редакція Межі провела власне розслідування.

У Мережі спалахнув скандал, навколо забезпечення курсантів – юнаків та дівчат, які пішли опановувати військову справу у вищі навчальні заклади.

За словами начальника штабу бригади «Азов» Національної Гвардії України, підполковника Богдана Кротевича, російські військовополонені отримують заробітну плату в розмірі півтори тисячі гривень, тоді як українські курсанти-військовослужбовці отримують суми від 620 до 790 гривень.

«Вже не знаю, як можна продовжувати так низько і безпринципно плювати на своє населення і військовослужбовців, які фактично дають усім українцям право на існування. Щоразу, коли я впевнений, що нічого в цьому світі мене більше не здивує – або політики, або вище військове керівництво просто ніби каже «холд май бір», і плює в обличчя всім військовим в першу чергу», – обурюється Богдан Кротевич.

Підтримує Кротевича й армійський офіцер на псевдо «Юнкер» та зазначає, що курсант – це не студент, адже зараз курсанти – це інструктори на полігонах і допоміжна сила формування нових підрозділів.

«Я вже давно не курсант, але я буду добиватись справедливості, яку проігнорували в 90-их роках і ще досі вважають, що курсанти – це непотріб. Це цвях в руйнацію мотивації майбутніх офіцерів і нашу армію загалом. І це не вирішується роками. Зате полонені вбивці отримують 1.5к», – пояснює він.

«Під час навчання курсанти є повноцінними військовослужбовцями. Вони прийняли бій 24 лютого, вони навчають мобілізованих та беруть участь в закордонних навчаннях як перекладачі, вони охороняють аеродроми та військові частини. Держава ж у відповідь називає курсанта «срочніком» і забезпечує грошовим забезпеченням в 620 грн, що менше ніж платять зекам чи російським полоненим. Цього не вистачає на базові потреби, що вже говорити про спорядження», – розповідають у курсантсько-офіцерській спільноті «SLON FM» та зазначають, що вже зараз вищі військові навчальні заклади страждають від недобору, адже молодь не хоче пов’язувати своє життя з армією на таких умовах.

“Строкова служба в Україні є скасованою. Наразі, наскільки мені відомо, присутнє таке поняття, як базова військова освіта. Курсантів вищих військових навчальних закладів абсолютно недоцільно прирівнювати до строковиків, оскільки ці люди [курсанти – ред.] свідомо стали на шлях військових, які будуть у складі офіцерів Сил оборони Україні та матимуть у своєму підпорядкуванні людей, техніку та інші засоби ведення бойових дій”, – розповів у коментарі для нашого видання офіцер бригади Азов, випускник Національної академії сухопутних військ, засновник курсантсько-офіцерської спільноти «SLON FM» Юрій “Мілан” Гаврилишин.

Рік тому обʼєднання «SLON FM» звернулися до президента України та написали петицію з вимогою прирівняти курсантів ВНЗ до військовослужбовців контрактної служби.

Потрібну кількість голосів петиція набрала. Втім, відповіді немає і досі.

Саме тому «курсантське» питання й нині актуальне.

Власне, фінансування утримання полонених росіян не вперше обурює суспільство.

Адже, на одного військовополоненого держава витрачає майже в 5 разів більше, ніж на деяких пенсіонерів. Це без урахування ймовірної зарплати.

У Мін’юсті розповіли, що на утримання йде близько 10 тисяч гривень щомісяця.

Водночас мінімальна пенсія в Україні складає 2361 гривня, а мінімальний розмір грошового забезпечення в лавах Збройних сил станом на 2024 рік складає 20130 грн.

Чому так відбувається?  Демократична частина світу має такі угоди, як Женевська  конвенція.

Вона регулює закони та звичаї ведення війни. Включно, з питанням поводження з військовополоненими.

Ми не вподобаємось до ворога. Вони – нелюди. Ми – частина цивілізованого світу.

Сприйняття нас міжнародними партнерами та їх допомога безпосередньо залежить від виконання цих норм, а недотримання конвенції може «дорого» обійтись.

Втім,  напруження серед суспільства з цього приводу існує.

Тому парламентарям й уряду варто докладати усіх зусиль, аби ситуацію унормувати. Зокрема, й «курсантське» питання, адже втрата майбутніх офіцерів, свідомої молоді у період війни, – неприпустима.