Чому важливо нарешті призначити голову САП, і чому цього досі не відбулося, #Букви запитали у Марка Савчука, голови ради громадського контролю НАБУ.

– Перш за все, давайте розкриємо для наших читачів, чим важливе призначення голови САП? Чому призначення САП є важливим для України?

– Для того, щоби відповісти на це питання, необхідний контекст. Людям потрібно пояснити, що таке САП, навіщо він потрібен тощо. Доки люди не розуміють, що таке САП (а я щиро вірю, що таких більшість), немає сенсу пояснювати призначення глави. Після 2014 року Україна почала проводити фундаментальні реформи у різних напрямках, у боротьбі з корупцією зокрема. Частиною цих реформ було створення нових інституцій, які борються з корупцією. 

НАБУ, САП і ВАКС – три нові інститути, які борються з корупцією. Перша частина – це НАБУ [Національне антикорупційне бюро України], орган досудового розслідування. Це детективи, які шукають докази корумпованості топчиновників. НАБУ бореться лише із топкорупцією.

Друга частина – це САП, Спеціалізована антикорупційна прокуратура. Вона опікується процесуальним наглядом над слідством, підписує процесуальні документи: ордери, підозри, дозвіл на прослуховування тощо. 

Потрібно розуміти, що орган досудового розслідування (НАБУ) без прокуратури (САП) нічого робити не може. Й інші органи досудового розслідування без неї так само працювати не можуть. Для прикладу, наведу МВС та СБУ. Це також органи досудового розслідування, вони також шукають докази. Але у них не САП, а Генпрокуратура. САП і Генеральна прокуратура одне від одного абсолютно незалежні. Обидві виконують роль процесуального нагляду та безпосередньо подають справи у суді, при тому вони є стороною обвинувачення. Та людина, яка говорить у суді, що корупційний чиновник має сидіти у в’язниці, і надає докази – це прокурор. Це та сама людина, яка слідчим підписувала документи, вона ж наприкінці справи бере папку з доказами і йде до суду, і намагається посадити цього чиновника до в’язниці. А адвокати чиновника захищатимуть. Ось чим займається САП. 

А ВАКС [Вищий антикорупційний суд] – це безпосередньо суд, де це все відбувається. І ось ми маємо трійку: НАБУ, яке шукає докази, САП підписує документи, необхідні слідству, та подає справу у суді, та ВАКС, який і є судом.

– Все зрозуміло. Ця трійця між собою взаємопов’язана, і будь-яка боротьба з корупцією та покарання винних не є можливою без повноцінної діяльності всіх ланок. 

– Так. Тепер можна говорити про САП, і чому призначення його глави настільки важливе. Попередній глава САП – Назар Холодницький; у 2020 році він подав у відставку. Як тільки САП втратив свого голову, постало питання про новий конкурс на очільника організації. Він розпочався приблизно через пів року. Отже, у нас уже півтора року триває конкурс на голову САП. Щоб ви розуміли, конкурс на главу БЕБ [Бюро економічної безпеки] від початку до кінця зайняв лише 15 днів.

Які проблеми починаються у САП без керівника? Перше – стабільність самої структури та системи. Оскільки Україна не є законослухняною, тобто у нас масова корупція, вона — скрізь і, на жаль, прийнята суспільством. У нас суспільство поки що не виступає активно проти корупції – і це є великою проблемою. Українці дуже толерантні до топкорупції, навіть до політичної. Коли немає голови у такому органі, як САП, він починає потихеньку розвалюватися. Тому, що він як інститут – ще не настільки стійкий, і йому на початку його роботи потрібен лідер, який його за собою тягнутиме. А лідера немає півтора року. І тут ми говоримо про ту армію корумпованих чиновників, які постійно хочуть корумпувати САП, тобто заплатити гроші, щоб справа “загубилася”, або щоб вона тривала нескінченно – в такому випадку у них це вийде. 

Немає людини, яка САП захищатиме. Допустимо, як це робив Ситник [Артем Ситник, перший директор Національного антикорупційного бюро України] з НАБУ. Тут ще треба розуміти, що НАБУ намагалися корумпувати постійно – вічно хтось приходив із хабарями. Якщо не буде лідера, який усі ці речі жорстко припинятиме, то природно, що команда потихеньку розвалюватиметься. Це зараз і відбувається із САПом. 

В нинішніх умовах не виключено, що якась частина САП уже продалася. Їм не потрібно витворяти якесь свавілля, їм достатньо просто не працювати. І за півтора року ми вже бачимо, що чомусь (чому конкретно – у нас даних немає) ефективність цього органу вже падає. Однак, з радістю можна сказати, що частина САП продовжує працювати. Це ті самі ідейні прокурори, які сказали, що їм все одно, і що вони там до кінця. Однак, якщо в САП призначити нормального голову, то організація почне змінюватися. Лідер зможе потихеньку звільняти корупціонерів, прибирати від них справи, знижувати їхній вплив у структурі.

Друге – те, що ми взяли на себе зобов’язання це зробити. І воно додатково посилилося, коли 1 вересня 2021 року Володимир Зеленський приїхав до США з візитом до президента Байдена і сказав: “Як тільки я повернуся до України, я сприятиму якнайшвидшому завершенню конкурсу на голову САП”, – і… З того часу нічого не відбувається, і це дуже негативно впливає на наші відносини із Заходом.

Тепер остання частина. На якій стадії перебуває конкурс? Що відбувається саме зараз? Конкурс уже закінчився, у фінал вийшли двоє людей. Перший – детектив НАБУ, який лідирує за очками, його звуть Олександр Клименко. На другому – прокурор Генпрокуратури Андрій Синюк. 

Переможець за балами фактично відомий, це Клименко. Все, що залишилося зробити – щоб конкурсна комісія зібралася в одній кімнаті та затвердила ці результати. Тобто, зробила їх офіційними. І цього вже пів року як не відбувається. Для наших західних партнерів цілком очевидно, що ми просто затягуємо призначення глави САП. Цілком очевидним є політичний вплив на цей процес.

– Наскільки я зрозуміла, за відсутності голови САП значна частина впливу в правоохоронній системі зосереджується в руках Генпрокурора, призначення та звільнення якого є частиною функцій президента, так?

Ну, перше – це те, що підписувати підозри спецсуб’єктам може лише Генпрокурор чи його заступники. Глава САП з ієрархії прокуратури дорівнює заступнику генпрокурора, однак у людей складається враження, що якщо він — заступник прокурора, отже, він перебуває під ним, але це не так. Цей рівень ієрархії дано главі САП для того, щоб він міг підписувати підозри спецсуб’єктам, тобто народним депутатам, суддям тощо. Ось чому вважається, що глава САП в ієрархії є заступником Генпрокурора, насправді ж він від нього є повністю незалежним. Генпрокурор нічого не може наказати голові САП. 

Коли глави САП немає, виникає логічне питання. Хто є виконувачем обов’язків? На даному етапі це — Макс Грищук, він був заступником Холодницького і, відповідно, виконує зараз обов’язки в.о. очільника САП. Згідно з дорученням Генпрокурора, тепер, за законом, виконувач обов’язків не переймає повноважень глави САП. Тобто, він просто виконувач обов’язків, але без повноважень людини, обов’язок якої виконує. І підписувати він нічого не може, тому що у нього немає прав як у заступника Генпрокурора.

У такому разі вплив Генпрокурора на правоохоронні структури сильно підвищується.

– Це саме Клименко розслідував справу заступника керівника ОПУ Олега Татарова, так же? 

– Все правильно. Це досить смілива людина, яка готова працювати у найсерйозніших справах, і можна говорити, що не в останню чергу ОПУ максимально намагається відтягнути призначення Олександра Клименка на посаду очільника САП, оскільки розуміють, що після цього буде. 

Якщо ви почитаєте допис про РГК НАБУ, ми там дуже детально описували, як збиралася конкурсна комісія для вибору голови САП – ви там побачите велику кількість осіб, пов’язаних із Татаровим, що логічно, бо він – такий собі Project Manager правоохоронної системи України. Там його науковці з університету, інші знайомі. 

Одначе, добре, що члени комісії САП складаються з двох груп: з іноземців та наших представників. Усі наші так чи інакше пов’язані з Татаровим, а іноземці – об’єктивні. Завдяки тому, що їхній вплив був 50/50, ми наприкінці отримали двох фіналістів. Один – кандидат від НАБУ, другий – від Генпрокуратури. З огляду на те, що кандидат від НАБУ набрав більше балів, то він і має перемогти. Конкурсна комісія не обирає між ними двома, вона бере того, хто має більше балів.

– Якщо знайдуть якийсь привід, щоб відмовити переможцю, що буде далі? Чи буде новий конкурс, скільки він триватиме? Як Україна виглядатиме в очах міжнародних партнерів?

– Це буде катастрофою. Нам дали кандидатство в ЄС, і я думаю, що може постати питання того, щоб його забрати. Нам кандидатство дали з певними умовами. Воно не нескінченне, ми його збережемо лише у разі виконання реформ. Якщо ми їх не виконуємо – то у нас це кандидатство забирають. Призначення глави САП – одна з умов збереження [кандидатства]. Тобто, якщо ми цей конкурс провалимо, анулюємо або ще щось – це буде залізобетонний аргумент для ЄС, щоб забрати в України статус кандидата на вступ в Євросоюз. Це буде репутаційна катастрофа для України та її влади, а Росія просто вийде, розведе руками і скаже: “Ми ж говорили, що Україна – це Сомалі. Що ж ви дивуєтесь? Слухайте краще нас, домовляйтеся з нами”. Це, до речі, і є позиція Росії. Вони намагаються переконати Захід, що з Україною не слід мати справ, вона свого слова не тримає, своїх зобов’язань не виконує. Мовляв, Росія хоч і вбиває, але з нами можна домовитись і зобов’язання ми виконуємо.

Це буде репутаційна катастрофа – вкотре. Величезна кількість аргументів для противників України – по-друге. І ще: обсяг фінансової та військової допомоги Україні. Я пов’язую це безпосередньо з тим, як ми робимо реформи. Для Заходу ми є абсолютно незрозумілою країною. І ось чому: за пів року до повномасштабної війни США нам фактично кричали, що буде війна, щоб ми готувалися, закуповували зброю, тренували військових і так далі. Натомість ми “пиляли” гроші, не проводили жодних реформ, обзивали Захід і США, зокрема “Гірші, ніж Скабеєва” (це слова Арахамії за тиждень до війни). 

Взимку “розпиляли” величезну кількість грошей з олігархом Фірташем на ринку газу. Фірташ – це мало того, що корупціонер, це ще й дуже багата і проросійськи налаштована людина. Буквально в той момент, коли російські війська вишиковувалися біля наших кордонів, наша влада пиляла гроші разом із проросійським олігархом. Захід про це чудово знає, і коли ми приходимо до них і говоримо “дайте нам зброю”, вони щиро не розуміють, що ми маємо на увазі. Тобто, як можна одночасно “пиляти” гроші з російським олігархом і просити зброю для боротьби з Росією? 

Одначе, якщо ми почнемо проводити реформи, то Заходу буде комфортніше давати нам і гроші, і зброю. Але ми завжди говоримо, що самі дамо раду з нашою країною, звісно, ніхто не хоче накачувати нас озброєннями. Тому я і вважаю, що призначення прокурора САП є дуже важливим для України. Чим більше ми виконуватимемо свої зобов’язання, тим більше допомоги Захід нам надаватиме. 

Я пов’язую реформи не лише з репутацією нашої країни, не лише із внутрішніми інтересами, а й із питанням виживання. Відсутність реформ = смерть наших солдатів. Нам зброю у повному обсязі не постачають просто тому, що не до кінця довіряють. Щоб цю довіру заслужити, нам необхідно виконувати взяті на себе зобов’язання – і тоді ми станемо прозорішими і зрозумілішими для Заходу. Ми самі сказали, що призначимо главу САП. Сказали ми це ще 1 вересня 2021 року. Ми досі цього не зробили. Навіть більше, конкурс уже завершено, і переможця визначено. Потрібно просто зібратися в одній кімнаті та затвердити рішення.

– Чи пов’язане призначення голови САП, і, відповідно, його повноцінне функціонування з подальшою розбудовою України з точки зору того, що будуть менше боятися інвестувати в Україну, зникне страх того, що бізнес рейдернуть?

– І так і ні. Воно ніби й працює у цей бік, але повністю не закриває ці речі. У цій темі багато аспектів: реформа податкової системи, правоохоронної. Сама наявність прокурора САП не скасовує наявність рейдерства у країні. Це комплексне питання, тож інвестор, думаючи, заходити йому в країну чи ні, думає комплексніше, ніж просто про главу САП.

Призначення глави САП – просто один з елементів всього комплексу реформ. Судова система тут відіграє більшу роль, ніж глава САП, і реформація судів теж є одним із критеріїв збереження статусу кандидатів.