В Україні – рекордне зростання цін на соняшникову олію. Ціна пляшки об’ємом в 0,9 літра, яка в листопаді 2020 року становила 35,49 гривень, вже в грудні досягла 47,3 гривень, а зараз перевалила за 60 гривень. На тлі помітного подорожчання майже всіх категорій базових продуктів харчування, це могло б вважатися нормативним, якби не одне але: Україна – найбільший в світі виробник соняшникової олії і номер один за обсягом поставок цього товару на світовий  ринок. Потреба внутрішнього ринку в цьому продукті становить близько 0,5 млн  тонн, в той час як обсяг виробництва перевищує 7 млн ​​тонн – і більше 90% його йде на експорт.

Ключовий фактор подорожчання  соняшникової олії цілком об’єктивний: різке  зростання експортних котирувань (в окремі тижні ціни додавали 100 дол на тонні) під впливом  низки ризиків. До таких сервіс Refinitiv Agriculture відносить зокрема відновлення росту цін на нафту, а також побоювання відносно стану врожаю сої в країнах Південної Америки.

Ціни пропозицій з постачання масла в період квітень-червень перевищують $ 1700 за тонну (FOB). З початку 2021 року ціна зросла на $ 500 за тонну, з жовтня минулого року – більш ніж на $ 800 за тонну.

За даними ФАО, за рік (з лютого 2020 по лютий 2021) ціни на рослинні олії зросли на 50%.

У свою чергу зовнішні ціни тягнуть за собою внутрішні, в першу чергу на сировину – виробники соняшника притримують урожай в очікуванні подальшого зростання вартості. До специфічно-українських чинників, що стимулювали подорожчання можна віднести зростання вартості енергоресурсів.

Відзначимо, що нинішній сплеск цін під впливом світової кон’юнктури – не перший і, звісно, не останній в ринковій історії України.

Однак він точно перший, коли влада не зробила геть нічого, щоб змусити виробників поділитися маржею на користь внутрішнього споживача.

З огляду на незначну питому вагу внутрішнього ринку в загальному обсязі торгівлі українською олією у виробників є ресурс для зниження цін на 10% в обмін на безперешкодні дії щодо решти 90%. Принаймні таку логіку сповідує регулятор в країнах, де з владою рахуються. Так, в Росії і Казахстані запроваджено граничні ціни на соняшникову олію в роздрібній торгівлі, в Киргизстані – заборона на поставки олії за кордон, а в Білорусі діє цінове регулювання.

Можна сказати, що не треба брати приклад з країн з диктаторським устроєм. Але в минулі часи в Україні Кабмін також діяв твердою рукою, не даючи виробникам зариватися.

Це були дуже різні історії – від викручування рук і залякування до джентльменських домовленостей з учасниками ринку притримати ціни, але ніхто не відпускав ситуацію на самоплив, як це роблять Кабміни при зеленій владі.

Отже, згадаємо.

Навесні 2008 року через різке зростання цін уряд Юлії Тимошенко запровадив експортну квоту на олію в обсязі 200 тис. тон на період до 1 липня. Виробники вибрали цю квоту мало не за місяць, після чого змушені були піти на переговори з Кабміном, який підвищив допустимий обсяг експорту до 500 тис тонн. Обмеження спровокували скандал і колапс на ринку – майже третина квоти дісталась єдиному гравцеві ( «Кернел»), в той час як у більшості експортерів були зупинені заводи через затоварення складів.

Ці дії наклалися на протистояння прем’єра з президентом Віктором Ющенком – і останній відміняв постанову Кабміну з тим, щоб підвищити допустимий обсяг експорту.

Навесні 2011 року зростання цін було  аналогічне  нинішньому – з 9,50 грн/літр у вересні 2010 року до 15 грн в лютому 2011. Але влада Партії Регіонів діяла “злагоджено” і у відповідь на подорожчання просто ввічливо запропонувала гравцям добровільно знизити обсяги експорту. Виробники соняшникової олії з готовністю взяли на себе зобов’язання щодо зниження темпів торгівлі (в межах 5% щомісяця) і спрямування цих обсягів на внутрішній ринок. Уряд  натякнув на конкретні параметри ціни літра олії  в роздробі – не більше 8-9 гривень.

Цю ціну гравці вважали прийнятною, особливо після недвозначного натяку з боку Кабміну про можливе запровадження квот на експорт олії. У нього вірилося дуже легко, оскільки  аналогічні обмеження діяли в той момент на зерновому ринку.

Паралельно «привіт передав» Антимонопольний комітет, порушивши справу проти “Сантрейд”, “Кернел-Трейд” і “Пологівський олійноекстракційний завод” за ознаками зловживання монопольним становищем на ринку соняшникової олії.

Надалі Кабміни Яценюка і Гройсмана сповідували  м’якшу стратегію, йдучи шляхом переговорів і регулювання цін в роздробі, але в той же час перевіряючи виконання бізнесом взятих на себе зобов’язань в частині експорту в рамках Меморандуму.

Як діє в обставинах різкого зростання цін зелена влада? Якщо коротко – то ніяк.

Через очевидну слабкість влади будь-які меморандуми перетворилися на формальність і бізнес останні два роки діє у зрозумілій для себе логіці максимізації прибутку. Україна в 2020 році збільшила експорт рослинних олій у порівнянні з 2019 роком на 9,9% – до 7,311 млн тонн, сума грошових надходжень зросла на 21,9% – до $ 5,675 млрд. Частка соняшникової олії в загальному обсязі експорту у вартісному вираженні склала 10,8%.

Уряд в особі Мінекономіки виступив з обережною пропозицією зафіксувати ціни на ключові продукти харчування в тому числі соняшникову олію, однак, наскільки відомо отримав  рішучу відсіч.

«На сьогоднішній день ніяких документів з боку асоціацій пекарів і борошномелів, що підтверджують якесь добровільне зниження цін на готову продукцію в роздрібній торгівлі, немає і бути не може. Ми живемо і працюємо в ринкових умовах, конкуруючи як безпосередньо всередині країни, так і відчуваючи конкуренцію з боку зовнішніх постачальників борошномельної продукції на український ринок. Тому ніяких зобов’язань борошномели України щодо фіксування цін або станом на 1 лютого, то на 1 березня або на будь-яку іншу дату брати не можуть і не будуть», – сказав Родіон Рибчинський, глава Асоціації борошномелів.

В асоціації «Укролія» висловилися менш конкретно, роблячи акцент на неприпустимості експортних обмежень: «Всі сторони погодилися, що згідно прогнозних балансів попиту і пропозиції, внутрішній ринок повністю забезпечений основними видами продовольства внутрішнього виробництва. При цьому, учасники ринку підтвердили, що вони готові стабільно і безперебійно забезпечувати внутрішній ринок продовольством в необхідних обсягах», – йдеться в заяві Асоціації.

Для розуміння контексту важливо відзначити, що деяких з представників великого аграрного бізнесу називають спонсорами «конвертів» для “Слуг народу”, що звичайно ускладнює можливість діалогу з ними як мінімум на рівних.

Можливо саме тому виробники олії стали основними бенефіціарами раптово прийнятого в кінці минулого року законопроекту про зниження податку на додану вартість в АПК до 14%. Це рішення негативно позначилося на підприємствах м’ясної і молочної переробки, зумовивши подорожчання товару «білих» виробників у порівнянні з тінню на 7,2%. У той же час виробники олії і в першу чергу найбільший з них, холдинг Кернел, отримали можливість економії на закупівлях сировини.

«Сумно. Помилку треба виправляти», – визнав голова комітету Верховної Ради України з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев.

ТОП-3 покупці української соняшникової олії

Дані: Державна митна служба України