Медійна присутність звільненого заступника голови ОП донедавна ледь не перевищувала таку у самого президента Зеленського. Тимошенко був регулярним гостем Єдиних новин, його телеграм-канал – наповнений контентом про наслідки обстрілів в регіонах (майже завжди всупереч позиції МО щодо публікації такого контенту не раніше, ніж через 3 години після влучання), а чутки про своє звільнення він сам називав “брєднями з телеграм-каналів” за кілька днів до самого звільнення.
В одному з випусків Єдиних новин ведуча навіть запитала Тимошенка про те, навіщо він катається прифронтовими регіонами, якщо, за його ж словами, там “все працює” і місцева влада теж “працює”.
Наскільки ефективно працює та місцева влада без Тимошенка, ми так і не дізнаємось, адже частину голів ОВА в областях, куди найчастіше їздив Тимошенко, звільнили вслід за ним (хоча знаємо, що щонайменше в одному випадку президентська програма “Пунктів незламності” виконувалась силами та коштами органів місцевого самоврядування, а не зусиллями ОВА чи ОП).
У цьому контексті приклад Кирила Тимошенка є цікавим не лише через кількість скандалів, яких чимало – конфлікт з мером Чернігова Атрошенком (дійшло навіть до заборони останньому виконувати посадові обов’язки), використання Chevrolet Tahoe з партії, що була передана General Motors для евакуації цивільних з районів бойових дій, пересування на новому Porshe Taycan та життя в будинку площею 1200 квадратних метрів з виходом до Дніпра (сам Тимошенко пояснював потребу в цьому будинку питанням безпеки), закупівлю на 120 мільйонів гривень держканалом “Рада” (який сам по собі є суцільним скандалом) послуг компанії, яку пов’язують з Тимошенком (той же канал включив Тимошенка до списку “Облич року” поряд з очільником ГУР Будановим та спікером Стефанчуком і першим віцеспікером Корнієнком, але не включив, наприклад, Володимира Зеленського чи Валерія Залужного).
При цьому, повною протилежністю до кількості скандалів та медійної активності є масштаб ролі заступника голови Офісу президента Кирила Тимошенка в державному механізмі, яка перевищує хіба масштаб ролі радника голови Офісу президента. Адже за змістом пункту 28 частини 1 статті 106 Конституції та Положення про Офіс президента, це допоміжний орган для забезпечення діяльності президента і всі повноваження його співробітників зводяться до виконання цього завдання. І хоч у відповідному Положенні спробували дещо “розширити” сферу діяльності ОП, додавши пункти про “інші функції”, але в будь-якому випадку – ОП не має жодних власних управлінських чи розпорядчих повноважень стосовно інших органів державної влади, установ, організацій чи їхніх посадових осіб. Також не йдеться про делегування повноважень президента, адже стаття 106 Конституції прямо це забороняє.
Звісно, на практиці все працює трохи не так радикально і за загальною згодою працівники ОП фактично сприймаються як представники президента з відповідним обсягом легітимності. Звісно ж, це працює лише до того моменту, доки президент зберігає свою легітимність і посаду, та з цим у президента Зеленського проблем немає, надто під час воєнного стану. У кого з цим проблеми можуть виникнути, так це в посадовців, з якими “представники президента” співпрацюють, адже документи підписувати їм, і відповідальність, зрештою, також на них.
Взяти, до прикладу, той самий Chevrolet Tahoe: в ланцюжку відповідальних за його передачу немає Кирила Тимошенка. Від компанії-власника (виробника) ці авто надійшли до України, через митницю були передані на баланс якогось державного органу, установи, організації чи підприємства (як виявилось, дізнатись про те, на баланс якого саме органу вони були передані – дуже проблематично, але ситуації це не змінює). Особа, уповноважена ухвалювати рішення щодо передачі майна у цьому органі, тепер є відповідальною за подальшу долю цих авто – їх зберігання, передання далі по ланцюжку, списання, втрату і так далі. Ця ж службова особа є суб’єктом кримінального правопорушення, наприклад за 191 або 364 статтею ККУ. На відміну від Кирила Тимошенка, який є лише “вигодонабувачем” у цій історії. І все.
Звісно, пан Тимошенко “постраждав” медійно, оскільки його ім’я тепер пов’язують з корупційними скандалами. Але такі проблеми актуальні лише для публічних людей та політиків, публічна репутація яких є їхнім основним ресурсом. Але який політичний рейтинг чи майбутнє є у Кирила Тимошенка? Такий самий, як і його повноваження – нульовий. Політичний рейтинг є у Володимира Зеленського, і він його поліпшив, дистанціювавшись від Тимошенка.
Цей факт як ніхто має зараз розуміти, наприклад, ексочільник Дніпровської ОВА Валентин Резніченко, теж фігурант корупційного скандалу на 1,5 мільярда бюджетних гривень на ремонт доріг, які, так само як Chevrolet Thahoe в Тимошенка, загадково опинились в компанії однієї пані (формально), яку з паном Резніченком пов’язують якісь стосунки.
Доки Кирило Тимошенко залишався на посаді заступника голови ОП, Валентин Резніченко їздив з президентом до щойно звільненого Херсона (хоча, здавалось би, який стосунок голова Дніпропетровської ОВА має до Херсона), і свіжий скандал за його участі нікого в президентській команді не бентежив. Проте, разом зі звільненням пана Тимошенка, посаду втратив і пан Резніченко, а скандал і запитання у НАБУ – залишились. Мабуть, зайве нагадувати, що “крайнім” та людиною з правом підпису в цій ситуації куратор “Великого будівництва” (а згодом і ремонту доріг) Кирило Тимошенко теж не є. До слова, цілком може бути, що цією людиною є навіть не сам Валентин Резніченко, а хтось з його заступників, але суті це не змінює.
Звісно, все це не означає, що Кирило Тимошенко стовідсотково зможе просто зібрати речі і повернутись з Банкової до свого медіабізнесу. Зрештою, залишається ще стаття 368-5 КК України, яка передбачає відповідальність за незаконне збагачення, тобто набуття особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, активів, вартість яких більше ніж на шість тисяч п’ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян перевищує її законні доходи. З урахуванням норм підпункту “ї” пункту 1 частини 1 статті 3 закону “Про запобігання корупції”, заступники голови ОП можуть бути суб’єктами цього злочину. Або стаття 366-2 КК України – декларування недостовірної інформації. Проте перевірити це заважає закрита публічна частина реєстру декларацій, та й, найімовірніше, і будинок, і авто, які фігурували в скандалах, він орендував, а не придбав. Крім того, не слід забувати, що його дружина також займається кінобізнесом, тож пояснити походження майна можливо.
Також не слід забувати про статті 26-28 КК України (співучасть та вчинення кримінального правопорушення групою осіб, зокрема й за попередньою змовою) – за умов, що інформація про таку змову уже є у розпорядженні правоохоронних органів, або буде одержана від когось з потенційних або поточних учасників кримінальних проваджень. Звісно ж, до появи відповідних повідомлень НАБУ та САП все це – лише припущення.
Проте, у разі підтвердження подібних припущень це вже буде свідченням того, що в ОП навчились реагувати на випередження та дистанціюватись від токсичних персонажів до того, як вони стануть занадто токсичними, на відміну від випадку з Олексієм Арестовичем. Однак, людям, які нестимуть відповідальність і без статей про співучасть, від цього ніяк не легше.
Все це є зайвим приводом для нас, а найголовніше – для посадових осіб та державних і муніципальних службовців, пригадати, що політичний вплив – річ мінлива, найчастіше – неочікувано мінлива. Тоді як прагнення суспільства до соціальної справедливості (незалежно від вкладеного у це поняття змісту) та закон, який покликаний це прагнення втілити – вічні.