#Букви поспілкувались з корінною мешканкою Каховки Наталею, яка, попри окупацію й небезпеку, залишається на рідній землі. 

— Наскільки відчутно зменшилась кількість мешканців у місті за чотири місяці окупації? 

— Дуже відчутно! Останні удари по Херсонщині спровокували ще одну хвилю біженців. У під‘їзді нашого друга з 20 квартир лише у 5 залишились жити. Людей після 16:00  на вулицях міста взагалі немає. Збільшується потік лише у неділю. Молоді й дітей майже не зустрінеш.

— У якому напрямку більшість херсонців евакуюються? 

— Взагалі їх два лише. У бік підконтрольної України чи через Крим – в Європу. За моїми спостереженнями, більшість все ж таки через Крим виїжджають. Через різні причини. Основна — чоловіки можуть законно потрапити за кордон. Проте шлях у них зовсім нелегкий через Росію… Ще вважають, що так безпечніше. Колони на Крим не обстрілюють окупанти. 

— Чому, на вашу думку, все ж таки є ті, хто залишаються? Ви, наприклад. 

— Люди просто фінансово неспроможні виїхати. Дорога у будь-якому напрямку дуже дорого обходиться. Особливо тим, в кого немає свого транспорту. Дорога з Херсона до Запоріжжя коштує 5000, а через Крим у Польщу – близько 20 000. Багато хто залишається через набуте роками майно, адже мародерів ніхто не скасовував. Ще через вік або літніх батьків, яких неможливо вивезти, як і залишити. 

— А що стосується продуктів в магазинах, їх виробників і цін? Чи не немає дефіциту харчів?

— Майже у всіх магазинах цінники – у гривнях і в рублях. Це обов’язкова умова від російської влади. А з продуктів багато є таких, що виробляються на наших окупованих землях й розповсюджується тут же. Молочні продукти – з Мелітополя, ковбаса – з Бердянська, хліб – з Нової Каховки та Бериславу. Олії й борошна є ще залишки українського виробника. А побутову хімію, цукерки і навіть яйця нам привозять з Росії. 

— Як відбуваються виплата пенсій зараз? Адже “Укрпошта” більше не спроможна працювати на окупованій Херсонщині, а, отже, й виплата українських пенсій готівкою для громадян тепер недоступна. 

— Так, це правда. Пенсії від України отримують лише на банківські карти. Вони, звісно, є далеко не у всіх літніх. Проблема навіть використовувати кошти, що на карту надходять — мало де продовжують приймати безготівковий рахунок. Я чула про роздавання матеріальної допомоги від Росії у розмірі 10 тисяч рублів, здається… Не впевнена, що купюра – не фальшива, і чи цього вистачить для пенсіонера з цими космічними цінами. 

— Чи забезпечують Херсонщину медикаментами? 

— Ні. Це мінімум. Люди дуже страждають, що не можуть отримати нормальної медичної допомоги й препаратів. Через Крим намагаються замовити якось, привезти. Знаходять ще через волонтерів. Але дефіцит ліків все ж таки є, це відчувається.

— На Херсонщині почала видавати паспорти Росії. Чи обов’язкове отримання цього громадянства?  

— Поки що – не обов’язкове начебто. Але до мене вже підходили знайомі, що казали про умови цього паспорта: або робиш, або виїжджаєш звідси. Звісно, ми його не збираємось робити й до максимуму будемо цю процедуру відтягувати, сподіваючись на повернення України. 

— Чи стикається населення з військовими РФ, якось контактують одне з одним? Блокпости, перевірки гаджетів, авто й документів, як зараз це все працює?

— Певні категорії людей вимушені з ними спілкуватись. Наприклад, всі, хто вели свій бізнес, тепер повинні переоформлювати документи й співпрацювати з Росією, платити податки і т.д. В іншому випадку — майно, що належить підприємству, конфіскують. Я знаю, що бухгалтерів масово викликають до виконкому, видніються черги людей. Їм теж якось треба виживати, хоч Росія і не забезпечує нормальною зарплатою, та й узаконити влада не може це навіть у себе. А з приводу блокпостів і перевірок, патруль після серій підривів автівок колаборантів активізували потужно. Контролюють й прискіпливо ставляться саме до молоді. 

— Який настрій відчувається у громадян? Чи є ті, кому вдається жити звичайним життям? 

— Спротив у населення – сильний, є й проросійські й колаборанти, це правда. Але більшість все ж таки дуже патріотично налаштовані. Не вдається ніяк жити, як раніше. Бо ти банально йдеш відпочити на річку, а бачиш, як молодий хлопець, одягнений в цивільне, уважно підслуховує розмови людей. Його видали ноги, що були в мозолях від важких берців, він явно довго перебував у закритих чоботях. І, щойно він у діалозі почує щось проукраїнське — цих людей відразу забирають військові. Ось така свобода слова в Росії. Такі випадки ставались з рибалками на пірсі. Чоловіка прямо з берега забрали на 12 діб. Коли відпустили додому — він сам не свій, нічого не розповідає, ні з ким не спілкується. Їх ламають у цих катувальнях просто, боюсь уявити, якими способами…