Розмови про те, що статистика захворюваності на COVID-19, яку оприлюднює Міністерство охорони здоров’я, не відповідає дійсності, ведуться чи не від першого дня боротьби з коронавірусом. Зазвичай дискусія стосується низької кількості тестувань, яка, вочевидь, не дає можливості підрахувати всіх інфікованих осіб. 

Утім, статистика захворюваності на COVID-19 є нерелевантною не тільки через низький рівень тестування, але й через відсутність дієвого механізму збору інформації про поширення вірусу серед населення. 

Незважаючи на це, органи влади витрачають бюджетні кошти на заходи, пов’язані з протидією поширенню вірусу, та вводять карантинні обмеження, обґрунтовуючи такі дії саме офіційною статистикою. 

Про таку проблему відомо як мінімум прем’єрміністру Денису Шмигалю, міністру охорони здоров’я Максиму Степанову та секретарю РНБО Олексію Данілову. 

Експертна організація StateWatch проаналізувала низку документів, що офіційно підтверджують неякісний збір інформації про перебіг епідемії COVID-19. Це ставить під сумнів ефективність протиепідеміологічних заходів влади загалом.  

Наприкінці 2020 року секретар РНБО Данілов звернувся з офіційним листом до прем’єра Шмигаля, в якому йшлося про те, що статистичні дані про перебіг епідемії COVID-19 в Україні збираються різними, не пов’язаними однією методологією установами. А кінцеві результати істотно відрізняються між собою.

У своєму листі Данілов вказує на те, що Апарат РНБО проводив аналіз даних, які стосуються прогнозування розвитку епідемії COVID-19 в Україні. 

Було з’ясовано, що кінцеві звітні результати, отримані з різних установ, істотно відрізняються як загалом в Україні, так і в розрізі окремих регіонів. 

Йдеться про такі установи, як Міністерство охорони здоров’я, Національна служба здоров’я, Центр громадського здоров’я МОЗ та держпідприємство “Медичні закупівлі України”. Саме вони здійснюють узагальнення інформації про перебіг хвороби в країні (госпіталізація та виписка пацієнтів з COVID-19, їхні одужання або смерть), а також про витрати на лікування.

У листі Данілов згадує, що ще в квітні 2020 року Апарат РНБО звертався до МОЗ та Центру громадського здоров’я щодо ряду питань обліку захворюваності.

Певним чином наполегливі звернення РНБО стали тією чарівною паличкою, яка змусила всі інші відомства запрацювати.  

На додаткові запити StateWatch у “Медзакупівлях” розповіли, що в середині січня ними було підписано угоду про інформаційний обмін з Апаратом РНБО щодо потреби, розподілу, постачання, моніторингу рівня забезпечення товарами, необхідними для здійснення заходів, спрямованих на боротьбу з COVID-19 на території України.

Окрім того, в МОЗ повідомили, що з метою збору інформації про випадки захворювання на COVID-19 на території України відбулося впровадження електронної інтегрованої системи спостереження за захворюваннями – ЕЛІССЗ. 

Таке впровадження відбулося після звернення Міністерства до НСЗУ та Центру громадського здоров’я з проханням вжити заходів щодо вирішення проблемних питань, викладених у листі Секретаря РНБО.

На практиці це означає, що інформація про випадки захворювань на COVID-19 (персональні дані хворих, визначене місце самоізоляції, засоби зв’язку, короткі відомості про стан здоров’я тощо) відтепер надсилатиметься до єдиної системи ЕЛІССЗ від усіх закладів охорони здоров’я, які надають допомогу хворим на COVID-19. Дата запуску таких змін – 25 січня 2021 року.

Щоправда, ЕЛІССЗ як технологія вже запроваджувалася в попередні роки в Україні. Тож незрозуміло, чому під час боротьби з COVID запуск системи тривав фактично з квітня минулого року. Адже ще в 2017 році МОЗ розпочинало підготовку вихідних даних для впровадження в України ЕЛІССЗ задля спостереження за інфекційними захворюваннями. А вперше в Україні систему було представлено взагалі в 2011 році.

Деякою мірою програма все ж використовувалась і в період карантину, проте не всіма лікарнями. В електронну систему вносилось близько 65% випадків захворювань. 

У НСЗУ наголосили, що океремо закладам охорони здоров’я, які надають стаціонарну медичну допомогу пацієнтам з COVID-19, повторно надіслано лист із нагадуванням обов’язковості ведення медичних записів та інструкцією щодо звітування за пакетом медичних послуг “Стаціонарна допомога пацієнтам з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2”.

Між тим дата остаточного переходу на електронну систему ніде не вказана. Тобто досі достеменно невідомо, в якому саме місяці 2021 року вперше буде зібрано повну та достовірну статистику про поширення коронавірусу. 

До слова, не всі заклади охорони здоров’я, що надають допомогу хворим на COVID-19 українцям, мають необхідну сучасну техніку та підготовлених фахівців.  

Невідомо також, як часто інформація буде оновлюватись та в якому форматі публікуватись.

Власне, в одному із наказів МОЗ щодо збору інформації ЕЛІССЗ так і зазначено: 

“За умови наявності відповідної технічної можливості в електронній системі охорони здоров’я внесення відповідних медичних записів… є обов’язковим для всіх закладів охорони здоров’я та фізичних осіб – підприємців, які отримали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики”. 

Усе зазначене вище є черговим підтвердженням, що бюджетні кошти на боротьбу з COVID-19 та карантинні обмеження впроваджуються не на основі твердих даних, а радше на основі інтуїції відповідальних посадових осіб. 

Варто нагадати, як міністр Максим Степанов спрогнозував, що продовження карантинних обмежень до 30 квітня не матиме негативного впливу на ринкове середовище та рівень зайнятості населення. І це попри те, що через попередні карантини на соціальну підтримку населення з бюджету витратили понад 12 мільярдів гривень. А президент Володимир Зеленський особисто започаткував програму підтримки по 8 тисяч гривень для малого бізнесу.

Звісно, обмеження є необхідними у випадку стрімкого поширення захворюваності. Однак введення карантину має ґрунтуватися на цифрах і достовірних даних, аби мінімізувати кількість захворювань та збитки від “простою” економіки. Натомість реальну картину того, що все ж відбувається в Україні з поширенням COVID-19, не знає ніхто. Це означає, що ані прогнозування потреб лікарень та аптек, ані прогнозування поширення вірусу є неможливим.

Врешті-решт, будь-які рішення влади, що стосуються життя та здоров’я людей, повинні ґрунтуватися виключно на достовірних цифрах та релевантній статистиці. Адже кожна помилка може вартувати життя й добробуту громадян України.

Статтю підготовлено StateWatch за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” у межах проєкту “Громадський контроль над бюджетними витратами державного Фонду боротьби з COVID-19 в Україні”.