Захворювання часто призводить до серйозних порушень здоров’я, втрати працездатності та інтересу до життя, а в деяких випадках – і до суїциду. Як виявити і чому не можна ігнорувати депресію, #Букви розбирають разом з експертами.

Словом “депресія” називаються різні стани, загальною ознакою яких є стійко знижений настрій, пояснив #Буквам Сергій Теклюк, доцент кафедри психіатрії, наркології і психотерапії Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова.

За словами експерта, причинами такого стану можуть бути хронічний або гострий стрес, соматичні захворювання, в тому числі побічні дії деяких ліків, або вроджена схильність.

Залежно від причини захворювання зміни в організмі будуть різні. Якщо причина стійко зниженого настрою — соматична хвороба, то вона і буде визначати в тому числі біохімічні зміни в організмі.

“Якщо депресія ендогенна (генетична схильність) – проявляється періодичне циклічне зниження серотоніну, норадреналіну, дофаміну та інших моноамінів в нейронах головного мозку, — пояснив Теклюк. – Теоретично, такі біохімічні зміни можна було б виявити за результатами лабораторних аналізів, але на сьогодні, наскільки мені відомо, тестові методики ще тільки в процесі розробки. Зміни, на основі яких діагностується депресія, є клінічними: характерний зовнішній вигляд, мислення і рухова активність. У разі психогенних депресій основні зміни відбуваються у взаємодії різних нейрональних систем і мають більше психодинамічний, ніж біохімічний характер”.

На жаль, виявити захворювання за допомогою аналізів практично неможливо.

Як пояснив #Буквам Андрій Шорников, який працює на кафедрі психіатрії, наркології та медичної психології Дніпропетровської медичної академії МОЗ України, непрямою ознакою депресії може служити збільшення рівня кортизолу, але в основі діагностики – клінічне обстеження. Тобто, якщо у людини знижений настрій, є туга та ангедонія — нездатність отримувати задоволення, то підвищений рівень кортизолу підтвердить діагноз депресії. Сам по собі цей показник, без зв’язку з клінічною картиною, не свідчить про депресію.

“Я зрозуміла, що у мене депресія, після тривалого розладу сну – не спала до 5 ранку хронічно, потім три години сну – і на роботу, – розповіла #Буквам на умовах анонімності жінка, яка пережила депресію. – Було стан повної спустошеності, коли не хочеться жити, все немає сенсу. Це тривало більше року. Одного разу я зловила себе на думці, що йду і думаю: хоч би мене збила машина і все скінчилося б. Люди, які не бачили мене довго, кажуть, що в мені відчувався злам. Я потрапила на тренінг психотерапевта, яка розбирала призн ки депресії і дала нам листочки для тестування. Результат тесту був – депресія. Терапія триває досі, зараз вже не накриває, пройшло 1,5 роки”.

Жінки страждають депресивними розладами   двоє частіше  ніж чоловіки, розповіла #Буквам  лікар-психотерапевт Ольга Кітура, яка керує Центром психічного здоров’я при госпіталі ім. Митрополита Андрея Шептицького.

Це може бути пов’язано з тим, що жінки частіше звертаються за допомогою фахівців і охочіше розповідають про свої проблеми. Крім цього, в структурі захворюваності особливе місце посідає післяпологова депресія.

“Гендерні відмінності перебігу захворювання мінімальні, проте їх можна відзначити та простежити, — говорить експерт. – Так, у жінок хід депресії гострий — це пов’язано з особливостями емоційних переживань, вони більш емоційно реагують на критичні та важливі ситуації, швидше виснажуються, ніж чоловіки, тому їх депресії протікають довше і складніше. Слід згадати про “чоловічому депресивному синдромі”, який проявляється раптовими невмотивованими приступами агресії, неможливістю пояснити свої почуття, дратівливістю і злістю. Жінки в противагу відзначають симптоми тривоги, самотності, безпорадності, плачу. Жінки частіше “реагують тілом”: зміна апетиту і, як наслідок, збільшення або зменшення маси тіла, різноманітні тілесні болі без підтверджених органічних змін в результаті досліджень — замаскована депресія. Також можна спостерігати специфічну позу з опущеною головою — ці симптоми не є характерними для депресії, але можуть бути частиною картини хвороби. Чоловіки рідко скаржаться. Вони намагаються самі подолати своє хворобливий стан у конструктивний спосіб — займаються фізично важкими видами спорту, беруть зайве навантаження на роботі, або частіше деструктивно — алкоголізм, вживання психоактивних речовин”.

Часто людина не оцінює адекватно погіршення свого психічного стану і не схильний звертатися за спеціалізованою допомогою, підкреслює Сергій Теклюк. І в організації своєчасної адекватної допомоги хворим на депресію саме близькі родичі та друзі можуть зіграти вкрай важливу роль … або не зіграти.

“Найгіршим наслідком депресії є самогубство хворого, — продовжує Теклюк. – Симптоми депресії переживаються вкрай болісно: відчуття болю в грудях, втрата здатності переживати позитивні емоції, отримувати задоволення, втрата інтересу до діяльності з почуттям втрати сенсу життя, сильне почуття провини та власної повної неадекватності, абсолютний песимізм щодо майбутнього, постійне відчуття втоми й труднощі навіть рухатися. На тлі зазначених переживань самогубство починає сприйматися хворим як найкращий вихід. Навіть релігійні переконання — страшний гріх — не зупиняють хворого від суїциду. Але ці симптоми вкрай рідко з’являються швидко. Як правило, стан пацієнта погіршується поступово: не один місяць. Чим важче стан хворого, тим менше ймовірність, що він сам звернеться до лікаря за допомогою. А ось близькі люди повинні бути уважні та організувати таку допомогу. Адекватне лікування відносно швидко покращує самопочуття і прибирає загрозу для життя хворого”.

Про важливість вміння розпізнати суїцидальні думки у пацієнта говорить і Ольга Кітура. Як зазначає експерт, приблизно половина всіх пацієнтів в той чи інший період хвороби стикаються з подібними переживаннями.

Найважливішою вказівкою на те, що близька людина може вчинити суїцид, є історія хвороби — якщо подібні спроби вже відбувалися. Другий важливий фактор — наявність суїцидальних думок і розмов про смерть.

“Важливо розмовляти з пацієнтами і без утисків порушувати тему смерті і суїциду – більшість пацієнтів відчувають полегшення після таких розмов, – зазначає Кітура. – Подібна розмова з працівником кризового центру може допомогти як пацієнту, так і його близьким. Не зайвим буде вжити заходів, щоб убезпечити хворого від ситуації безпосередньої загрози: винести з квартири потенційно небезпечні речі – гострі предмети, зброю, психостимулятори, не залишати його надовго на самоті”.

Багато хто намагається впоратися із захворюванням самостійно. Причин, через які  люди з депресією не звертаються до фахівців, кілька. Це — почуття сорому, ненормальності того, що відбувається, відсутність бажання щось змінювати, характерне для депресії, нестача коштів на фахівця і медикаменти. Тому часто хворі депресією знаходять вихід в самолікуванні.

“Перш ніж говорити про можливість самолікування, слід сказати про те, що депресія – це знижений настрій, – пояснює Андрій Шорников. – Але ось захворюванням воно стає, якщо зберігається більше двох тижнів поспіль. На мій погляд, антидепресанти може призначати тільки лікар психіатр / психотерапевт. Враховуються особливості клінічної картини, симптоми, які найбільш турбують пацієнта, причина виникнення депресії, стан здоров’я пацієнта, наявність супутніх хвороб. Для осіб старше 40 років необхідно перед призначенням антидепресантів провести електрокардіографічне дослідження”.

Якщо депресія соматогенна, то в міру поліпшення фізичного стану хворого будуть зменшуватися симптоми депресії, говорить Сергій Теклюк.

“Якщо це психогенна депресія, то зміна несприятливих обставин на більш сприятливі також може поліпшити стан пацієнта навіть без спеціального лікування, – пояснив експерт. – Якщо це ендогенна депресія – генетично обумовлена, то вона пройде сама без усякого лікування. Але страждання триватимуть місяцями і навіть роками. І дуже високий ризик самогубства – саме цим депресія і небезпечна. На сьогодні основний метод лікування ендогенної депресії – антидепресанти. Також може бути доцільним використання атипових нейролептиків і нормотіміков. Основний механізм дії антидепресантів – активація серотонінергічної, норадреналінергічної і деяких інших систем в головному мозку”.

Ігнорування захворювання і неправильне самолікування часто тільки погіршують ситуацію. Тому, якщо ви виявили у себе кілька симптомів, які властиві депресії, це вагомий привід звернутися до фахівця.

Мультфільм ВООЗ, в якому депресія зображена у ролі собаки, що постійно слідує за людиною: