Disclaimer: “Букви” не заперечують і не дискутують щодо доцільності блокування державою угоди з купівлі акцій найбільшого виробника авіадвигунів ПАТ “Мотор Січ” китайськими інвесторами – компанією Skyrizon. Однак формат і момент, в які це блокування було проведено, вимагають аналізу в частині можливих наслідків цього рішення для цілих галузей української економіки.

Спеціальні економічні санкції проти Skyrizon і причетних до неї посадових осіб (Ду Тао, президент Beijing Skyrizon Aviation Industry Investment і Чен Хойшень, голова ТОВ “Скайрайзон Україна”) були введені в Україні 28 січня – через півтора тижня після аналогічного рішення, ухваленого Міністерством торгівлі США. Попри те, що китайське поглинання українського авіагіганта тривало протягом кількох років і було публічним, українські держоргани все одно були змушені діяти в авральному режимі, оскільки на 31 січня в Запоріжжі було заплановано позачергові загальні збори ПАТ “Мотор Січ”, на яких мали змінити наглядову раду й  надати можливість фактичного контролю над підприємством китайським інвесторам. Збори були зірвані, а підсанкційний статус інвесторів нівелював досягнуті домовленості. Skyrizon оскаржує це рішення в судах – суму претензій до держави Україна вони оцінили в 3,6 млрд дол.

1 лютого МЗС Китаю надіслало ноту щодо ситуації навколо підприємства “Мотор Січ”. Міністр закордонних справ України Дмитро Кулеба поквапився  заявити, що цей кейс ніяк не позначиться на інвестиційному кліматі в Україні.

Так виглядає статус-кво.

Якими можуть бути наслідки?

Китай – один з ключових торговельних партнерів України. Товарообіг з КНР у чотири рази більший, ніж із США. Особливо активно прогресувала співпраця в аграрній сфері: за даними Інституту аграрної економіки, починаючи з 2018 року, КНР збільшила обсяги закупівлі зерна з України більш ніж утроє. За підсумками 2020 року Китай вийшов на перше місце в рейтингу найбільших покупців українського зерна, перервавши майже десятирічне лідерство Єгипту.

“Частка Китаю у вартісних обсягах вітчизняного експорту зернових збільшилася з 8,9% у 2019-му до 19,7% торік”, – говорить заступник директора Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки”, академік НААН Микола Пугачов. У 2020 році обсяг українського зернового експорту склав 9,4 млрд доларів – п’яту частину, або 1,9 млрд доларів, генерували закупівлі з КНР.

Такий обсяг, що припадає на одного покупця, попри в цілому диверсифіковану географічну структуру українського аграрного експорту, вже є загрозливим, особливо в разі різкого одномоментного запровадження обмежень. Зазначимо, що інформація деяких ЗМІ про те, що Китай ввів або готується ввести ембарго на постачання української продукції металургії та АПК і що нібито про це повідомляла передана українському МЗС нота, не знаходить офіційних підтверджень.

Щодо можливості таких санкцій  думки розходяться.

Прихильники версії, що “все обійдеться” – в основному це держслужбовці — вказують на те, що у випадку з “Мотор Січ” Китай не втратив обличчя, оскільки держава не була стороною у цій угоді, на відміну, наприклад, від кредиту Державної продовольчої корпорації України, де гроші виділялися через державний Ексімбанк Китаю.

Аналогічна зміна правил гри щодо приватних інвесторів з КНР в Україні вже відбувалася і до відчутних  ​​наслідків не призвела. Так, китайська CNBM International Corporation купила у 2015-2016 рр. ряд сонячних електростанцій, побудованих Activ Solar, яку пов’язували з ексголовою РНБО України Андрієм Клюєвим. Китайських інвесторів зацікавив український “зелений тариф”, який на момент покупки був одним із найвищих у світі.  Згодом  Україна в односторонньому порядку знизила тариф, поставивши китайський інвестпроєкт на межу збитковості. CNBM намагалася апелювати до “порушення прав китайських інвесторів”, але наскільки відомо — безрезультатно, бо йшлося про ризики, які бізнес розуміє за замовчуванням. При цьому навіть у цьому поміркованому таборі визнають, що формат “рубаємо санкції з плеча” був найменш вдалим з можливих.

“Китаю було б набагато зрозуміліше, якби Україна пішла шляхом націоналізації. Те, що держава захотіла зберегти у своїй власності стратегічний об’єкт, їм абсолютно логічно і ясно”, – каже колишній дипломат, який працював у посольстві України в Китаї.

Також викликає питання персона бенефіціара Skyrizon – бізнесмена Ван Цзина, чиї демонстровані напоказ атрибути багатства (пересування на Rolls Royce, найдорожчий офіс у місті, численна охорона), йдуть всупереч з підкреслено скромною поведінкою надбагатих громадян КНР, пов’язаних з державою і КПК. “Цілком можливо, що це такий китайський “Курченко”, і держава не буде вписуватися за його проблеми”, – припускає ексдипломат.

Альтернативна думка, яку частіше висловлюють представники силових відомств, зводиться до того, що за “Мотор Січ” прилетить обов’язково, питання тільки як і коли. При цьому введення різких обмежень на будь-яку товарну категорію навіть у цьому таборі вважають малоймовірним, оскільки таке одномоментне ембарго ударило б по самому Китаю і в цілому не відповідає дипломатії цієї країни.

“Китай тим і відрізняється, що він не любить бити голосно кулаком по столу і погрожувати, але їхня дипломатія досить ефективна, і мені здається, вона у нас недооцінюється”, – написав у своїй колонці Віктор Суслов, ексміністр економіки.

Проблему погіршує смерть надзвичайного і повноважного посла України в Китайській Народній Республіці Сергія Камишева, який володів глибокою експертизою в українсько-китайських відносинах і міг внести свій внесок у врегулювання цієї ситуації. Камишев обіймав цю посаду з 2004 до 2009 року, а потім у 2019 – 2021 роках, тож, як зауважують політологи, був знайомий практично з усією китайською елітою.

При цьому, навіть якщо до обмежень експорту з України не дійде, то осад від історії з “Мотор Січчю” залишиться і неминуче позначаться на подальших відносинах сторін. Найбільш вразливою у цьому плані є Державна продовольчо-зернова корпорація (ДПЗКУ), яка є одержувачем кредиту китайського Ексімбанку під українські державні гарантії та виконання зобов’язань за яким — під питанням. Як повідомляли “Букви”, згідно з розрахунками колишнього керівництва ДПЗКУ, гроші закінчаться вже до кінця поточного року.

План виплат на 2021 рік передбачає 108 млн дол., в тому числі 33 млн дол. відсотків у першому півріччі, а в другому — гроші вичерпуються. Корпорації не вистачає 5 млн доларів, щоб погасити 105 млн доларів (75 млн дол. + 30 млн дол. відсотків). Порятунок для ДПЗКУ тільки один — реструктуризація китайського кредиту, але малоймовірно, що такі складні переговори вдасться провести до дня Х — наскільки відомо, навіть на засіданні українсько-китайської комісії наприкінці минулого року це питання не порушували.

Але навіть якщо припустити, що такі спроби домовитися було зроблено, то малоймовірно, що тепер китайська сторона буде налаштована йти назустріч. Тож найбільш імовірним варіантом розвитку подій є відкриття Україною державної гарантії та виплати заборгованості.

Рейтинг країн-покупців українського зерна у 2020 році

Дані: Інститут аграрної економіки