– Як ти думаєш, цього разу його випустять із СІЗО?
– Не знаю, можливо. Скільки ж він уже сидить.
– Можливо відпустять на поруки?
– Можливо. Он, двох поручителів пустили. Не просто ж так це зробили?
Двоє поліцейських півгодини обговорюють між собою справу про вбивство Павла Шеремета. Говорять про розслідування, про його фігурантів, про події у попередніх засіданнях. На годиннику, між тим, майже 21:00. Суд присяжних у нарадчій кімнаті. Вирішує, чи продовжувати Андрієві Антоненку, Яні Дугарь та Юлії Кузьменко запобіжні заходи. Найбільша інтрига – доля Антоненка, який вже рік сидить за гратами СІЗО.
Багато охорони не буває
10 грудня, 13:00, Шевченківський районний суд Києва. Після 1,5-місячної перерви відновлюється розгляд одного з найбільш резонансних злочинів останніх років. Від початку засідання не обіцяло бути аж надто цікавим – цього разу Феміда мала розбиратися із десятком клопотань, які назбиралися у канцелярії з вересня. Також цього разу, на диво, не було мітингу на підтримку фігурантів справи. Імовірно, активісти готувалися до засідання 17 грудня – саме цього дня, нібито, прокуратура мала просити продовжити дію застави для Дугарь, домашній арешт для Кузьменко й СІЗО для Антоненка.
Втім, відвідувачів на в’їзді до двору суду зустрічала посилена охорона: з двох сторін біля воріт стояли КУНГи Національної гвардії. В’їзд, окрім шлагбауму, перегородили поліцейською Toyota Prius та живою стіною з кількох рядів правоохоронців. Вже традиційно, поліція просила показати вміст сумок і проводила поверховий огляд. Однак на цьому заходи безпеки не обмежувалися: за кількадесят метрів від в’їзду, на окремій парковці стояло до десятка авто Нацгвардії та поліції. Поруч – авто пожежників. Вхід до суду перекрили кількома шеренгами нацгвардійців та поліцейських. Проїзд до дверей, через які в суд потрапляють обвинувачені, також перегородили бійці Нацгвардії та їхні автомобілі.
«Покажіть вашу сумку. Заборонені предмети? Ножі, газові балончики, вогнепальна зброя? Пройдіть на вимірювання температури» – а це вже всередині відвідувачів зустрічає судова охорона. Проте аби почути ці слова спершу варто пройти реєстрацію, яка теж дається не всім.
– У мене призначено! Я маю ознайомлюватися з матеріалами! – раз у раз повторює пенсіонер охороні, яка реєструє відвідувачів.
– Вам мало прийти запрошення. Зараз в суді діють обмеження через COVID-19. Якщо запрошення не було – пишіть для початку заяву. От вам листочки, – відповідає правоохоронець і простягає чоловікові два чисті аркуші формату А4.
Вже під самим входом до судової зали, де мають слухати справу про вбивство Павла Шеремета, ще один кордон силовиків. Разом із судовими розпорядниками вони перевіряють документи охочих потрапити на засідання. Навіть у самій залі засідань, окрім уже звичного конвою, на задніх рядах вмостилися правоохоронці. При цьому слухати справу мали у закритому режимі (хоча журналістів всередину пропустили, працювала онлайн-трансляція – ред.). Принаймні, про це 9 грудня повідомила прес-служба Шевченківського райсуду на своїй сторінці у Facebook.
«Прийнято рішення про здійснення кримінального провадження у закритому судовому засіданні у зв’язку з необхідністю забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні. Оскільки, на минулому засіданні 21 жовтня 2020 року, під час оголошення ухвали суду присяжних, особи, які виявили бажання бути поручителями та інші невідомі особи, що знаходились в залі судових засідань, почали голосно кричати, нецензурно та зневажливо висловлюватись на адресу суду присяжних, прокурора, поводити себе агресивно, порушувати порядок знаходження в суді тощо», – йшлося у повідомленні.
Також можна припустити, що саме через події 21 жовтня територію суду взяли під посилену охорону. Адже 1,5 місяці тому активісти, які прийшли на засідання підтримати фігурантів справи, намагалися заблокувати авто конвою з Андрієм Антоненком. Сталися сутички, силовики силою розчищали проїзд для транспорту. А згодом поліція почала кримінальне провадження через «втручання в діяльність працівників правоохоронних органів».
Читайте також:
«Сьогодні нічого особливого не буде. У нас назбиралося багато клопотань, які потрібно розглянути. Там скарги на прокуратуру, ми просимо про тимчасовий доступ до низки документів тощо. Імовірно прокуратура спробує просити про продовження запобіжних, оскільки ми, захисники, заздалегідь отримали про це клопотання. Антоненко в СІЗО сидить до 19 грудня. За кілька днів до цього, 17-го числа, має відбуватися чергове засідання. Імовірно, там і вирішать питання про продовження арешту», – пояснював незадовго до початку засідання Буквам адвокат Антоненка Станіслав Кулик.
Доступ до оригіналів відео
Засідання починається із затримкою в півгодини. Суддя Олена Голуб разом із присяжними займають свої місця і одразу розбираються із клопотаннями адвокатів. Перше з них – випустити Антоненка зі скляного боксу, аби він міг без перешкод спілкуватися із своїми адвокатами. Захисники чоловіка апелюють до європейської практики й наполягають: поліції достатньо, аби забезпечити порядок. Прокурор Михайло Тішин проти: правила конвою, за його словами, такого не передбачають. Суддя, порадившись з присяжними на місці, вирішує лишити фігуранта справи в «акваріумі».
«Минулого судового засідання обвинувачений поводився агресивно, викрикував, погрожував опонентам», – пояснює своє рішення суддя Голуб і додає, що чоловік може взаємодіяти із своїми адвокатами, а скляний бокс – гуманне місце для утримування арештантів. Антоненко не реагує, мовчки сидить на лаві.
«Вибачте, але наш підзахисний на адресу суду не сказав жодного слова. Можливо, такі вислови лунали від вільних слухачів, людей у залі засідань, однак пан Антоненко собі жодних погроз чи агресії не дозволяв», – незгодні адвокати.
Суд, між тим, переходить до цілої низки скарг і клопотань, більшість з яких стосується першого розслідування. Тут варто пояснити, що від початку Антоненко, Кузьменко і Дугарь фігурували в іншому кримінальному провадженні. Тому самому, де йшлося про ультранаціоналістичні погляди та велич арійської раси. Саме в цьому провадженні збирали відеозаписи з камер спостереження, відбувалися експертизи й слідчі експерименти. Загалом йшлося про приблизно 200 томів справи. Згодом, вже після завершення слідства, змінилася фабула обвинувачення: якщо раніше у справі фігурували лише Антоненко, Дугарь і Кузьменко, то тепер з’явилися «невстановлені особи», які нібито замовили убивство Шеремета.
Крім того, у короткі строки (за словами захисників фігурантів справи – добу) з першого провадження виділили ще одне, яке і передали до Шевченківського райсуду. В результаті справа «схудла» з 200 до 38 томів. Захисники Антоненка у коментарях журналістам неодноразово заявляли: вони припускають, що прокуратура могла не перенести з великої, 200-томної справи, частину доказів. Наприклад – окремі відеозаписи. Або ж результати деяких експертиз. Наразі вирішити цю ситуацію можна чи не у єдиний спосіб, отримавши від суду дозвіл на тимчасовий доступ до цих документів. Тобто до матеріалів іншого розслідування, в якому колись фігурували Дугарь, Кузьменко й Антоненко. Про це, власне, і просили адвокати.
«Ми не бачили багатьох документів. У справі, яку передали в суд, нам показали лише висновки експертиз. Але не дали ознайомитися з матеріалами, на підставі яких ці експертизи робили. Наприклад – оригінали відео з камер спостереження. Нам дали лише диски з нарізкою, яку зробили в кабінеті слідчого. Ми ще під час досудового слідства зверталися з такими клопотаннями (про тимчасовий доступ до документів – ред.) до Печерського райсуду. Але нас ігнорували. Наприклад, ми подавали клопотання про тимчасовий доступ у березні, а суд призначав розгляд питання на липень. І у нас досі частина цих клопотань в Печерському райсуді не розглянута. Але нам треба побачити ці матеріали. Ми не знаємо, які там докази вини чи невинуватості можуть бути. Вибачте, але ми не впевнені, що обвинувачення добросовісно виконало свою роботу», – пояснює Буквам адвокат Антоненка Дмитро Круговой.
Прокурор, між тим, просить суд продовжити дії запобіжних заходів для фігурантів справи: СІЗО для Антоненка, цілодобовий домашній арешт і електронний браслет для Кузьменко і застава для Дугарь.
«Заберіть у мене вже ці паспорти!»
Поки прокурор читає обґрунтування, чому ж фігурантам справи Шеремета не можна пом’якшити запобіжні, у холі суду зчиняється галас. Крізь зачинені двері судової зали чути крики. Щойно ми намагаємося підійти ближче, до нас підбігає судовий розпорядник.
«Не ходіть по залі і сядьте на своє місце. Ви заважаєте судді. Вона ж зараз слухає пояснення. Ще раз кажу: ходити не можна, ви відволікаєте суддю! Я роблю вам останнє зауваження, потім вас можуть видалити із зали!», – дратується розпорядник.
Галас за дверима, між тим, вщухає. До судді Голуб підходить працівник суду і щось довго їй пояснює. «Не зривайте засідання і не відволікайте мене від роботи!», – роздратовано кидає вона. За кілька хвилин головуюча говорить трохи спокійніше: «У нас склалася ситуація, що в холі суду є кілька поручителів, яких ми поки не можемо пустити до зали. Чи міг би захист взяти у них заяви, а згодом ми їх запросимо й послухаємо, що вони скажуть?» – говорить Голуб. Один з адвокатів виходить, а за кілька хвилин вертається із заявами поручителів.
Прокурор, між тим, завершує свої пояснення. Так, на його думку Антоненка варто лишити в СІЗО, оскільки він нібито підшуковував собі свідків для алібі. Зокрема йдеться про Олексія Єрмілова, який від початку заявив, що в день убивства Шеремета Антоненко був у нього вдома у м. Ворзель (насправді Антоненко перебував у Києві і, як свідчать геодані з його телефону, імовірно перебував у себе вдома на вул. Старовокзальній ). Також на думку прокурора Тішина, і Антоненко, і Кузьменко, і Дугарь можуть намагатися підкупити експертів чи свідків. Крім того, держобвинувачення переконане, що Кузьменко може спробувати переховуватися, оскільки «6 разів перетинала кордон України» і є уродженкою Горлівки, що на думку прокуратури свідчить про можливість втечі на непідконтрольні території Донбасу.
«Вибачте, але мені важко зрозуміти, чому поїздки за кордон автоматично є ризиком втечі? Так, я їздила за межі України: і на відпочинок, і на стажування. Адже я хірург, мені треба вчитися. І чому ці поїздки – ризик? Певно, це в часи СРСР, коли була залізна завіса, поїздки за межі країни викликали підозру. Але ж зараз інші часи. Тим паче я здала закордонні паспорти. Щодо втечі до «ЛНР» – я на сайті їхнього «Трибуналу», я не можу перетнути лінію розмежування. Якщо я це зроблю – у кращому разі поповню «обмінний фонд». Я з 1985 року живу в Києві. Я тут вчилася. Працювала. І звинувачувати мене у тому, що я можу втекти на окупований Донбас лише через те, що я уродженка Горлівки – вибачте, це дискримінація за місцем народження», – емоційно говорить Кузьменко.
Антоненко, між тим, роззувається і просить Кузьменко підійти до скляного боксу. Чоловік і жінка стають поруч, наскільки це можливо. Неозброєним оком видно різницю у зрості на половину голови.
«Ваша честь, шановний суд. Я вже не знаю, як це показати. Я стою босий. Юля також боса. Судова охорона може бачити, що я не стаю на пальці ніг. Ви бачите нашу різницю у зрості. На відео з камер спостереження злочинці були одного зросту, вони були у головних уборах і взутті. Я вищий за чоловіка з того відео, є експертизи. Також ви можете подивитися на мої ноги, – в цей момент Антоненко видирається на лаву, аби суддям було краще видно, – вони не короткі й товсті, як у чоловіка з відео. У мене не квадратні й рівні плечі. Вибачте, у мене не велика п’ята точка. Я не схожий на людину з відео, але досі за ґратами. Щодо ризиків. Я був за кордоном раз. У мене є закордонний паспорт, але я готовий його віддати. Я просив вас його забрати, просив про це прокурора. Цей ризик можна прибрати. Але прокурор прохання ігнорує і все одно продовжує розповідати про втечу за кордон. Щодо підкупу. Серйозно? Я живу з сім’єю в комуналці, в кімнаті. Я вже рік як не отримую зарплату, моя дружина втратила роботу. За які гроші й кого я маю підкупити? Щодо «пошуку свідків». Пан Єрмілов – це знайомий мого родича. Колись я йому давав уроки гри на гітарі. Все. У мене навіть номера телефона Єрмілова немає. Я поняття не маю, чого він почав розповідати, що в ніч убивства я був із ним. Так, одного разу була подібна історія, але це було в іншу дату. Можливо він просто переплутав, не знаю», – пояснював Антоненко суду.
До зали запрошують двох потенційних поручителів: волонтерку, яка спільно з Антоненком працювала й допомагала Силам Спецоперацій, та бібліотекарку й активістку, яка свого часу разом вчилася з Андрієм, а згодом підтримувала з ним контакти. Обидві жінки пояснюють: знають музиканта давно, підтримували з ним контакти, співпрацювали, готові за нього поручитися й гарантують, що чоловік буде виконувати усі покладені на нього зобов’язання.
Присяжні, вислухавши виступи, йдуть до нарадчої кімнати. У холі суду, між тим, зібралися родичі й знайомі фігурантів справи. Група народних депутатів свариться з охороною, вимагаючи пустити їх до зали засідань. Навіть викликають поліцію.
«Судова охорона відмовилася пропускати народних депутатів, чим порушила закон. Ми викликали поліцію, аби захистити свої права. І, уявіть собі, охорона не пустила й поліцію. Довелося викликати її ще раз, аби скласти протокол», – обурювався на телекамери нардеп Андрій Тетерук.
Антоненко, між тим, через кандидатів у поручителі записує відео для своїх дітей. Мати й дружина Андрія весь цей час чекали в холі, проте так і не змогли побачитися з ним. Суду присяжних для винесення рішення знадобилося кілька годин. Врешті головуюча Голуб зачитала: клопотання прокурора задовольнити й продовжити всім фігурантам справи існуючі запобіжні заходи до 7 лютого. Антоненко в цей момент лише міцніше стиснув щелепи.