Те, що соцмережі далеко не такі невинні, як здавалося років десять тому, знають всі. Але різні люди по-різному поводяться з цим знанням. Деякі вирішують питання радикально, вважаючи за краще триматися від Фейсбуку якнайдалі. А ті, хто залишився, ведуть свою боротьбу так би мовити зсередини.
Наприклад, користувачі Фейсбуку періодично беруть участь в оборонних флешмобах проти фейсбучних алгоритмів, розміщуючи однотипні повідомлення на кшталт такого, з останнього: «Друзі, відгукніться! Дійсно, у мене майже 5000 ФБ-друзів, а в новинах бачу десь 20-30. Раджу оновлювати систему, щоб ваші пости бачили … Тримайте палець на цьому тексті та натисніть «копіювати». Зайдіть на свою сторінку, яка запитує «Що у вас нового?». Потім натисніть «вставити». Вітаю вас всіх! Оновити! Хто бачить цей пост, ставте, будь ласка, «+»! ».
Незважаючи на певний несмак і алогічність цього та інших йому подібних постів, багато людей охоче під ними підписуються. Часом це роблять навіть дуже відомі, шановні і, здавалося б, досвідчені в інформаційних технологіях люди.
Психологічним паливом таких флешмобів є, в основному, приголомшлива самовпевненість. По-перше, людям приємніше думати, що їхні пости мало хто читає і «лайкати» не тому, що вони нудні, а тому що алгоритми Фейсбуку спеціально ховають ці перлини від інших користувачів. А по-друге, ці флешмоби підкуповують своєю простотою: просто натисни пальцем на екран і кращі уми Силіконової долини, які тисячі годин свого життя витрачають на розробку алгоритмів і програм, які керують пред’явленням контенту, будуть осоромлені! Погодьтеся, щоб всерйоз повірити в таке, потрібна самовпевненість просто незвичайної сили.
Спокуса настільки сильна, що перед нею не можуть встояти навіть ті користувачі, які прекрасно усвідомлюють сміхотворність подібних домагань. Розуміють, але все одно «тиснуть пальцем на екран».
Раціональність і віра в магію проходять по різних відомствах мозку, а тому можуть особливо не перетинатися.
Присутній в Фейсбуці і більш просунутий спосіб опору диктату підступних алгоритмів – їх викриття. Приводом до написання цього тексту, наприклад, став не стільки черговий флешмоб, скільки критична реакція на нього.
Оксана Мороз, ініціатор фактчекінгової ініціативи «Як не стати овочем», одна з перших звернула увагу на те, що на «листи щастя» цього разу клюнули навіть досвідчені користувачі мережі. А адже вони краще за інших повинні знати, що за цим стоїть насправді! А насправді за цим стоїть мета «зібрати базу довірливих людей», щоб потім їм втюхати всяку конспірологію і магічні таблетки. І в цьому застереженні – Не ставте у себе всілякі дурниці, не беріть участи в тестах «яка ти квіточка», не вимагайте дотримання авторських прав на фотографії, які самі ж виставляєте на загальний огляд – напевно був би сенс, якби воно було розміщене десь поза соціальною мережею. Але в Фейсбуці такі повідомлення виглядають теж досить комічно. Адже дані користувачів і так абсолютно прозорі і без всяких безглуздих тестів і дисклеймерів. Що толку уникати потрапляння в «базу довірливих людей», якщо для того, хто має доступ до великих даних, будь-який користувач – відкрита книга? І на недовірливих теж знайдеться потрібний контент і потрібна кнопка.
І тільки самі просунуті мешканці мережевих просторів знають, що опір алгоритмам – це завдання із завдань, практично mission impossible. По-перше, тому, що вони побудовані на дуже глибокому розумінні людської природи – нашої залежності від соціальних погладжувань, потреби у враженнях, нестійкості уваги і так далі. Одне з найсильніших одкровень, представлених героями нового і вже відомого фільму від Нетфлікс «Соціальна дилема», полягає в тому, що розробники тих самих алгоритмів управління увагою, які лежать в основі бізнес-моделей Фейсбук, Гугл, Твіттер та інших гігантів, самі з великими труднощами могли чинити опір цим алгоритмам. Подібно мільярдам простих користувачів у всьому світі, вони теж тягли телефони в ліжко і туалет, залипали в стрічках новин, кидалися до своїх дівайсів по першому писку месенджера. Проблема не в тому, що, користуючись соцмережами, ми перетворюємося в овочів. Проблема, навпаки, в тому, що в соціальних мережах ми занадто люди.
По-друге, створені людиною, алгоритми швидко набули надлюдську силу. Ніхто вже толком не знає, як це зупинити і куди це приведе, але більшості вже очевидно, що людство небезпечно залежить від соцмереж, оскільки вони відчутно і невідворотно впливають на нашу поведінку, думки, почуття, все наше життя. І простого рішення у цієї дилеми немає. Відмовлятися від технологій нерозумно, врешті-решт вони незамінні і дуже корисні у багатьох хороших і важливих речах. Але і обдурити їх по легкому не вийде – занадто глибоко вони вкорінені в нашій соціальності, психології, нейробіології.
Звичайно, Фейсбук в цьому сенсі не єдина сила в нашому житті, яка потужно впливає на кожного, але яку до кінця не розуміє і не знає ніхто. Тому сьогодні стали такими популярними самовпевнені лідери і прості рішення. І в доступній для огляду перспективі вони нікуди не дінуться.
Головне, щоб нікуди не поділися ті, хто в потрібний момент зможе сказати: так, чорт візьми, я – частина проблеми. Але я ж – і частина її вирішення!